Ухвала суду № 31494514, 28.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року Справа № 7830/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Клюби В.В.,

з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мегаполіс» до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мегаполіс» (далі - ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - МДПІ) від 27.11.2008 року № №0000892310/0/1933, яким йому визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 187 719 грн., з яких за основним платежем в сумі 125 003 грн., за штрафними санкціями в сумі 62 716 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2009 року у справі № 2а-16859/08/2270 вказаний позов задоволено.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржено МДПІ, яка у поданій апеляційній скарзі просить її скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позову ТОВ відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у ході проведення перевірки ТОВ за період з 01.07.2006 pоку по 30.06.2008 року, результати якої оформлено актом № 2091/230/31676573 від 17 листопада 2008 року, було встановлено порушення товариством пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон) шляхом заниження валового доходу за вказаний період в сумі 28527 грн. за рахунок простроченої кредиторської заборгованості. Під час перевірки ТОВ не було надано зазначені в позові акти звірки взаєморозрахунків від 01.01.2007 року із контрагентами та додаткові угоди про перенесення терміну сплати даних заборгованостей, які не враховані при оформленні акта перевірки. З огляду на викладене апелянт вважає, що підприємством було завищено валові витрати за період, що підлягав перевірці, у сумі 28527 грн. за рахунок простроченої кредиторської заборгованості за товари, які було отримано ТОВ без здійснення компенсації їх вартості.

Окрім того, апелянт наполягає на тому, що позивачем було допущено порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону шляхом завищення валових витрат на загальну суму 335242 грн. за рахунок врахування операцій, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства, а саме отримання інформаційно-бухгалтерських послуг ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 у той час коли ОСОБА_2 працювала головним бухгалтером на підприємстві.

На підставі наведеного контролюючим органом зроблено висновок про штучне формування позивачем валових витрат за рахунок оплати наданих інформаційно-бухгалтерських послуг, які фактично полягають у веденні бухгалтерського обліку у той час, коли на підприємстві є бухгалтерія, яку очолює головний бухгалтер ОСОБА_2, що відповідно до приписів пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону свідчить про завищення валових витрат за ІІІ квартали 2006 року на суму 55478 грн.

Окрім того, апелянт наполягає на тому, що у порушення приписів п.5.9 ст. 5 Закону підприємством завищено валові витрати за період, що підлягав перевірці, на суму 111929 грн. за рахунок зменшення залишків товарних запасів на кінець звітних періодів шляхом невірного розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, про що свідчать дані, наведені в додатку № 4 до акта перевірки «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів». За даними бухгалтерського обліку залишок по рахунку 281 «Товари» станом на 30.06 2006 року становив 1 201 233 грн., що суперечить показникам декларації з податку на прибуток за півріччя 2006 року та даним попередньої перевірки за період з 01.10.2004 р. по 30.06.2006 р. (акт перевірки від 08 09 2006 року №988/230/31676573).

Згідно з даними додатку К1/1 декларації з податку на прибуток підприємств за півріччя 2006 року залишок товарів на складі станом на кінець звітного періоду складав 1 350 997 грн. За даними акту перевірки від 08.09.2006 р. (п.2.15.3, 2.15.8) по рахунку 281 «Товари» станом на 30.06.2006 р складав 1 350 997 грн.

Представник апелянта на виклик апеляційного суду неодноразово не з'являвся, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Представник позивача вимоги апелянта заперечила, підтримала подані письмові заперечення та просила залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ, суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки акти звірки взаєморозрахунків від 01.01.2007 року та додаткові угоди про перенесення термінів сплати заборгованості (вчинені при проведенні інвентаризації кредиторської заборгованості) свідчать про визнання боржниками свого боргу, то термін позовної давності перервався і почав заново спливати з 01.01.2007 року і на день проведення перевірки не закінчився. Таким чином, оскільки у підприємства на момент перевірки була відсутня прострочена кредиторська заборгованість, то суд прийшов до висновку, що посилання МДПІ на порушення ТОВ пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо висновків МДПІ про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п.5.9 ст. 5 Закону та завищення валових витрат на суму 335242 грн. за рахунок віднесення операцій, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства, а саме отримання інформаційно-бухгалтерських послуг, то суд першої інстанції виходив із того, що будь-які витрати на консультаційні послуги, пов'язанні з веденням податкового та бухгалтерського обліку, відносяться до витрат у разі наявності належним чином оформлених первинних документів.

Вимоги про надання доказів про економічний ефект від отриманих від ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_1 консультаційних послуг для ТОВ є неправомірними.

На підставі належно оформлених первинних документів ТОВ були включені до складу валових витрат консультаційні послуги в порядку, передбаченому п. «б» пп. 11.2.3 ст. 11 Закону, а твердження контролюючого органу про те, що ОСОБА_2 є пов'язаною особою є неправомірними з огляду на приписи п. 1.26 ст. 1 Закону.

Передбачені ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язки головного бухгалтера не містять обов'язку надавати консультації з питань бухгалтерського та податкового обліку працівникам підприємства. Тому ОСОБА_2, виконуючи обов'язки, передбачені договорами про надання консультаційних послуг, діяла як приватний підприємець.

Щодо висновків МДПІ про порушення підприємством п. 5.9 ст. 9 Закону, що призвело до завищення валових витрат на сумі 111 929 грн., суд першої інстанції виходив із того, що при визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів, відповідачем були використанні оборотно-сальдові відомості за період з 01.07.2006 року по 30.06.2008 року, що свідчить про те, що первинні документи з приводу даного питання не досліджувались, що підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 333 від 14 серпня 2009 року та висновком експертного економічного дослідження № 782 від 11 серпня 2009 року.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Щодо висновків МДПІ про необхідність відображення в складі валового доходу простроченої кредиторської заборгованості в сумі 28527 грн. апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, на час проведення перевірки в бухгалтерському обліку ТОВ було відображено заборгованість перед ТОВ «Агробудсервіс» на суму 5943,60 грн. та перед ТОВ «Будрезерв» на суму 21877,16 грн.

Разом із тим, з урахуванням приписів ст. 264 ЦК України та підписаних між позивачем та його контрагентами актів звірки взаєморозрахунків від 01.01 2007 р. і додаткових угоди про перенесення терміну сплати даних заборгованостей відсутні правові підстави для висновку про порушення ТОВ пп..4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону та необхідність збільшення суми валового доходу на 27820,76 грн.

Щодо виявленої МДПІ простроченої кредиторської заборгованості ТОВ по ЗАТ «Сабіла», що виникла на підставі накладної від 22.02.2004 року № 654 на суму 632,72 грн., та по ВАТ «Хмельницькбудтранс», що виникла на підставі накладної від 08.04.2004 року № 12225 в сумі 540,00 грн., то висновок контролюючого органу про необхідність збільшення валового доходу позивача на 1172,72 грн. на підставі приписів пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону та ст.ст. 256, 257 ЦК України відповідає фактичним обставинам справи.

Разом із тим, слід погодитися із думкою позивача про безпідставність одночасного зменшення МДПІ суми валових витрат ТОВ на 27820,76 грн. з огляду на порушення пп. 5.1 ст. 5 Закону з огляду на встановлені обставини.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення ТОВ пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп.. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону внаслідок віднесення операцій, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства, а саме отримання консультаційних послуг, що призвело до завищення валових витрат на суму 335242 грн., апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковим, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку.

Наявні у матеріалах справи копії актів про надання послуг, перелік яких зазначається на ст. 15-16 акту перевірки, мають всі обов'язкові реквізити.

За правилами п.5.11 ст. 5 Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платників податків, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що передбачені ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язки головного бухгалтера не містять обов'язку надавати консультації з питань бухгалтерського та податкового обліку працівникам підприємства.

Одночасно суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до висновків працівників контролюючого органу, викладених на с. 15-16 акту перевірки, та матеріалів справи ПП ОСОБА_1 було надано послуги за 2006 рік на суму 82000 грн. та за І квартал 2007 року на суму 61000 грн. Окрім того, ПП ОСОБА_2 було надано послуги за 2006 рік на суму 144000 грн., за І квартал 2007 року на суму 80000 грн., за період з 01.04.2007 року по 30.11.2007 року в сумі 42000 грн., за І півріччя 2008 року на суму 61000 грн.

Відтак загальна сума наданих ТОВ послуг ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_1 складає 470000 грн., однак МДПІ заперечується правомірність включення до складу валових витрат позивача лише 335242 грн., а відтак визнається обґрунтованим включення до складу валових витрат 134758 грн. без будь-яких обґрунтувань, що є неприпустимим.

Даючи правову оцінку покликанням апелянта на відхилення в розрахунку ТОВ приросту (убутку) балансової вартості запасів, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до приписів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3, яка проводила перевірку позивача, ствердила суду, що при визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів нею були використані оборотно-сальдові відомості по рахунках за період з 01.07.2006 року по 30.06.2008 року, що свідчить про те, що первинні бухгалтерські документи щодо даного питання нею не досліджувалися.

З огляду на викладене слід погодитися із доводами позивача про те, що оскільки зміни в структурі активів підприємства не досліджувались на підставі первинних бухгалтерських документів, то такі висновки працівників контролюючого органу не можна вважати обґрунтованими.

Окрім того, апеляційний суд приймає до уваги і те, що як висновок експертного економічного дослідження № 782 від 11 серпня 2009 року, так і висновок судово-економічної експертизи №333 від 14 серпня 2009 року, складений на виконання ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.03.2009 року, свідчать про те, що за період 2006-2007 років та І півріччя 2008 року ТОВ за рахунок невірного відображення у деклараціях з податку на прибуток приросту (убутку) балансової вартості товарних запасів завищено об'єкт оподаткування податком на прибуток на суму 42479 грн. Одночасно відповідно до вказаних висновків за 2006 рік документально підтверджуються збитки ТОВ на суму 456528 грн., за 2007 рік - збитки на суму 2332287 грн., за І півріччя 2008 року - збитки на суму 275547 грн., що унеможливлює нарахування податку на прибуток підприємств з огляду на визначення об'єкту оподаткування таким податком, зазначеним у п. 3.1. ст. 3 Закону.

На підставі наведеного апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2009 року у справі № 2а-16859/08/2270 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 29 травня 2013 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

В.В.Клюба