Ухвала суду № 31498233, 22.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2013 р.

Справа № 2а-3273/12/2170

Категорія: 8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді – Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Лук'янчук О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Махаон - 9" до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.07.2012 року №0006072301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 125000,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 100000,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 25000,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що до перевірки позивачем були надані всі первинні документи, у т.ч. податкові накладні, на підставі яких платник податку отримує право на формування податкового кредиту, та підтверджують факт поставки товару та його використання у діяльності підприємства. Посилання податкового органу на відсутність у ПП "А-Ліра" актів приймання-передачі товару, інших первинних документів та інші недоліки фінансово-господарської діяльності контрагента позивача не може впливати на встановлення порушень з боку ПП "Махаон-9" в силу відсутності вини та індивідуальної відповідальності платників податків. Враховуючи викладене, позивач просить податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Херсонського окружного суду від 23 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач надав до суду апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищезазначене рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, однак в судове засідання не з'явились. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, клопотань від осіб які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не надходило, колегія суддів відповідно до ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що приватне підприємство "Махаон-9" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Новокаховської міської ради Херсонської області 25.10.2006 року №15051020000001052, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО №468690, перебуває на обліку в ДПІ у м. Нова Каховка з 27.10.2006 р. за №373 та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100002050 від 27.11.2006 року.

Основними видами діяльності ПП "Махаон-9" згідно Довідки з ЄДРПОУ №0158 від 26.10.2006 року та коду КВЕД є - 74.12.0 - діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, 01.11.0 - вирощування зернових та технічних культур, 50.20.0 - технічне обслуговування та ремонт автомобілів, 51.21.0 - оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, 51.90.0 - інші види оптової торгівлі, 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 07.07.2012 року по 12.07.2012 року згідно пп. 20.1.1 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Махаон-9", щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП "А-Ліра" за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 рр., за результатами якої було складено акт від 17.07.2012 року №433/220-34675499 (далі - акт перевірки).

За висновками акту перевірки встановлені порушення :- ч.1 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 Цивільного кодексу України) по правочинах здійснених ПП "Махаон-9" з постачальником ПП "А-Ліра" у березні, квітні 2012 року;- п. 185.1 ст. 185, ст. 188, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ на 100000,00 грн., у т. ч.: у березні 2012 року на суму 41666,67 грн.; у квітні 2012 року на суму 58333,33 грн.

На підставі вищевказаних висновків акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення рішення від 27.07.2012 року №0006072301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 125000,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 100000,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 25000,00 грн., яке є предметом оскарження у даній справі.

Приймаючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, господарські операції позивача відповідають наведеним критеріям оцінювання, та підтвердженням розрахунків між позивачем та контрагентом, а тому, підстав вважати угоди, укладені між позивачем та ПП "А-Ліра" безтоварними не вбачається.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 вказаного Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином підставою для формування податкового кредиту є: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2012 року між ПП "Махаон-9" (за договором - покупець ) та ПП "А-Ліра" (за договором - продавець) був укладений договір поставки № 86, згідно якого продавець зобов'язується постачати, а покупець оплатити та прийняти товар - дизельне паливо, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 30 днів з моменту поставки товару, перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною, пунктом постачання товару є адреса: м. Таврійськ, Херсонської області, вул. Залізнична 5А, термін дії договору до 31.12.2012 року.

На виконання вказаного договору ПП "А-Ліра" на адресу ПП "Махаон-9" поставив у березні, квітні 2012 року дизельне паливо на загальну суму 600 000,00 грн. у тому числі ПДВ 100 000,00 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, доданими до матеріалів справи, та перелік яких наведений на стор. 3 акту перевірки.

Оплата товару здійснена шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до матеріалів справи, та перелік яких наведений на стор. 3 акту перевірки.

Згідно наданих до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, транспортування товару проводилось ПП "А-Ліра", згідно яким пункт навантаження м. Херсон, вул. Нафтовиків, пункт відвантаження - м. Таврійськ, вул. Залізнична, 5А, що відповідає пункту 2.2. договору. Місце зберігання приданих нафтопродуктів підтверджується договором оренди цілісного майнового комплексу № 25 від 01.06.2011 року, за яким ПП "Махаон-9" (за договором - орендар) приймає у користування об'єкт, розташований за відповідною адресою для використання його у господарській діяльності.

Доказом використання дизельного палива в господарській діяльності ПП "Махаон-9" є надані позивачем до матеріалів справи договори оренди транспортних засобів, а також штатний розклад підприємства, з якого вбачається наявність на підприємстві 7 водіїв, оскільки основним видом діяльності позивача є перевезення вантажів транспортом, що використовується підприємством на умовах оренди, що не заперечувалось представником відповідача та підтверджується на стор. 3 акту перевірки. Таким чином, саме з використанням транспорту в господарській діяльності позивач обґрунтовує придбання палива.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З метою встановлення факту реальності здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України обов'язково має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять наявність обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що наявні докази у справі засвідчують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на підставі первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Зуєва Л.Є.

Суддя: Лук'янчук О.В.