Рішення № 31497452, 27.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.05.2013р. Справа № 905/215/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Куньчик Е.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс», м.Ніжин

до Відповідача: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 74 689,94грн., 3% річних у сумі 16 262,18грн., інфляційних витрат у розмірі 38 105,10грн.

за участю:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 29.01.2013р. по 13.02.2013р., з 26.02.2013р. по 05.03.2013р., з 05.03.2013р. по 13.03.2013р., з 23.04.2013р. по 15.05.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс», м.Ніжин (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, м.Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 74 689,94грн., 3% річних у сумі 16 262,18грн., інфляційних витрат у розмірі 38 105,10грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором №812/136 від 18.12.2008р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору №812/136 від 18.12.2008р., специфікації до договору, видаткової накладної, рахунку-фактури, акту здачі-приймання виконаних робіт, акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох Сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 01.01.2009р. складає 196 200,00грн., договору про надання правової допомоги №18 від 01.12.2012р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 112, 113 Господарського процесуального кодексу України.

29.01.2013р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву від 29.01.2013р. №07/278-13 в якому зазначає, що із зазначеним позовом ТОВ «Інженерний центр «Імпульс» вже зверталось до Господарського суду Донецької області з приводу стягнення заборгованості в сумі 196 200,00грн. з територіального управління, у зв’язку з чим 27 вересня 2011 року порушувалось провадження у справі №39/188. 05 грудня 2011 року рішенням Господарського суду Донецької області позовні вимоги було задоволено частково. Вирішено стягнути з ТУ ДСА України в Донецькій області на користь ТОВ «Інженерний центр «Імпульс» борг у сумі 121 500,00грн., за період з 07 серпня 2010 року по 19 вересня 2011 року, 3% річних у сумі 4 084,40грн., інфляційні суми 12 514,50грн., витрати державного мита у сумі 1 380,99грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 125,75грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Суд дійшов висновку, що грошове зобов’язання територіального управління відповідно до п.4.4 договору №812/136 від 18 грудня 2008 року, укладеного між Позивачем та ТУ ДСА України в Донецькій області щодо сплати отриманого товару, складає суму у розмірі 121 500,00грн., тобто в межах бюджетних асигнувань. У зв’язку з викладеним просить припинити провадження у справі.

13.02.2013р. Відповідачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчену копію кошторису на 2013 рік.

13.02.2013р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс», листа від 31.08.2012р. №11-4752/12, рішення господарського суду Донецької області від 05.12.2011р. по справі №39/188.

26.02.2013р. Позивачем через канцелярію суду надано наступні документи: договір про надання правової допомоги №18 від 01.12.2012р., квитанцію, акт про надання правової допомоги від 25.02.2013р. та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

26.02.2013р. Позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення по справі в яких зазначає, що несплачена Відповідачем на даний час вартість поставленого товару у розмірі 74 200,00грн. підлягає стягненню в судовому порядку, оскільки грошове зобов’язання відповідача перед позивачем у цій сумі має статус боргу. В обґрунтування неможливості здійснення оплати за поставлений товар Відповідач посилався на відсутність фінансування по загальному фонду Держбюджету за КЕКВ 2110, по якому обліковувалася кредиторська заборгованість ТОВ «Інженерний центр «Імпульс», протягом 2009-2011 років і наявність фінансування тільки по спеціальному фонду державного бюджету. За твердженням Позивача посилання Відповідача на вищевказані підставі є безпідставними з огляду на наступне. Умовами пункту 4.4 договору №812/136 від 18.12.2008 року передбачено, що оплатити з товар здійснюється в межах бюджетних асигнувань за видатками бюджетної програми КПИВ 501040. Таким чином, сторонами у договорі погоджені умови про особливість оплати поставленого товару в залежності від фінансування видатків на певні цілі, а не в залежності від джерел отримання коштів на покриття цих видатків. Згідно листа №11-4752/12 від 31.08.2012р. Державної судової адміністрації реальне фінансування територіального управління державної судової адміністрації України в Донецькій області у 2008-2012 роках за КПКВ 0501040 «Здійснення правосуддя місцевими судами» по КЕКВ 2110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування» склало:

- у 2008 році 110,0 тис. грн.;

- у 2009 році 767,6 тис. грн.;

- у 2010 році 1333,9 тис. грн.;

- у 2011 році 2578,0 тис. грн.;

Згідно Бюджетного кодексу України та Законів України «Про державний бюджет України на 2008-2012 роки» державний бюджет складається із коштів загального і спеціального фондів, які відрізняються за джерелами отримання і цілями витрачання. Законом про державний бюджет на кожен із вказаних років (2008-2012 роки) джерела надходження коштів загального і спеціального фондів змінювались, а тому для правильного вирішення даного спору не мають значення джерела надходження коштів до бюджету Відповідача (загального або спеціального фонду), а має значення правосуддя місцевими судами» по КЕКВ 2110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового фонду не можливе фінансування витрат, пов’язаних з придбанням товару у Позивача.

05.03.2013р. Відповідачем через канцелярію суду надано заперечення на додаткові пояснення позивача у яких зазначає, що в затверджених кошторисах ТУ ДСА України в Донецькій області на 2008, 2009, 2010, 2011 роки та довідці про зміни до річного розпису бюджету (кошторису) на 2008 рік, на придбання обладнання і предметів довгострокового користування було узгоджене бюджетне фінансування у 2008 році у розмірі 496 510,00грн., у 2009 році – в розмірі 507 600,00грн., у 2010 році – 125 300,00грн., у 2011 році – 0,00 грн. тобто територіальним управлінням в кошторисах передбачались кошти на сплату поставленого Позивачем товару у сумі 196 200,00грн. Проте, відповідно до звітів про надходження та використання коштів загального фонду за 2008, 2009, 2010 та 2011 роки вбачається, що реально було виділено грошові кошти на придбання обладнання і предметів довгострокового користування лише в сумі 121 500,00грн. Що стосується коштів, які зараховувалися на спеціальний фонд, згідно з вимогами статті 4 Закону України «Про державний бюджет України на 2008-2011 роки» джерелами формування спеціального фонду у частині доходів є надходження від оплати витрат на інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах. Постановою КМУ України від 21 грудня 2005 року №1258, що діяла на момент спірних відносин, передбачався порядок оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення. Так, пунктом 11 зазначеної постанови вбачалося, що кошти від оплати витрат можуть бути спрямовані лише на потреби для місцевих судів. Тобто, зі спеціального фонду можливо витрачати кошти пов’язані із інформаційно-технічним забезпеченням суду. Крім того Відповідачем надано належним чином засвідчені копії кошторисів та звітів про заборгованість за бюджетними коштами.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 13.03.2013р. справу передано на розгляд судді Соболєвій С.М.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 25.03.2013р справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

23.04.2013р. Відповідачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчену копію кошторису на 2013 рік.

Представник Позивача у судове засідання 27.05.2013р. не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судове засідання 27.05.2013р. не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» (Постачальник) та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області (Покупець) було укладено договір №812/136, відповідно п.1.2 якого Постачальник зобов’язується виготовити, поставити, встановити і передати для експлуатації у власність Покупця товар, а Покупець прийняти товар і сплатити його згідно з умовами даного Договору, в межах виділених асигнувань. При цьому Постачальник проводить безплатне навчання персоналу Покупця щодо подальшої експлуатації Товару.

Відповідно пункту 1.1 договору предмет договору: металодетектор стаціонарний імпульсний МДС-1 (код – 33.20.53 «Прилади електронні для вимірювання електропровідності») надалі – Товар, технічні характеристики якого вказані у Додатку №1 «Специфікація обладнання», що є невід’ємною частиною даного договору.

У розділі 4 договору Сторони дійшли згоди щодо порядку розрахунків та умов поставки:

- за результатами встановлення товару та передачі його в експлуатацію складається акт виконання робіт, який затверджується Постачальником та Покупцем (п.4.3 Договору);

- Покупець перераховує Постачальникові оплату за товар з моменту підписання акту виконаних робіт згідно з пунктом 4.1 даного Договору та отримання рахунку і накладній від Постачальника, в межах бюджетних асигнувань. Фінансування здійснюється за видатковими бюджетної програми КПКВ 501040 (п.4.4 Договору);

В пункті 3.2 договору встановлена загальна вартість поставки за даним договором, яка становить: 196 200 грн., у т.ч. ПДВ: 32 700,00грн.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на суму 196 200,00грн., що підтверджується видатковою накладною №ІЦ-00183 від 25.12.2008р.

За твердженням Позивача, Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товару сумі 121 500,00грн., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 74 689,94грн.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» звернулось з позовними вимогами до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, м.Донецьк, про стягнення заборгованості за договором №812/136 від 18.12.2008р. в сумі 196 200,00грн., 3% річних в сумі 15884,14грн., інфляційних в сумі 47088,00грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.12.2011 року по справі №39/188 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр „Імпульс” задоволено частково. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерний центр „Імпульс” борг в сумі 121500,00грн., 3% річних в сумі 4084,40грн., інфляційні в сумі 12514,50грн., витрати за державним митом в сумі 1380,99грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 125,75грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено, зв’язку з чим Позивач звернувся до суду з розглядуваними позовними вимогами до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про стягнення заборгованості у розмірі 74 689,94грн. ( 74 689,94грн. сума в якій відмовлено у задоволенні позовних вимог при розгляді справи №39/188)

Вказаним рішенням встановлено, що з кошторисів на 2008 рік, на 2009 рік, на 2010 рік, на 2011 рік, та довідки про зміни до річного розпису бюджету (кошторису) на 2008 рік вбачається, що у 2008 році на придбання обладнання і предметів довгострокового користування було узгоджене бюджетне фінансування в розмірі 496510,00грн., у 2009 році - в розмірі 507600,00грн., у 2010 році – 125300,00грн., у 2011 році – 0,00грн. Проте, з наданих відповідачем звітів про надходження та використання коштів загального фонду за 2008 рік, 2009 рік, 2010 рік та 2011 рік вбачається, що реально було виділено грошові кошти на придбання обладнання і предметів довгострокового користування лише в сумі 121500,00грн. у 2009 році, які фактично були витрачені відповідачем на придбання для судів трьох копирувальних апаратів та двадцяти комп’ютерів, при наявності зобов’язання щодо оплати вартості вже отриманого від позивача товару згідно договору №812/136 від 18.12.2008р. на загальну суму у розмірі 196200,00грн. Таким чином суд дійшов висновку, що грошове зобов’язання відповідача складало суму у розмірі 196200,00грн., однак відповідно п.4.4. договору обов’язок саме щодо сплати отриманого товару складає суму у розмірі 121500,00грн., тобто в межах бюджетних асигнувань.

Означене судове рішення набрало законної сили в порядку ст.85 ГПК України – 14.06.2011р.

Згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Звертаючись з позовом до суду, Позивач відповідно до розділів І,V,VІІІ Господарського процесуального кодексу України самостійно визначає предмет та підстави позову, які повинен довести, а суд –вирішує спір по суті відповідно до фактичних обставин та норм чинного законодавства за своїм внутрішнім переконанням. Відповідно до статей 54, 57 Господарського процесуального кодексу України Позивач в позовній заяві повинен викласти докази, які підтверджують його вимоги, а також додати до заяви необхідні документи.

За загальними правилами господарського процесу, відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується, в першу чергу, позивача, який повинен доказати факти та обставини, на підставі яких він будує позовні вимоги.

Позивачем, на момент розгляду справи доказів у розумінні ст. ст. 33, 36 ГПК України, правового обґрунтування такого стягнення, до матеріалів справи не надав.

За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність заявлених вимог, щодо стягнення суми заборгованості у сумі 74 689,94грн.

Факт виникнення підстав для стягнення заборгованості у сумі 74 689,94грн. Позивачем не доведений, відтак відсутні підстави для нарахування 3% річних у сумі 16 262,18грн., інфляційних витрат у розмірі 38 105,10грн. та стягнення з Відповідача.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. У позовних вимогах Товариству з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс», м.Ніжин до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 74 689,94грн., 3% річних у сумі 16 262,18грн., інфляційних витрат у розмірі 38 105,10грн. відмовити.

У судовому засіданні 27.05.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Т.М. Риженко

Повний текст рішення складено та підписано 28.05.13р.