Рішення № 31497037, 15.05.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.13 Справа № 914/925/13-г

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари для Львівщини", м.Львів

про стягнення 11 112,73 грн.

За участю представників:

від позивача: Кіндрат Б.Я. - юрисконсульт (довіреність від 21.08.2012р.);

від відповідача: Добош М.М. - директор; Юркевич Ю.М. - адвокат (ордер серія ЛВ №004712 від 19.04.2013р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2122 від 04.10.2012р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари для Львівщини" про стягнення 11 112,73 грн., з яких 10 865,37 грн. основного боргу, 206,88 грн. пені та 40,48грн. три проценти річних.

Ухвалою суду від 07.03.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 27.03.2013р. В судовому засіданні 27.03.2013р. оголошено перерву до 10.04.2013р. В судовому засіданні 10.04.2013р. оголошено перерву до 24.04.2013р. У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Сухович Ю.О. 24.04.2013р. розгляд справи не відбувся. Ухвалою суду від 29.04.2013р. розгляд справи відкладено на 15.05.2013р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві та письмовому поясненні до відзиву. Зокрема зазначив, що між сторонами 01.10.2002р. укладено договір №889/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов"язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді, а останній отримувати та оплачувати теплову енергію за встановленими цінами та тарифами (цінами) в терміни передбачені договором. Діючи всупереч вимогам чинного законодавства і договору відповідач допустив заборгованість перед позивачем за період липень-вересень 2012р. в сумі 10 865,37 грн. За несвоєчасне виконання грошового зобов"язання позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 206,88 грн. та 3% річних в сумі 40,48 грн. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 11 112,73 грн., з яких 10 865,37 грн. основний борг, 206,88 грн. пеня та 40,48грн. три проценти річних.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечили з підстав викладених у відзиві та додаткових запереченнях на позовну заяву, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зокрема зазначили, що згідно технічних умов на вузол обліку тепла у ТзОВ "Товари для Львівщини" (п.11.5, п.11.6) вказано на відсутність гарячої води на підприємстві. Оплата теплового навантаження не була оформлена додатком до угоди, вартість якого змінюється без попередження користувача. За розрахунками відповідача переплата за спожиту теплову енергію у 2011році становить 58 109,05 грн. Представники відповідача зазначили, що ТзОВ "Товари для Львівщини" не порушувало умов договору, навпаки, мало місце невиконання своїх зобов"язань зі сторони ЛМКП "Львівтеплоенерго", яке починаючи з 01.10.2011р. виставляє рахунки відповідачеві за підвищеними тарифами, що набрали чинності лише з 01.01.2012р. Крім того, зазначили, що відповідач не одержує від позивача гарячого водопостачання, що фактично призводить до оплати послуг позивача за подвійним тарифом. Представники відповідача зазначили, що за період з 2009р. по 2011р.р. переплата відповідача за надані позивачем послуги становить 123 022,44 грн. з яких 102 663,67 грн. за опалення, 20 358,77 грн. за теплове навантаження. Таким, чином, враховуючи відсутність у відповідача боргу перед позивачем, відсутні і правові підстави для застосування штрафних санкцій та нарахування 3-х процентів річних.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши доводи та заперечення представників сторін, господарський суд, -

встановив:

01.10.2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Товари для Львівщини" (споживач) та Львівським міським комунальним підприємством „Львівтеплоенерго" (енергопостачальна організація) було укладено договір №889/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі по тексту - договір).

Відповідно до умов даного договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.2.1. договору теплова енергії постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року згідно графіка, затвердженого органами місцевої влади.

Відповідно до п.6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться виключно у грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами.

Відповідно до п.6.3. договору споживач до 15-го числа місяця, - наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Згідно із п.7.2.3. договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Як стверджує позивач, у зв"язку з невиконанням відповідачем вимог договору та чинного законодавства, станом на 26.12.2012р. у нього існує заборгованість в сумі 10 865,37 грн. за липень-вересень 2012р.

Позивач керуючись умовами п.7.2.3. договору, у зв'язку із несвоєчасним виконанням розрахунків за теплову енергію нарахував відповідачу пеню в сумі 206,88 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 40,48 грн. 3% річних.

Отже, загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 11 112,73 грн., з яких 10 865,37 грн. основний борг, 206,88 грн. пеня та 40,48 грн. три проценти річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, ЛМКП „Львівтеплоенего" нарахувало та виставило ТзОВ "Товари для Львівщини" рахунки №889ш-10 від 28.10.2011р., №889ш-11 від 28.11.2011р., №889-12 від 28.12.2011р. які включають вартість за фактично спожиту теплову енергію та нарахування за приєднане теплове навантаження. Рахунок №889ш-1 від 30.01.2012р. виставлений тільки за приєднане теплове навантаження.

Як стверджує сам позивач, з січня 2012р. відповідач подавав нульові показники споживання теплової енергії, відтак позивачем нараховано борг тільки за приєднане теплове навантажння до початку наступного опалювального сезону, яке триває згідно методики проведення нарахувань вартості плати за приєднане теплове навантаження 183 дні та станом на 26.12.2012р. складає 10 865,37 грн.

Зважаючи на вищевикладені обставини, безпідставним є нарахування заборгованості за теплове навантаження у випадку ненадання послуг з теплопостачання.

Відповідач 17.08.2012р. звертався до позивача з листом вих.№ 23, який був зареєстрований останнім за вх.№2123, про опломбування лічильника і входу в опалювальну систему (від"єднання від опалювальної системи) у зв"язку із неможливістю оплачувати встановлені тарифи на тепло та теплове навантаження, чим фактично повідомив про припинення дії договору. Вказаний лист залишений позивачем без відповіді, натомість 18.09.2012р. позивач надіслав відповідачу претензію про оплату боргу в сумі 7 267,39 грн. та пені в сумі 23,81 грн.

Приміщення відповідача, що знаходиться за адресою: м.Львів, пр.Чорновола, 101 було відключено від системи теплоспоживання лише 16.10.2012р., про що представниками сторін було підписано відповідний акт.

Статтею 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Частина 2 ст. 19 Конституції України та частина 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування" зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 2 п. "а" ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів міських рад віднесені повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Зазначені повноваження є власними (самоврядними) повноваженнями виконавчого органу, який створюється для здійснення виконавчих функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання", який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, встановлено, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування. Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування усіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, враховувати повну собівартість теплової енергії та забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Виходячи з положень п.п. 2 п. "а" ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" та ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", до відання виконавчих органів міських рад віднесено встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Статтею 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до Закону. Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги визначений ст.31 цього Закону, а саме: п.п. 1,2 ч.і ст.14 Закону порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп визначає КМУ. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органами місцевого самоврядування в установленому порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Керуючись вище вказаними законами, виконавчим комітетом Львівської міської ради на звернення ЛМКП „Львівтеплоененрго" та ЛКМ „Залізничнетеплоенерго" було прийнято рішення від 02.09.2008р. № 930 "Про затвердження тарифів на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання, враховуючи економічно обґрунтовані витрати на їх виробництво, транспортування та постачання", з наступними змінами та доповненнями відповідно до рішень Львівської міської ради від 14.11.2008р. №1255, від 29.12.2008р. №1433, яким встановлено тарифи на теплову енергію та на надання послуг з централізованого опалення і з підігріву води, затверджено методику розрахунку кількості теплової енергії, спожитої на підігрів води у зимовий та літній періоди. Відповідно до примітки до додатку 1 даного рішення встановлено, що тарифи на теплову енергію включають витрати на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до п.1 укладеного між сторонами договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, при нарахуванні вартості поставленої теплової енергії ТзОВ "Товари для Львівщини" до жовтня 2011 року ЛМКП "Львівтеплоенерго" застосовувало тариф на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання, посилаючись на рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 138 від 15.02.2005р. "Про впорядкування тарифів на теплову енергію та послуги з теплопосатчання", №1189 від 20.10.2006р. "Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і з підігріву води", № 930 від 02.09.2008р. "Про затвердження тарифів на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання, враховуючи економічно обґрунтовані витрати на їх виробництво, транспортування" з наступними змінами та доповненнями відповідно до рішень Львівської міської ради від 14.11.2008 р. №1255, від 29.12.2008 р. №1433, яким встановлено тарифи на теплову енергію та на надання послуг з централізованого опалення і з підігріву води, затверджено методику розрахунку кількості теплової енергії, спожитої на підігрів води у зимовий та літній періоди. Згідно додатку до даного рішення, для споживачів, оснащених вузлами обліку теплової енергії, встановлених на індивідуальних та центральних теплових вузлах, визначено двоставковий тариф на теплову енергію, а відповідно до примітки до додатку 1 даного рішення встановлено, що тарифи на теплову енергію включають витрати на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Тобто, в тариф на гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення закладено як вартість фактичної спожитої теплової енергії, так і вартість за приєднане теплове навантаження.

З жовтня по грудень 2011 року ЛМКП "Львівтеплоенерго" застосовувало тариф на теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання, посилаючись лише на Постанову Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011р. № 155 «Про встановлення тарифів на теплову енергію для ЛМКП "Львівтеплоенерго".

Однак, вказані скориговані тарифи набрали чинності лише з 01.01.2012р., що підтверджується рішенням Львівської міської ради № 1083 від 28.12.2011р. "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 02.09.2008р. № 930", а тому, на думку суду, не могли бути застосовані позивачем для визначення вартості спожитої теплової енергії.

Крім того, пунктом 4.2.3 договору № 889/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002р. передбачено обов»язок енергопостачальної організації повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.

Як вбачається із матеріалів справи, таке повідомлення ЛМКП "Львівтеплоенерго" скерувало відповідачу 16.01.2012р. за № 25/1-47, про те, що з 01.01.2012р. розрахунки за гаряче водопостачання, теплову енергію для опалення, підігрів води та на інші потреби для населення, бюджтених установ та споживачів категорії «інші» будуть проводитись за збільшеними тарифами.

Відтак, враховуючи те, що позивач з жовтня по грудень 2011 року виставляв відповідачу рахунки за підвищеними тарифами у зв»язку з чим виникла переплата за спожиту теплову енергію, що підтверджується відповідними рахунками та наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (№134 від 07.11.2011р. на суму 7 607,65 грн.; №151 від 20.12.2011р. на суму 16 451,60 грн.; №07 від 13.01.2012р. на суму 15 280,08 грн., сума заборгованості відповідача перед позивачем, нарахована як вартість за приєднане теплове навантаження є меншою - 10 865,37 грн., отже позовні вимоги про стягнення вказаної суми боргу є безпідставними.

Зважаючи на те, що заборгованість в сумі 10 865,37 грн. нарахована позивачем безпідставно, відтак, не підлягають стягненню нараховані позивачем 206,88 грн. пені та 40,48грн. три проценти річних.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 20.05.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.