Рішення № 31495497, 14.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5866/13 14.05.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

До Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва

Про стягнення 313 564,66 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Півень Д.О. - представник (дов. № 91/2012/12/05-1 від 05.12.2012)

Від відповідача Уманська О.В. - представник (дов. б/н від 02.04.2013)

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (долі - позивач) звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва (далі - відповідач) про стягнення 313 564,66 грн.

Ухвалою суду від 29.03.2013 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/5866/13 та призначено розгляд справи на 23.04.2013

В судовому засіданні 23.04.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 23.04.2013 представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог, з причин зазначених у відзиві.

В судовому засіданні 23.04.2013 оголошено перерву до 14.05.2013.

В судовому засіданні 14.05.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги.

В судовому засіданні 14.05.2013 представник відповідача з»явився, заперечив проти задоволення позовних вимог.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 14.05.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2009 між позивачем та відповідачем був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630693.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору позивач зобов'язаний постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження., тоді, як відповідач зобов'язаний дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до пояснень позивача, ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.12.2010 по 01.03.2013 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.03.2013 становить 301 477,08 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 301 477,08 грн. основного боргу, 3 418,65 грн. - інфляційної складової боргу, 8 668,93 грн. - 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1630693 від 02.11.2009 про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач порушив умови договору стосовно оплати послуг у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 301 477,08 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 301 477,08 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 418,65 грн. - інфляційної складової боргу, 8 668,93 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1630693 від 02.11.2009 про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 418,65 грн. - збитків від інфляції та 8 668,93 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлрембудсервіс" Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. М. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 31776030) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5; код ЄДРПОУ 00131305) 301477 (триста одну тисячу чотириста сімдесят сім) грн. 08 коп. основної заборгованості, 3418 (три тисячі чотириста вісімнадцять) грн.. 65 коп. збитків від інфляції, 8668 (вісім тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 93 коп. - 3 % річних, 6271 ( шість тисяч двісті сімдесят одну) грн. 29 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.05.2013

Суддя Л.В. Прокопенко