Постанова № 31497049, 27.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р. Справа№ 910/1331/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Костенко А.О., за довіреністю;

відповідача:не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства " Українська страхова компанія " Гарант - Авто " в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства " Українська страхова компанія " Гарант - Авто "

на рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013

у справі № 910/1331/13 (суддя: Пінчук В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства " Українська страхова компанія " Гарант - Авто " в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства " Українська страхова компанія " Гарант - Авто "

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Провідна"

про стягнення 4271,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.03.2013 у справі № 910/1331/13 в позові відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство " Українська страхова компанія " Гарант - Авто " в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства " Українська страхова компанія " Гарант - Авто " звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013 у справі № 910/1331/13 повністю і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2013 № 910/1331/13 у справі № 910/1331/13 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 прийнято до розгляду справу № 910/1331/13. Розгляд апеляційної скарги призначений на 27.05.2013 об 11:00.

16.05.2013 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу.

27.05.2013 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду була подана заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

27.05.2013 в судовому засіданні суд задовольнив заяву представника відповідача про розгляд справи без його участі та ухвалив здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

27.05.2013 представник скаржника в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів встановила наступне.

21.08.2008 у м. Києві по вул. Горького трапилась дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля " Пежо " ( д. н. АА7342СВ ) під керуванням водія Кравчук Світлани Миколаївни та автомобіля " Ніссан " ( д. н. АА3451 ЕВ ) під керуванням водія Мельник Ірини Володимирівни.

Згідно постанови Голосіївського районного суду м. Києва № 3-34510/5/2008 р. від 22.08.2008 р. дорожньо - транспортна пригода відбулася з вини водія автомобіля " Пежо " ( д. н. АА7342СВ ) - Кравчук Світлани Миколаївни.

Цивільно - правова відповідальність Кравчук Світлани Миколаївни за шкоду, завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля " Пежо " ( д. н. АА7342СВ ) згідно полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/3718306 застрахована у Приватного акціонерного товариства " Страхова компанія " Провідна".

Внаслідок ДТП були завдані механічні пошкодження автомобілю " Ніссан " ( д. н. АА3451 ЕВ ), який був застрахований у позивача, згідно договору добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0203193 від 22.07.2008 р.

Відповідно до висновку №2443 від 09.10.2008 р. розмір матеріального збитку завданого власнику пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля " Ніссан " ( д. н. АА3451 ЕВ ) становить 5223,67 грн.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №11635 від 28.10.2008 р. вбачається, що Публічне акціонерне товариство " Українська страхова компанія " Гарант - Авто " в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія " Гарант - Авто " виплатило страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 4271,36 грн.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Отже відповідно до вищенаведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною шостою статті 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

З оскаржуваного рішення вбачається, що підставою у відмові в задоволенні позову була заява відповідача про застосування строків позовної давності.

В обґрунтування застосування положень ст. 267 ЦК України суд першої інстанції зазначив, що згідно платіжного доручення № 11635 страхове відшкодування було виплачене 28.10.2008, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача, а тому строк позовної давності закінчився 29.10.2011, натомість позовна заява направлена позивачем поштою до суду 23.01.2013.

А також зазначено, що раніше позивачем подавався позов до Голосіївського районного суду міста Києва про відшкодування збитків безпосередньо з винної особи, після закінчення строку позовної давності, тобто 01.02.2012.

Однак, такий висновок суду був зроблений судом передчасно та без врахування наступного.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, якщо позивач звертається до суду з доводами про наявність поважних причин пропущення позовної давності та просить задовольнити позов, то таке звернення не можна вважати заявою про застосування строків позовної давності (Лист, Вищий господарський суд, від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Колегія суддів відмічає, що судом першої інстанції не було враховано, що позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва в жовтні 2011 року, а не 01.02.2012, що підтверджується як рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12.06.2012 у справі № 2-1008/12 так і ухвалою апеляційного суду міста Києва від 30.10.2012.

Тобто, позивач в межах строку звернувся за захистом порушеного права, однак апеляційним судом міста Києва було встановлено, що заявлені вимоги віднесено до юрисдикції господарського суду в зв'язку з чим рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12.06.2012 у справі № 2-1008/12 скасував і закрив провадження у справі.

Як з рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12.06.2012 у справі № 2-1008/12 так і з ухвали апеляційного суду міста Києва від 30.10.2012 вбачається, що провадження у справі № 2-1008/12 тривало рік.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів визнає поважною причину пропуску позивачем строку позовної давності.

Оскільки, колегія суддів визнала поважними причини пропущення позивачем строку позовної давності, то його порушене право підлягає захисту.

Як зазначалось раніше позивач здійснив сплату суми страхового відшкодування у розмірі згідно висновку №2443 від 09.10.2008 р.

Таким чином, позивачем визначено суму страхового відшкодування на підставі та згідно вимог ст. 29 Закону України " Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 34 Закону України " Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ", а також п. 4.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України.

Колегія суддів відмічає, що згідно до зазначених положень норм чинного законодавства висновок №2443 від 09.10.2008 суд приймає, як належний доказ розміру заподіяної шкоди, вартості та об'єму необхідних для проведення відновлення пошкодженого транспортного засобу робіт.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013 у справі № 910/1331/13 прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям рішення про задоволення позову повністю в розмірі 4271,36 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, вимоги Публічного акціонерного товариства " Українська страхова компанія " Гарант - Авто " в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства " Українська страхова компанія " Гарант - Авто " підлягають задоволенню повністю, то розмір господарських витрат який підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства " Страхова компанія " Провідна " становить 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 90 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства " Українська страхова компанія " Гарант - Авто " в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства " Українська страхова компанія " Гарант - Авто " задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013 у справі № 910/1331/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства " Українська страхова компанія " Гарант - Авто " в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства " Українська страхова компанія " Гарант - Авто " задовольнити повністю.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013 у справі № 910/1331/13 викласти в наступній редакції:

« Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства " Страхова компанія " Провідна " (01032, м. Київ, вул. б-р Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ 23510137) на користь Публічного акціонерного товариства " Українська страхова компанія " Гарант - Авто " в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства " Українська страхова компанія " Гарант - Авто " (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 25965081) суму страхового відшкодування в порядку регресу 4271 (чотири тисячі сімдесят одна) грн. 36 коп., 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 90 коп. судового збору.»

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства " Страхова компанія " Провідна " (01032, м. Київ, вул. б-р Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ 23510137) на користь Публічного акціонерного товариства " Українська страхова компанія " Гарант - Авто " в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства " Українська страхова компанія " Гарант - Авто " (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 25965081) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/1331/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Шевченко Е.О.