Постанова № 31492324, 27.05.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р. Справа № 5015/4717/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддів Гриців В.М.

Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без номера від 11.03.2013р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 05-05/152/13 від 19.03.2013р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 15.01.2013 р.

у справі № 5015/4717/12 (суддя - Т.Б. Фартушок)

за позовом Прокурора м. Трускавець в інтересах держави в особі виконавчого комітету Трускавецької міської ради, м. Трускавець

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Трускавець

про стягнення заборгованості за користування спеціальними конструкціями зовнішньої реклами на території м. Трускавець

за участю представників сторін:

від Прокуратури: Яворський Я.Т. - старший прокурор управління прокуратури Львівської області (посвідчення від 24.10.2012 р. № 011137);

від позивача: Хемич О.Б. - представник (довіреність від 27.11.2013 № 18-105/1);

від відповідача : не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.01.2013 р. (суддя - Фартушок Т.Б.) позов задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - відповідач) на користь Виконавчого комітету Трускавецької міської ради (надалі - позивач) 24377,16 грн. основного боргу, 864,95грн.-пені та в доход державного бюджету 1609,5 грн. судового збору. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 демонтувати належні йому рекламні конструкції, що розміщені за адресою: м. Трускавець, вул. Суховоля.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що на підставі договору №1040 про тимчасове користування місцем для розташування малої архітектурної форми зовнішньої реклами, Виконавчий комітет Трускавецької міської ради передав Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 в тимчасове платне користування місця, що знаходяться у комунальній власності, на яких відповідач розташував малі архітектурні форми, однак, в порушення умов договору, не здійснив оплати за надані тимчасові місця, заборгувавши позивачу суму у розмірі 24377,16 грн., що є підставою для стягнення такої в судовому порядку та 846,95 грн. пені, нарахованої на підставі п. 5.2. договору, а також демонтажу належних йому рекламних конструкцій, розміщених за адресою: м. Трускавець, вул. Суховоля.

Відповідач, - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. На думку апелянта, договір №1004 від 04.05.2011 р. за своєю правовою природою є адміністративним договором, а спір з приводу його виконання є публічно - правовим, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і не підсудній господарським судам. Крім того, судом не повно з'ясовано обставини справи щодо надання місця для розміщення рекламних засобів та якими належними доказами це підтверджується, при цьому не врахувавши, що зобов'язання відповідача зі сплати коштів є зустрічними зобов'язаннями по відношенню до зобов'язання Виконавчого комітету Трускавецької міської ради надати місце для розміщення рекламних засобів. Також, вказує на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не вказав з урахуванням яких саме обставин задоволив позовну вимогу щодо зобов'язання демонтажу рекламних конструкцій за адресою: м. Трускавець, вул. Суховоля. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і припинити провадження у справі № 5015/4717/12.

Виконавчий комітет Трускавецької міської ради у відзивах на апеляційну скаргу (вх. № № Львівського апеляційного господарського суду 05-04/1601/13 від 17.04.2013 р. та 05-04/2606/13 від 27.05.2013 р.) заперечив доводи останньої та зазначив, що апелянт у своїй скарзі безпідставно посилається, на те, що договір від 04.05.2011 р. про тимчасове користування місцем для розташування малої архітектурної форми зовнішньої реклами є адміністративним, оскільки між сторонами відсутні відносини влади і підпорядкування, і такий не відповідає вимогам ст. 3 КАС України. Незаперечним доказом того, що апелянту було надано у користування місця для розміщення рекламних засобів є те, що він періодично сплачував плату за користування місцем для розміщення рекламних засобів та договори про надання послуг у проведенні рекламної кампанії, укладені 04.05.2011 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юрген» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, які долучені до матеріалів справи. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, скаргу - без задоволення, при цьому зазначивши, що апелянтом не було надано жодного доказу чи заперечення при вирішенні справи у першій інстанції, які б спростували позовні вимоги.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 5015/4717/12 та призначено до розгляду в судове засідання на 08.04.2013 р. (а.с. 68) в складі колегії головуючого судді Давид Л.Л., суддів Данко Л.С. та Юрченка Я.О. В подальшому з метою з'ясування усіх обставин справи в судових засіданнях 08.04.2013 р. та 22.04.2013 р. розгляд справи відкладався в тому ж складі колегії суддів.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 р. в зв»язку з відпусткою судді Юрченка Я.О. в склад колегії по розгляду справи № 5015/4717/12 господарського суду Львівської області введено суддю Кордюк Г.Т.

13 травня 2013 р. ухвалою Львівського апеляційного господарського суду розгляд справи №5015/4717/12 відкладено в судове засідання на 27.05.2013 р. у зв'язку зміною колегії суддів та витребуванням додаткових доказів по справі.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 р. в зв»язку з відпусткою судді Данко Л.С. в склад колегії по розгляду справи № 5015/4717/12 господарського суду Львівської області введено суддю Гриців В.М.

В судове засідання 27.05.2013 р. з'явились представник позивача та прокурор, які заперечили доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у позовній заяві та у відзивах на апеляційну скаргу. Відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, додаткових доказів у справі не подав та враховуючи ту обставину, що апелянт (відповідач) жодного разу не забезпечив участі свого представника в суді апеляційної інстанції, а згідно вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, судова колегія ухвалила розглядати справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивами на неї, оцінивши зібрані по справі докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

04 травня 2011 року між Виконавчим комітетом Трускавецької сільської ради та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір № 1040 про тимчасове користування місцем для розташування малої архітектурної форми зовнішньої реклами (далі - договір), згідно п.1.1 якого, відповідач розташовує МАФ зовнішньої реклами у відповідності з дозволом №03 від 01 лютого 2011р. на розміщення МАФ зовнішньої реклами за адресою: вул.Суховоля (11 шт.) та здійснює оплату за тимчасове користування місцем згідно з умовами даного договору.

Відповідно до пункту 3.1.5 договору, відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі вносити плату за тимчасове користування наданими місцями для розташування малих архітектурних форм зовнішньої реклами.

Згідно п.4.1 договору, розмір плати за тимчасове користування місцем площею 67,76 кв. м. визначається згідно додатку №7 Правил розміщення МАФ зовнішньої реклами в м. Трускавці і становить 1639,24грн. (без ПДВ) за місяць; оплата здійснюється в національні валюті України. Користувач здійснює щомісячну оплату за тимчасове користування місцем не пізніше 5-го числа розрахункового місяця (незалежно від одержання рахунку) у сумі згідно з п.4.1. (п.4.2. даного Договору).

Згідно п.7.1.4 договір припиняє свою дію у випадку, якщо користувач протягом 3 місяців не вносить платежі, передбачені розділом 4 даного договору. Проте, відповідно до п.4.6 договору, в разі розірвання договору або закінчення строку його дії, плата сплачується по день фактичного знаходження рекламних засобів на місцях, наданих цим договором.

Відповідач не виконав своїх зобов'язань в частині своєчасного та повного внесення плати за тимчасове користування наданими місцями для розташування малих архітектурних форм зовнішньої реклами.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом дії договору - з травня 2011 р. по жовтень 2012 р. у відповідача перед позивачем існувало грошове зобов'язання у розмірі 29295 грн., проте внаслідок часткової проплати боргу здійснену за вказаним договором на суму 4 917,72 гривень (за 2011р.) заборгованість Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 склала 24377,16 грн. (29295 грн. - 4917,72 грн.), що підтверджується довідкою фінансового управління Трускавецької міської ради №66 від 14.01.2013р. (а.с. 24) та довідкою фінансового управління Трускавецької міської ради № 435 від 23.05.2013 р., яка долучена до матеріалів справи разом із відзивом на апеляційну скаргу.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалась наступним.

У відповідності до статті 16 Закону України "Про рекламу", розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів від 29 грудня 2003 року №2067 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами", зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами рад відповідно до цих правил.

21 квітня 2011 р. Виконавчий комітет Трускавецької міської ради прийняв рішення № 158 «Про затвердження Правил розміщення МАФ - зовнішньої реклами в м. Трускавці», згідно якого управління розвитку курорту Трускавецької міської ради необхідно забезпечити переукладення договорів користування спеціальними конструкціями малої архітектурної форми - зовнішньої реклами на території м. Трускавець, які не суперечать затвердженій Концепції розміщення зовнішньої реклами у м. Трускавець.

Перехідними положеннями Правил передбачено , що договори користування спеціальними конструкціями на території м. Трускавець, які діють на момент набрання чинності цими правилами, підлягають переукладенню з врахуванням норм правил розміщення МАФ - зовнішньої реклами у м. Трускавці та додатків до них.

Згідно п.32 названих типових правил, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п.6.1. Правил, плата за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розташування МАФ зовнішньої реклами здійснюється на підставі договору між робочим органом та розповсюджувачем і зараховується до місцевого бюджету.

Розрахунок плати за тимчасове користування місцями, що знаходяться в комунальній власності, для розміщення МАФ зовнішньої реклами та договір про тимчасове користування місцем для розташування малої архітектурної форми зовнішньої реклами затверджено додатками № 7 та № 8 Правил.

Так, 4 травня 2011 року Виконавчим комітетом Трускавецької сільської ради та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір № 1040 про тимчасове користування місцем для розташування малої архітектурної форми зовнішньої реклами, згідно п.1.1 якого, відповідач розташовує МАФ зовнішньої реклами у відповідності з дозволом №03 від 01 лютого 2011р. на розміщення МАФ зовнішньої реклами за адресою: м. Трускавець, вул. Суховоля (біля сан. «Алмаз» 11 шт.) та здійснює оплату за тимчасове користування місцем згідно з умовами даного договору.

Фізична особа- підприємець ОСОБА_2 у апеляційній скарзі вказав, що оскаржуване рішення прийнято за неповного дослідження обставин справи, оскільки зобов'язання відповідача зі сплати коштів є зустрічними зобов'язаннями по відношенню до зобов'язання Виконавчого комітету Трускавецької міської ради надати місце для розміщення рекламних засобів, однак судом не з'ясовано факт надання місця для розміщення рекламних засобів і чи взагалі такі були розміщенні.

Дані доводи апелянта спростовуються матеріалами справи, оскільки між сторонами у справі починаючи ще з 2010 р. існували договірні відносини щодо надання дозволів на розміщення рекламних конструкції по вул. Суховоля (біля сан. «Алмаз»), зокрема 01.02.2010 р. позивачем та відповідачем укладено договір № 06 користування спеціальними конструкціями зовнішньої реклами на території м. Трускавця, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу дозвіл на встановлення спеціальних рекламних конструкцій на території м. Трускавця, а саме по вул. Суховоля (біля сан. «Алмаз»), а останній встановлює їх та зобов'язується здійснювати оплату за площу, використану під розміщення реклами. 01.02.2010 р. позивачем видано відповідачу дозвіл на розміщення зовнішньої реклами (рішення господарського суду Львівської області від 22.02.2011 р. у справі № 5015/197/12, а.с. 48-51).

Заявляючи позов, прокурор зазначив, що перевіркою прокуратури міста Трускавця встановлено, що 21.04.2011 р. Виконавчий комітет прийняв рішення № 158 «Про затвердження Правил розміщення МАФ - зовнішньої реклами в м. Трускавці», згідно якого управління розвитку курорту Трускавецької міської ради необхідно забезпечити переукладення договорів користування спеціальними конструкціями малої архітектурної форми - зовнішньої реклами на території м. Трускавець, які не суперечать затвердженій Концепції розміщення зовнішньої реклами у м. Трускавець.

Так, між Виконавчим комітетом і Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір від 04.05.2011 р. № 1040 про тимчасове користування місцем для розташування малої архітектурної форми зовнішньої реклами. Незаперечним доказом того, що апелянту було надано у користування місця для розміщення рекламних засобів свідчить те, що він періодично сплачував плату за користування місцем для розміщення рекламних засобів, про що свідчать довідки фінансового управління Трускавецької міської ради та договори надання послуг у проведенні рекламної кампанії, укладені 04.05.2011 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юрген» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 Крім того, до договору про надання послуг у проведенні рекламної кампанії № 006 від 04.05.2011 р., укладеного з товариством, відповідач підписав додаток до договору, згідно якого погоджено загальну нумерацію площин рекламних носіїв відповідно до малюнку, зокрема по вул. Суховолі (санаторій «Алмаз», всього 11 шт.).

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 24377,16 грн. документально обґрунтовані. Матеріалами справи підтверджено факт виконання п. 1.1. договору Виконавчий комітет Трускавецької міської ради передав Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 в тимчасове платне користування місця, що знаходиться у комунальній власності, для розташування малої архітектурної форми зовнішньої реклами, а відповідач розташував малі архітектурні форми та зобов'язувався здійснювати оплату за надані тимчасові місця.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку в натурі.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 3.1.5. договору відповідач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі вносити плату за тимчасове користування наданими місцями для розташування малих архітектурних форм зовнішньої реклами. Порядок розрахунків між сторонами, передбачено у розділі 4 договору, яким погоджено сторонами, що оплата здійснюється щомісячно не пізніше 5-го числа розрахункового місяця (незалежно від одержання рахунку) у сумі згідно з пунктом 4.1 договору (1639,24 грн. без ПДВ).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає викронанню у цей строк (термін). Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконанння).

Стягнення 864,95 грн. пені, сторонами у справі не оскаржується, однак, судова колегія зазначає про правомірність висновку суду першої інстанції і в цій частині, оскільки згідно з пунктом 5.2. договору передбачено, що за несплату або неповну сплату платежів відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або неповністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 5.3 договору несплата грошових коштів за користування місцями протягом 3 місяців є підставою для дострокового розірвання договору і демонтування рекламних конструкцій.

Оскільки, за період 2011 р. - 2012 р.р. (довідки фінансового управляння Трускавецької міської ради № 435 та 66) відповідач здійснив оплату за користування місцями в сумі 4917,72 грн., на час прийняття рішення місцевим господарським судом 15.01.2013 р., доказів своєчасного і в повному обсязі виконання грошового зобов'язання відповідач не надав, а відтак суд першої інстанції правомірно зобов'язав Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 здійснити демонтаж рекламних конструкцій.

Крім того, апелянт вважає, що суд прийняв рішення з порушенням правил предметної підсудності, зазначаючи про укладення між Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, адміністративного договору.

З даного приводу, судова колегія зазначає, що адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди (пункт 14 КАС України).

Аналіз наведеного законодавчого положення дає підстави для висновку про те, що справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. У тому ж випадку, коли суб'єкт, у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, не здійснюють у спірних правовідносинах владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, з яким виник спір, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції та не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Предметом спору у справі, що розглядається, є стягнення заборгованості за договором про тимчасове користування місцем для розташування малої архітектурної форми зовнішньої реклами, який за своєю природою не є публічно-правовим, відносини між сторонами регулюються цивільним законодавством. У зв'язку з цим вирішення зазначеного спору не відноситься до компетенції адміністративних судів, яка поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом (пункт 4 частини першої статті 17 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників; учасниками цивільних відносин є, зокрема, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади. Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутків.

Таким чином, врахувавши вищевикладені положення законодавства та статтю 12 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія зазначає про правову природу даного спору як господарського, а відтак вважає доводи апелянта щодо непідвідомчість даного спору господарським судам - безпідставними.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33,34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 15.01.2013 р. у справі № 5015/4717/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без номера від 11.03.2013р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 05-05/152/13 від 19.03.2013р.) - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 5015/4717/12 повернути господарському суду Львівської області.

повний текст постанови підписано 28.05.2013р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Кордюк Г.Т.