Постанова № 31501204, 24.04.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 рокум. Ужгород№ 807/494/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Скраль Т.В.,

при секретарі судового засідання Химинець В.В..,

за участю сторін:

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс"- представник ОСОБА_1

відповідача: Чопської митниці Державної митної служби України - представник ОСОБА_2,

третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Державної казначейської служби в Закарпатській області - представник ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" до Чопської митниці, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Державної казначейської служби України в Закарпатській області, про визнання протиправним та скасування рішення, повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 160 частини 3 КАС України 24 квітня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 29 квітня 2012 року.

26 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Чопської митниці, третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог - Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 305000003/2012/100339/2 від 24.08.2012 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 305090000/2/10023 від 24.08.2012 року, визнання протиправним та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 05.11.2012 року за № 305090000/2012/10038, Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 05.11.2012 року за № 305090000/2012/10039 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 07.11.2012 року за № 305090000/2012/10040, стягнення з Державного бюджету України на користь позивача (ТОВ "Голден Фрутс") суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 182992,50 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, що зазначені в позовній заяві, зазначивши наступне. Між товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс", Україна (надалі Покупець) та компанією Anton Durbeck GmBH 13/07/2012 року був укладений Контракт № 32 щодо поставок свіжих фруктів (надалі Товари) на загальну суму 1000000 (один мільйон ) Евро. Так, 24.08.2012 року Покупець, з метою митного оформлення наступних товарів: їстивні плоди, банани свіжі сорту een Excelban, врожай 2012 року, придбаних за вказаним контрактом, подав до митного органу митну декларацію за № 305090000/2012/012082, розрахувавши митну вартість за першим методом (за ціною договору, а саме з розрахунку 0,7847 євро за 1 кілограм). Однак митним органом за зазначеною митною декларацією у митному оформленні Позивачу було відмовлено з підстав невірного визначення митної вартості товару. Митний орган виніс Рішення про коригування митної вартості товару № 305000003/2012/100339/2 від 24.08.2012 року, яким визначено митну вартість товару у розмірі вищому ніж задекларовано позивачем, а саме відповідно до даного рішення було визначено митну вартість товару "банани" з розрахунку 0,9694 євро за 1 кілограм. Посилаючись на Рішення про коригування митної вартості відповідач виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №305090000/2/10023 від 24.08.2012 року.

Вважають прийняте Чопською митницею рішення від 24.08.2012 року (за шостим резервним методом) та картки відмови у прийнятті митної декларації № 305000003/2012/100339/2 від 24.08.2012 року, Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 305090000/2/10023 від 24.08.2012 року, Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 05.11.2012 року за № 305090000/2012/10038, Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 05.11.2012 року за № 305090000/2012/10039, Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 07.11.2012 року за № 305090000/2012/10040 необґрунтованими, виходячи з положень чинного законодавства, а тому просять позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Таким чином, внаслідок протиправних дій відповідача, позивач сплатив зайво сплачені митні платежі у вигляді податку на додану вартість у розмірі 182992,50 грн.

Зазначена сума дорівнює різниці митних платежів, які були сплачені позивачем за весь товар внаслідок протиправних дій відповідача за наступними ВМД №305090000/2012/012083 від 24.08.2012 року, ВМД №305090000/2012/012084 від 24.08.2012 року, ВМД №305090000/2012/012239 від 28.08.2012 року, ВМД №305090000/2012/012435 від 31-08.2012 р., ВМД №305090000/2012/012553 від 03.09.2012 року, ВМД №305090000/2012/012714 від 06.09.2012 року, ВМД № 305090000/2012/013374 від 17.09.2012 р., ВМД №305090000/2012/013387 від 17.09.2012 року., ВМД №305090000/2012/013690, ВМД 22.09.2012 року, ВМД №305090000/2012/013б99 ВІД 22.09.2012 року, ВМД №305090000/2012/013716 від 22.09.2012 року, ВМД №305090000/2012/014224 від 01.10.2012 р., ВМД №305090000/2012/014339 від 03.10.2012 року, ВМД №305090000/2012/014608 від 07.10.2012 року, ВМД №305090000/2012/014696 від 09.10.2012 року, ВМД №305090000/2012/015148 від 15.10.2012 року, ВМД №305090000/2012/015176 від 16.10.2012 року, ВМД №305090000/2012/015195 від 16.10.2012 року, ВМД №305090000/2012/015642 від 23-Ю.2012 року, ВМД №305090000/2012/015176 ВМД 23.10.2012 року, ВМД №305090000/2012/015725 ВМД 23.10.2012 року, ВМД №305090000/2012/015728 ВМД 23.10.2012 року, ВМД №305090000/2012/016204 від 30.10.2012 року, ВМД № 305090000/2012/016215 від 30.10.2012 року, ВМД №305090000/2012/016262 від 31.10.2012 року, ВМД № 305090000/2012/016570 від 05.11.2012 року, ВМД № 305090000/2012/016688 від 07.11.2012 року, ВМД № 305090000/2012/016741 від 08.11.2012 року, ВМД № 305090000/ 2012/016753 від 08.11.2012 року, ВМД №305090000/2012/016992 від 12.11.2012 року, ВМД № 305090000/2012/017130 від 14.11.2012 року, ВМД № 305090000/2012/017149 від 14.11.2012 року та вираховується відповідно до Розрахунку надміру сплачених платежів, що додається, шляхом вирахування різниці між графою 7 та графою 5 вищезазначеного розрахунку. Позовні вимоги позивач підтримав в повному обсязі та просив задовольнити такі в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 під час судового розгляду заперечив позовні вимоги з мотивів, що викладені у письмових запереченнях. Просив відмовити в задоволенні такого в повному обсязі, та пояснив, що після самостійної подачі митної декларації позивачем на товар відбулось спрацювання згенерованого автоматичною системою управління ризиками профілю ризику про заниження митної вартості товару, а тому митний контроль полягав у вжитті заходів щодо перевірки заявленої митної вартості. Крім того, вказав, що у відповідності до пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження" позивача було зобов'язано представити ряд документів для підтвердження митної вартості, які останнім подано не було. Виходячи із наведеного, представник відповідача вважає правомірним прийняття рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у митному оформленні.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовної вимоги про стягнення з державного бюджету України надміру сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість з підстав, що наведені у письмових поясненнях. Так, зазначає, що процедура повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначена статтею 43 (п.п 43.1-43.5) Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, якою визначено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. Враховуючи те, що Головне управління Казначейства висновків від митного органу не отримувало, і при цьому жодні правовідносини між позивачем і Головним управлінням Казначейства не виникали, то третя особа вважає, що відсутнє і будь - яке порушення прав та законних інтересів з боку Головного управління. Таким чином, позивач ігноруючи вимоги вищезгаданих нормативно-правових актів, покладає відповідальність за порушення своїх прав на Державний бюджет України, при цьому не скориставшись вищенаведеним механізмом повернення коштів. А тому вважають, що позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України суми надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 182992,50 грн. є передчасними і задоволенню не підлягають. Щодо повернення з Державного бюджету суми сплаченого судового збору, вказують, що згідно з п.п. З п. 9 розділу 6 і кінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів Державного бюджету, Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Підставами для визнання неправомірними рішень в судовому порядку є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав таке рішення.

Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, тому у відповідності з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, ще передбачені Конституцією та законами України. Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.

Відповідно до ст.4 Митного кодексу України митне регулювання здійснюється на основі принципів єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

ТОВ "Голден Фрутс"зареєстроване Свалявською РДА 22.07.2004 року за адресою: 89300, Закарпатська область, місто Свалява, вул. Робітнича, буд. 2а, код ЄДРПОУ 32076238.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 305000003/2012/100339/2 від 24.08.2012 року та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 305090000/2/10023 від 24.08.2012 року.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс", Україна (надалі Покупець) та компанією Anton Durbeck GmBH 13/07/2012 року був укладений Контракт № 32 щодо поставок свіжих фруктів (надалі Товари) на загальну суму 1000000 (один мільйон ) Евро. Так, 24.08.2012 року Покупець, з метою митного оформлення наступних товарів: їстівні плоди, банани свіжі сорту een Excelban, врожай 2012 року, придбаних за вказаним контрактом, подав до митного органу митну декларацію за № 305090000/2012/012082, розрахувавши митну вартість за першим методом (за ціною договору, а саме з розрахунку 0,7847 євро за 1 кілограм).

Однак митним органом в оформленні відмовлено та запропоновано надати додаткові документи.

Митна вартість заявляється (декларується) митному органу декларантом шляхом подання декларації митної вартості. Згідно з приписами ст. 261 Митного кодексу, відомості про митну вартість використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень.

Відповідно до вимог норм ст. 266 МК України встановлені методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

При цьому основним методом є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому митний орган керувався згідно розділу 33 оскаржуваного рішення Митним кодексом, ст. ст. 249, 259-275 Закону України № 3269-IV від 22.12.2005 року, Постановою КМУ "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" № 1766, Постановою КМУ № 339 від 09.04.2008 року, Наказом ДМСУ від 24.06.2009 року № 602.

Згідно оскаржуваного рішення - метод 1 не застосовувався у зв'язку з наявністю у митного органу цінової інформації, яка відрізняється від митної вартості, заявленої декларантом. Метод 2 не застосовувався у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного товару. Метод 3 не застосовувався у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості аналогічного (подібного товару). Метод 4 не застосовувався у зв'язку з відсутністю інформації щодо митної вартості на основі віднімання вартості. Метод 5 не застосовувався у зв'язку з відсутністю інформації щодо митної вартості на основі додавання вартості. Використано 6 метод у зв'язку з наявною у митного органу цінової інформації Державної митної служби України. З метою запобігання псування товару позивачем здійснено митне оформлення товару за ціною, визначеною митним органом.

Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до вказаної статті Кодексу митна вартість товарів, які переміщуються через кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. У відповідності до вимог частини 4 статті 260 цього Кодексу методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом. На підставі статті 262 Кодексу митна вартість товару та метод її визначення заявляються митному органу декларантом шляхом подання митної декларації.

Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для їх підтвердження, затверджений постановою КМУ від 20.12.2009 року № 1766, який затверджений відповідно до статей 262 і 264 Митного кодексу України.

Відповідно до п. 11 Порядку Постанови КМУ 20.12.2006 року № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов"язаний подати додаткові документи. Відповідно до абзацу другого даного пункту посадова особа митного органу у графі 2 "для відміток митниці" декларації митної вартості (що є окремим документом) робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складанням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "для відміток митного органу".

Як встановлено в судовому засіданні для підтвердження рівня митної вартості товару у відповідності ч.3 ст. 53 Митного кодексу ( а.с.214 Т.1) відповідач просить надати додаткові документи та зазначає їх перелік: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс -лист виробника товару); висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями або інформацію біржових організацій про вартість товарів.

Подавати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару представник суб'єкта ЗЕД відмовився, про що зроблено відповідний запис на звороті декларації митної вартості № 305090000/2012/012082 ( а.с.214 Т.1) 24 серпня 2012 року о 18 год 50 хв.

Як слідує із запису на зворотньому боці митної декларації проведена процедура консультації з декларантом та митним органом з метою обґрунтованого вибору визначення методу митної вартості, на підставі наявної інформації у декларанта та митного органу.

Однак, в судовому засіданні представник відповідача не довів яким чином використана інформація декларанта та митного органу. Натомість, має факт використання цінової інформації наявної у митного органу ( а.с. 196-209 Т.1)

У зв'язку з цим, відповідачем прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 305000003/2012/100339/2 від 24.08.2012 року за шостим методом, сума визначення митної вартості за кг встановлена 0,9694 євро/кг (а.с.211-212 Т.1).

Митним органом не зазначено обставин, які виключають використання першого методу та не встановлено обставин, які згідно ст. 267 МКУ унеможливлюють визначення митної вартості за першим методом.

Згідно пункту 7 "Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Зазначений перелік документів, які подаються декларантом при переміщенні товарів через митний кордон України, є вичерпним. Пунктом 11 Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Так, згідно з п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 176, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

На перевірку дотримання вимог даних статей, судом встановлено, що відповідно до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 305090000/2/10023 від 24.08.2012 року (а.с. 18) позивачем було надано митному органу наступні документи: облікову картку суб'єкта ЗЕД від 03.08.2011 року, попередню митну декларацію №305090000.2012.012045 від 23.08.2012 року, накладну CMR від 21.08.2012 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу CAA790218 від 24.07.2010 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу CAA790219 від 24.07.2010 року, рахунок - фактуру №2012002 від 20.08.2012 року, пропозиції /розцінки від 20.08.2012 року, зовнішньо - економічний договір (контракт) купівлі - продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується № 32 від 13.07.2012 року, довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходяться за іі межами №130 від 18.07.2012 року, відомості про дотримання вимог законодавства щодо здійснення санітарно - епідеміологічного контролю товару № 2730 від 21.08.2012 року, відбиток штампа державних інспекторів з карантину рослин "Ввезення в Україну дозволено" або "Транзит по Україні дозволено" або "Вивезення з України" № 2730 від 21.08.2013 року, відбиток штампа територіальних органів Державної екологічної інспекції України "Радіологічний контроль ввіз/вивіз дозволено" №2730 від 21.08.2012 року, сертифікат про походження товару невизначеної форми № 304240 від 21.08.2012 року, платіжне доручення № 118 від 21.08.2012 року, копія ВМД іноземної країни №12DE485128501685M2 від 22.08.2012 року, ВМД за якою було відмовлено в митному оформленні №305090000.2012.012082 від 24.08.2012 року.

За даною карткою відмови митна декларація не може бути прийнята з причини ( а.с.18) У відповідності до ст. 52 МКУ здійснено коригування митної вартості 30500003/2012/100339/2 від 24.08.2012 року. Вимога митного органу: подати МД по скоригованій вартості, згідно рішення 30500003/2012/100339/2 від 24.08.2012 року.

Однак, митним органом за зазначеною митною декларацією у митному оформленні Позивачу було відмовлено, у відповідності до статті 52 МКУ було здійснено митне коригування заявленої вартості товару 305000003/2012/100339/2 від 24.08.2012 року та декларанту було запропоновано надати подати митну декларацію по скоригованій вартості згідно рішення 305000003/2012/100339/2 від 24.08.2012 року, додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Позивач в свою чергу з метою недопущення затримки оформлення та пропуску товарів через митний кордон України, що могло спричинити псування товару змушений був подати товар до митного оформлення за ВМД №305090000/2012/012083 від 24.08.2012 року. В подальшому при митному оформленні наступних партій товару у наступних ВМД позивач змушений був зазначити вищевказане рішення та картку відмови. Надалі Відповідач в рамках поставки за даним контрактом виносив картки відмови від 05.11.2012 року за № 305090000/2012/10038, № 305090000/2012/10039, № 305090000/2012/10040, зазначаючи в них рішення про коригування митної вартості товару № 305000003/2012/100339/2 від 24.08.2012 року

У вказаній справі суд приходить до висновку що декларантом надані всі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару, а митницею ні в рішенні, ні в картці відмови не обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем на підставі ціни товару згідно умов контракту та виходячи із вимог статті 86 Митного Кодексу України митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом, у зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено перед судом дотримання вимог ч.3 с.2 КАС України .

Отже, вказана вимога є такою що підлягає до задоволення, як така, що доведена перед судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; покупець і продавець не є пов"язаними між собою особами або хоч і є пов"язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Статтею 261 Митного кодексу України передбачено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Як встановлює ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об"єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов"язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов"язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Позивач, в судовому засіданні доводив, що посадовою особою митного органу, яка прийняла рішення про визначення митної вартості товару порушено основний принцип застосування методів визначення митної вартості товарів, який випливає зі змісту ст. 266 митного кодексу України, а саме принцип послідовності. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 266 Митного кодексу України, п.7 розділу 2 Порядку роботи посадових осіб митного органу, митний орган, маючи наявну інформацію щодо ідентичних товарів, не провів належним чином процедуру консультацій з декларантом з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст. 268 МКУ (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) та ст. 269 МКУ (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) та не виконав заходи, передбачені ч.ч. 3-5 ст. 266 Митного кодексу України.

Однак, на спростування вказаних доводів, відповідач не надав суду доказів факту пропозицій декларанту щодо визначення митної вартості іншим способом, ніж він використав для її визначення, оскільки однією з підстав прийняття рішення митним органом про визначення митної вартості товарів, передбаченою п. 8 розділу 2 Порядку роботи посадових осіб митного органу є в тому числі відмова декларанта від пропозиції митного органу визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення, що в даному випадку і не мало місце.

Також ст. 267 Митного Кодексу України чітко визначає поняття митної вартості товарів, а саме: "митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну".

Вказаний обов'язок декларанта базується на встановленій у ч.2 ст.265 МК України нормі, у відповідності з якою митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. З аналізу вищевказаного можна дійти висновку, що право митного органу витребувати у декларанта додаткові документи, а у останнього - кореспондуючий обов'язок представити запрошені документи, виникав лише за наявності ознак невірогідності представлених відомостей про зміст торгівельної операції або за наявності таких же ознак щодо самих документів, в яких ці відомості містяться.

Відповідно до ч.б п. 4 вищезазначеного Порядку декларація митної вартості подається в усіх випадках митного оформлення товарів, крім ввезення за одним договором (контрактом), від одного відправника (експортера), на адресу одного одержувача (імпортера) ідентичних товарів, щодо яких митним органом приймалося рішення про визначення їх митної вартості у разі, коли така вартість залишається незмінною. Відтак, нарахування декларантом митної вартості по іншим ВМД в межах одного і того ж контракту проводилось уже з дотриманням вищезазначених вимог норми митного законодавства, тобто з урахуванням вартості зазначеної в оскаржуваному рішенні.

Тому, маючи всі для цього підстави, Позивач при митному оформленні товарів застосував саме метод 1 визначення митної вартості товарів за ціною договору, а необхідність подальшого збуту придбаних у всіх інших наступних поставках товару з метою недопущення його псування, зумовила позивача здійснювати його митне оформлення за вантажними митними деклараціями із зазначенням тієї митної вартості товару, на якій наполягав митний орган, тобто на підставі попередньо прийнятого ним рішення про визначення митної вартості.

Суд здійснивши аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" та від 20 грудня 2006 року № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" які дають підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, суд приходить до висновку, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов"язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

У вказаній справі, декларантом надав всі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару, а митницею ні в рішенні, ні в картках відмови не обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем на підставі ціни товару згідно умов контракту, та відповідачем не доведена правомірність застосування шостого резервного методу при визначенні митної вартості товару.

Відповідач в судовому засіданні не надав доказів вчинення вищезазначених дій, як і не надав доказів проведення консультацій з Позивачем щодо можливості послідовного застосування інших методів визначення митної вартості.

Згідно ст.. 86 КАС України суд оцінює докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З цих підстав, суд приходить до висновку, що вимога визнати протиправними та скасувати рішення Чопської митниці про визначення митної вартості товарів № 305000003/2012/100339/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації " 305090000/2/10023, такою, що підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправної Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 305090000/2012/10038 від 05.11.2012 року (а.с. 25-26)

Як слідує із матеріалів справи, зокрема оскаржуваної картки відмови, позивачем було надано митному органу наступні документи: міжнародна автомобільна накладна CMR від 02.11.2012 року, рахунок - фактура (інвойс) № 53426-02 від 02.11.2012 року, зовнішньо - економічний договір (контракт) купівлі - продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються подання якого для митного оформлення не супроводжується № 32 від 13.07.2012 року, довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходяться за її межами №199 від 15.10.2012 року, інформація про позитивні результати здійснення санітарно - епідеміологічного контролю товару №2730 від 02.11.2012 року, інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару №2730 від 02.11.2012 року, інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 02.11.2012 року, сертифікат про проходження товару загальної форми А 887579 від 31.10.2012 року, копія поданої митної декларації країни відправлення № 12DE245229226254M6 від 04.11.2012 року.

Однак, митним органом за зазначеною митною декларацією у митному оформленні Позивачу було відмовлено з причини тієї, що декларантом не надано документи, що підтверджують рівень митної вартості, а саме: рішення про визначення митної вартості № 305000003/2012/100339/2 від 24.08.2012 року та запропоновано задекларувати митну вартість товару у відповідності до рішення про визначення митної вартості № 305000003/2012/100339/2 від 24.08.2012 року.

У вказаній справі, декларант надав всі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару, а митницею ні в рішенні, ні в картці відмови не обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем на підставі ціни товару згідно умов контракту та виходячи із вимог статті 86 Митного Кодексу України митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом, у зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено перед судом дотримання вимог ч.3 с.2 КАС України.

Отже, вказана вимога є такою що підлягає до задоволення, як така, що доведена перед судом.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправної Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 05.11.2012 року за № 305090000/2012/10039 року (а.с. 27-28).

Як слідує із матеріалів справи, зокрема оскаржуваної картки відмови, позивачем було надано митному органу наступні документи: міжнародна автомобільна накладна CMR від 02.11.2012 року, рахунок - фактура (інвойс) № 53426-02 від 02.11.2012 року, зовнішньо - економічний договір (контракт) купівлі - продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються подання якого для митного оформлення не супроводжується № 32 від 13.07.2012 року, довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходяться за її межами №199 від 15.10.2012 року, інформація про позитивні результати здійснення санітарно - епідеміологічного контролю товару № 2730 від 02.11.2012 року, інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару №2730 від 02.11.2012 року, інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 02.11.2012 року, сертифікат про проходження товару загальної форми А 887580 від 31.10.2012 року, копія поданої митної декларації країни відправлення № 12DE245229226239M2 від 02.11.2012 року.

Однак, митним органом за зазначеною митною декларацією у митному оформленні Позивачу було відмовлено з причини тієї, що декларантом не надано документи, що підтверджують рівень митної вартості, а саме: рішення про визначення митної вартості № 305000003/2012/100339/2 від 24.08.2012 року та запропоновано задекларувати митну вартість товару у відповідності до рішення про визначення митної вартості № 305000003/2012/100339/2 від 24.08.2012 року.

У вказаній справі суд приходить до висновку що декларантом надані всі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару, а митницею ні в рішенні, ні в картці відмови не обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем на підставі ціни товару згідно умов контракту та виходячи із вимог статті 86 Митного Кодексу України митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом, у зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено перед судом дотримання вимог ч.3 с.2 КАС України.

Отже, вказана вимога є такою що підлягає до задоволення, як така, що доведена перед судом.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправної Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від № 305090000/2012/10040 від 07.11.2012 року (а.с. 29-30).

Як слідує із матеріалів справи, зокрема оскаржуваної картки відмови, позивачем було надано митному органу наступні документи: міжнародна автомобільна накладна CMR від 02.11.2012 року, рахунок - фактура (інвойс) № 55426-03 від 02.11.2012 року, зовнішньо - економічний договір (контракт) купівлі - продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються подання якого для митного оформлення не супроводжується № 32 від 13.07.2012 року, довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходяться за іі межами №199 від 15.10.2012 року, інформація про позитивні результати здійснення санітарно - епідеміологічного контролю товару №2730 від 02.11.2012 року, інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару №2730 від 02.11.2012 року, інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 02.11.2012 року, сертифікат про проходження товару загальної форми А 887578 від 31.10.2012 року, копія поданої митної декларації країни відправлення № 12DE245229237404M3 від 31.10.2012 року.

Однак, митним органом за зазначеною митною декларацією у митному оформленні Позивачу було відмовлено з причини тієї, що декларантом невірно проведено розрахунок митної вартості та обрано метод визначення митної вартості, та запропоновано задекларувати митну вартість товару у відповідності до рішення про визначення митної вартості № 305000003/2012/100339/2 від 24.08.2012 року.

У вказаній справі суд приходить до висновку що декларантом надані всі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару, а митницею ні в рішенні, ні в картці відмови не обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем на підставі ціни товару згідно умов контракту та виходячи із вимог статті 86 Митного Кодексу України митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом, у зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено перед судом дотримання вимог ч.3 с.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо.

Отже, вказана вимога є такою що підлягає до задоволення, як така, що доведена перед судом.

Щодо позовної вимоги про стягнення з державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість за вантажними митними деклараціями: ВМД №305090000/2012/012083 від 24.08.2012 року, ВМД №305090000/2012/012084 від 24.08.2012 року, ВМД №305090000/2012/012239 від 28.08.2012 року, ВМД №305090000/2012/012435 від 31-08.2012 р., ВМД №305090000/2012/012553 від 03.09.2012 року, ВМД №305090000/2012/012714 від 06.09.2012 року, ВМД № 305090000/2012/013374 від 17.09.2012 р., ВМД №305090000/2012/013387 від 17.09.2012 року., ВМД №305090000/2012/013690, ВМД 22.09.2012 року, ВМД №305090000/2012/013б99 ВІД 22.09.2012 року, ВМД №305090000/2012/013716 від 22.09.2012 року, ВМД №305090000/2012/014224 від 01.10.2012 р., ВМД №305090000/2012/014339 від 03.10.2012 року, ВМД №305090000/2012/014608 від 07.10.2012 року, ВМД №305090000/2012/014696 від 09.10.2012 року, ВМД №305090000/2012/015148 від 15.10.2012 року, ВМД №305090000/2012/015176 від 16.10.2012 року, ВМД №305090000/2012/015196 від 16.10.2012 року, ВМД №305090000/2012/015642 від 23-Ю.2012 року, ВМД №305090000/2012/015176 ВМД 23.10.2012 року, ВМД №305090000/2012/015729 ВМД 23.10.2012 року, ВМД №305090000/2012/015728 ВМД 23.10.2012 року, ВМД №305090000/2012/016204 від 30.10.2012 року, ВМД № 305090000/2012/016213 від 30.10.2012 року, ВМД №305090000/2012/016262 від 31.10.2012 року, ВМД № 305090000/2012/016570 від 05.11.2012 року, ВМД № 305090000/2012/016688 від 07.11.2012 року, ВМД № 305090000/2012/016741 від 08.11.2012 року, ВМД № 305090000/ 2012/016753 від 08.11.2012 року, ВМД №305090000/2012/016992 від 12.11.2012 року, ВМД № 305090000/2012/017130 від 14.11.2012 року, ВМД № 305090000/2012/017149 від 14.11.2012 року, то слід зазначити наступне.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає об"єкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 зазначеного Закону об"єктом оподаткування є операції платника податку з ввезення товарів на митну територію України.

Пунктом 4.1 стаття 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з поставки товарів визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, з урахуванням ввізного мита.

Позивачем податок на додану вартість сплачений з урахуванням відкоригованої митним органом митної вартості товару, що підтверджується відомостями, наведеними вантажно-митними деклараціями, платіжними дорученнями долученими до матеріалів справи.

Податок на додану вартість, який сплачений на різницю між базою оподаткування, визначеною за шостим та першим методом, є надміру сплаченим та таким, що підлягає поверненню відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) та пунктом 17.1.10 статті 17 та статті 43 Податкового Кодексу України. Підставою повернення надміру сплаченого мита є норми статті 264 Митного кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту.

Відповідно до п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно із п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Крім того, згідно із п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України.

На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

При цьому, приписами пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу визначено, що контролюючими органами, зокрема, є митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Виходячи із вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вказана вимога є передчасною та відсутність правових підстав у Позивача стверджувати, що Відповідачем не будуть виконані приписи ст. 43 Податкового кодексу України в частині повернення надмірно сплачених сум податку на додану вартість, за скасованими рішеням.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відтак, ч.2 ст.71 КАС України встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються. При цьому повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії, бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Відповідачем не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення та прийняття карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, а тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 99,102,160-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" до Чопської митниці, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Державної казначейської служби в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішення Чопської митниці про визначення митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої за вантажними митними деклараціями суми податку на додану вартість - задоволити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Чопської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів № 305000003/2012/100339/2 від 24.08.2012 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України " 305090000/2/10023 від 24.08.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 05.11.2012 року за № 305090000/2012/10038; Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 05.11.2012 року за № 30509000/2012/10039 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи попуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 07.11.2012 року № 305090000/2012/10040.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача кошти, сплачені як судовий збір в загальному розмірі 34,41 гривень ( тридцять чотири грн. 41 коп ) .

Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова відповідно до ч.1 ст.254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку не було подано.

Суддя Скраль Т.В.