Ухвала суду № 31501494, 29.05.2013, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________

Справа № 299/1795/13-ц

У Х В А Л А

29.05.2013 м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі судді Оприск З.Л., ознайомившись із заявою Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" м.Львів про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" м.Львів до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту,

В С Т А Н О В И В:

28.05.2013 року ПАТ "Фольксбанк" м.Львів подав до суду заяву про забезпечення позову, поданого ним до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту. Способом забезпечення позову заявник обрав накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1, обмеження права виїзду ОСОБА_1 за межі України шляхом тимчасової відмови йому у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тимчасового затримання або вилучення паспорта, якщо він був виданий раніше.

У відповідності до правил, встановлених ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши доводи заяви про забезпечення позову, перевіривши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що заява не відповідає вимогам, встановленим ст.151 ЦПК України.

Частиною другою ст.151 ЦПК України встановлено імперативні вимоги до заяви про забезпечення позову, зокрема, така має містити, крім причини звернення, виду забезпечення та обґрунтування його необхідності, також і інші відомості, що потрібні для забезпечення позову.

Згідно із офіційною позицією Пленуму ВСУ, викладеною у Постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Зокрема, при обранні як виду забезпечення позову арешту майна відповідача слід переконатися, що при цьому не буде порушено конституційно гарантоване право власності інших осіб (наприклад, право спільної сумісної власності).

Та обравши способом забезпечення позову накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, позивач однак не подав жодного доказу про належність конкретно визначеного майна відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності. Такі відомості відсутні і в матеріалах цивільної справи.

Ці відомості є обов'язковими при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на конкретно визначене рухоме та нерухоме майно, оскільки дозволяють суду переконатися, що вжитий захід забезпечення позову не порушить конституційно гарантованого права власності інших осіб.

Оскільки заява не містить достатнього обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, в заяві не зазначено жодних відомостей, які саме дії відповідача, свідчать про злісне ухилення його від відповідальності за договорами та які могли б в подальшому утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а тому така заява, згідно з вимогами п.3 ч.2 ст.151 ЦПК України та в порядку, встановленому ч.8 ст.153 ЦПК України, підлягає поверненню заявнику.

Керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України, Постановою Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, -

У Х В А Л И В:

Заяву Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" м.Львів про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" м.Львів до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту - повернути заявнику.

Суддя З. Л. Оприск