Постанова № 31493196, 24.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 травня 2013 року № 826/4235/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом

Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"

до

третя особа

Комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації"

Фонд державного майна України

про

визнання протиправними дії, скасування державної реєстрації права власності

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", звернувся з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", третя особа Фонд державного майна України про визнання протиправними дії Комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації'' при реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Пацаєва, буд. 13 за Фондом державного майна України; скасувати державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Пацаєва, буд. 13 за Фондом державного майна України.

Позовні вимоги ґрунтувались на тому, що Відповідачем було порушено вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», «Тимчасовому положенню про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» при реєстрації права власності за Фондом державного майна України спірного майна.

В матеріалах справи містяться заперечення на позовну заяву, в обґрунтування відповідач зазначає, що при реєстрації права власності майна за Фондом державного майна України діяв у межах вимог Законодавства.

Третя особа проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та зазначає, що зі сторони Відповідача відсутні порушення вимог законодавства.

Представник Позивача в судове засідання не з’явився.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що Господарського суду Черкаської області від 12.10.2011 р. по справі №17/06/05/15/5026/1366/2011 було прийнято Рішення, в якому зазначено наступне: « 1. Позов до виконавчого комітету Черкаської міської ради задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1080 від 05.10.2001 року “Про оформлення права власності на туристичний готель на 360 місць по вул. Фрунзе,29”.

У позові в частині визнання незаконним та скасування Свідоцтва від 11.10.2001 року на право власності на туристичний готель, що знаходиться в м. Черкаси по вул. Фрунзе,29, виданого дочірньому підприємству "Черкаситурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", відмовити.

Позов до приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" та дочірнього підприємства "Черкаситурист" приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" задовольнити повністю.

Визнати за державою Україна в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/9, код ЄДРПОУ 20055032) право власності на туристичний готель, що знаходиться в м. Черкаси по вул. Фрунзе, буд.29, загальною вартістю 5218,7 тис.грн., до складу якого входить: готель (літ. А-9), прибудова (літ. А-2, АI-2, АII-2, АIII-2), гаражі (літ. Б,В), трансформаторна (ТП), огорожа (№1), замощення (I).».

В матеріалах справи міститься копії рішення Господарського суду Черкаської області від 12.10.2011 р. по справі №17/06/05/15/5026/1366/2011 з відміткою про набрання законної сили.

Фонд державного майна України звернувся до Відповідача з заявою про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно (Готель), що розташоване за адресою: м. Черкаси по вул. Фрунзе, буд.29, яке належить державі Україна в особі Фонду державного майна України на підставі рішення Господарського суду Черкаської області від 12.10.2011 р. по справі №17/06/05/15/5026/1366/2011.

Суд вважає, позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р. №IV та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту № 7/5 від 07.02.2002 р. (надалі по тексту Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно).

Пунктом 1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» передбачає обов'язковість державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Підставою для проведення державної реєстрації прав, згідно із ч. 1 ст. 18 Закону № 1952-IV, є заява правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень" підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є: державний акт про право власності на земельну ділянку; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; договір про приватизацію майна державних підприємств; договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку; нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об'єднання нерухомого майна; свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду; рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва; акти прийому нерухомого майна до експлуатації; договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили; інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до п. 10 Додатку 2 до Тимчасового положення право встановлювальним документом, на підставі якого проводиться реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, є, зокрема, рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Так, п. 3.5.6. Тимчасового Положення передбачено, що в реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 3.9. Тимчасового положення державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, окрім випадків, коли заява про державну реєстрацію прав подається не пізніше ніж через дванадцять місяців після виникнення цього права.

Судом встановлено, що рішення господарського суду Черкаської області, на підставі якого було проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості за адресою: м. Черкаси по вул. Фрунзе, буд.29 на право власності у держави України в особі Фонду державного майна України на спірний об'єкт нерухомості виникло з моменту набрання рішенням законної сили.

Відповідно до п. 3.2.4. Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 р. № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 12.10.2010р. № 2480/5, діючій на час прийняття рішення) внесення до Реєстру прав запису про перехід права власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права проводиться шляхом зміни запису про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права.

Зміна запису про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права полягає у внесенні до відповідного розділу Реєстру прав запису про право власності, яке виникло на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права відповідно до вимог підпункту 3.2.2 пункту 3.2 розділу III цього Порядку взамін даних про зареєстроване право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права.

Тобто, при проведенні державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, право набувач подає до реєстрації лише правовстановлювальні документи, витребування інших документів, не передбачених Тимчасовим положенням, заборонено.

Згідно п. 3.5 Положення реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлювальним документам. Забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності.

У відповідності до п. 3.1 Положення реєстратором була встановлена відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, про який йдеться, а також інших підстав для відмови в реєстрації прав.

У відповідності до п.4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Крім того, суд звертає увагу Позивача, що Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.10.2011 р. по справі №17/06/05/15/5026/1366/2011 не було оскаржено, а тому, у відповідності до ст. 85 ГПК України, набрало закрої сили та підлягає виконанню.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на наведене, у суду відсутні підстави для спонукання відповідача скасувати право власності на об’єкти нерухомого майна (згідно Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.10.2011 р. по справі №17/06/05/15/5026/1366/2011).

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук