Рішення № 31503017, 27.05.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" травня 2013 р.Справа № 916/898/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Буза К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС»

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

Від позивача: Кокарєв А.В. (довіреність №б/н від 13.11.2013);

Від відповідача: не з'явився;

Суддя Зайцев Ю.О.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛОС» 01.04.2013 р. звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 1 100 000 грн. боргу за поставлений за договором купівлі-продажу 0312/1 від 12.03.2012 р. товар.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2013 року порушено провадження №916/898/13-г з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 19.04.2013 р., 08.05.2013 р. у відповідності до вимог п. 1. ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 08.05.2013 р., 20.05.2013 р.

Одночасно з поданням позову ТОВ «КОЛОС» подало клопотання про забезпечення позову, відповідно до змісту якого позивач просить забезпечити позовні вимоги про стягнення суми заборгованості шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, транспортні засоби, що належать відповідачеві - ФОП ОСОБА_2, а також заборонити ОСОБА_2 здійснювати певні дії по наданню у найом, оренду, довірче керування, заставу (іпотеку), користування будь-яким іншим шляхом, обтяжувати будь-яким іншим способом належне їй рухоме та нерухоме майно, транспортні засоби та укладати відносно них будь-які інші угоди.

Розглянувши зазначену заяву суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірність позовним вимогам та яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Однак, позивачем до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, що є підставою для відхилення зазначеної заяви.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, зазначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за №16169666 від 27.03.2013 р., проте правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців №16169666 від 27.03.2013, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

20.05.2012 р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

12 березня 2012 р. між ТОВ «КОЛОС» та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу, за яким, відповідно до умов п.1.1. договору Товариство з обмеженою відповідальністю „КОЛОС" („Продавець") зобов'язалось передати у власність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 („Покупець") товар - ячмінь врожаю 2011 р., а остання зобов'язалась прийняти та оплатити його на умовах, визначених чинним Договором, а саме на підставі пункту 4.1 договору в термін до 31.12.2012 р. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата проводиться одним чи декількома платежами.

На виконання своїх договірних зобов'язань позивач здійснив на користь відповідача поставку товару - ячмінь, що підтверджується відповідною видатковою накладною №РН-0000015 на суму 1 100 000,00 грн., яка підписана уповноваженими представниками позивача (постачальника) та відповідача (покупця), скріплена печаткою підприємств. Оригінал вказаної накладної досліджено судом в судовому засіданні.

Пунктом 4.1 договору купівлі-продажу №0312/1 від 12 березня 2012 р. передбачений обов'язок Покупця провести оплату за отриманий товар в термін до 31.12.2012 р.

В порушення взятих зобов'язань ФОП ОСОБА_2 не оплатила вартість поставленого товару, у зв'язку з чим в неї утворилась заборгованість.

24.01.2013 р. позивач направив ФОП ОСОБА_2 претензію з вимогою про сплату заборгованості за договором купівлі-продажу №0312/1 в сумі 1 100 000,00 грн. Відповіді на вказану претензію відповідач на адресу позивача не направив.

З наведених підстав позивач звернувся з до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 1 100 000 (один мільйон сто тисяч) грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1. ст.179 ГПК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором..

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач, умови договору купівлі-продажу №0312/1 від 12.03.2012 р. виконав належним чином, що підтверджується відповідною видатковою накладною №РН-0000015 на суму 1100000,00 грн., а відповідачем свої зобов'язання відносно оплати поставленого та переданого у власність позивачем товару, в строк передбачений умовами договору не виконано.

З огляду на вищенаведене, суд вважає позовні вимоги ТОВ «КОЛОС» про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 1 100 000 (один мільйон сто тисяч) грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України.

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС» до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС» (67640, Одеська обл.., Біляївський р-н., с. Градениці, вул. Леніна, буд. 87, ЄДРПОУ 24775415) заборгованість в розмірі 1 100 000 (один мільйон сто тисяч) грн. та витрати по сплаті судового збору 22 000 (двадцять дві тисячі) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 27.05.2013 року.

Суддя Зайцев Ю.О.