Ухвала суду № 31491835, 30.05.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1001/1758/12 Головуючий у І інстанції Єременко В.М.Провадження № 22-ц/780/2099/13 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А.С.Категорія 19 30.05.2013

УХВАЛА

Іменем України

27 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Білоконь О.В., Коцюрби О.П., із участю секретаря Антіпова Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 11 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Переяслав-Хмельницького районного нотаріального округу у Київській області ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 11 лютого 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 20 червня 2011 року, та стягнення з неї на користь ОСОБА_3 вартості майна в сумі 54 867 грн., відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, а саме: заборону вчиняти певних дій відносно чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, накладеного згідно ухвали цього ж суду від 19 грудня 2012 року.

На обґрунтування ухваленого рішення зазначено, що договір купівлі-продажу квартири укладений між сторонами по справі на законних підставах, а посилання позивачки на недійсність правочину та його вчинення під впливом тяжкої обставини є надуманими, недостовірними та не відповідають обставинам справи.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, а також неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Баришівського районного суду Київської області від 11 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Суд, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що також підтверджується матеріалами справи, квартира АДРЕСА_1, належала ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 06 лютого 2010 року ( а.с. 28-30, 31-33 ).

20 червня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з дотриманням вимог чинного законодавства, було укладено договір купівлі-продажу квартири ( а.с. 5-6 ).

Згідно умов правочину продавець - ОСОБА_2, якій належить предмет договору на підставі договору дарування, передає у власність покупцю - ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, а покупець зобов'язується сплатити її вартість у сумі 54 867 грн. ( там же ).

Даний договір, у відповідності до вимог ст.ст. 208, 209, 210, 657 ЦК України, укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений.

19 листопада 2012 року ОСОБА_2, посилаючись на укладення зазначеного правочину під впливом тяжких для неї обставин - захворювання матері у 2006 році та визнання її інвалідом третьої групи у 2007 році, захворювання вітчима у 2010 році та його смерть ІНФОРМАЦІЯ_1, особисте захворювання на гіпертонічну хворобу та криз у травні 2011 року, отримання численних погроз від людей, у яких отримала гроші та сприйняття їх ( погроз ) реально, та укладення його на вкрай невигідних для себе і сім'ї умовах, звернулась до суду із названими вимогами ( а.с. 2-3 ).

При цьому, вона не надала судам першої та апеляційної інстанцій належних та допустимих доказів того, що договір купівлі-продажу квартири, укладений між сторонами по справі, вчинено під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.

Зазначені ОСОБА_2 обставини до числа тяжких не відносяться та не свідчать про укладення договору на вкрай невигідних для неї умовах.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 16, 203, 210, 215, 216, 233 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 212-213 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.

А тому, доводи ОСОБА_2 про незаконність та необґрунтованість рішення, а також неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки вони повністю спростовуються належними та допустимими доказами по справі.

Інші обставини, зазначені в апеляції, зокрема, про вплив на позивачку тяжких обставин під час укладання договору купівлі-продажу квартири на вкрай невигідних для неї умовах, факт реєстрації ОСОБА_5 за адресою спірної квартири, недоведеність того, що відповідачка не має іншого житла, недостовірність довідки про місце реєстрації брата ОСОБА_2 не спростовують висновок суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог та не являються підставою для задоволення апеляційних вимог.

Твердження апелянтки про те, що вона уклала договір купівлі-продажу спірної квартири під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах спростовується також і наявним в матеріалах справи рішенням Баришівського районного суду Київської області від 19 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області, у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи: Баришівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, де ОСОБА_2 давала суду інші, ніж по даній справі, пояснення про обставини укладення договору купівлі-продажу спірної квартири ( а.с. 28-30, 31-33 ).

Надані представником ОСОБА_2 докази про дійсну вартість спірного житла, з точки зору суду другої інстанції, також не свідчать про укладення договору на вкрай невигідних для неї умовах, оскільки вона ( вартість ) зазначена як середньостистична, а не стосовно квартири ОСОБА_3 на період укладення правочину та без врахування технічного стану.

На 31 серпня 2012 року квартира знаходилась в антисанітарному стані, захаращена меблями та речами попереднього власника, проживання в квартирі неможливе, що спростовує зазначену вартість житла ( а.с. 11 ) .

Таким чином, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, а тому оскаржуване рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, згідно вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Баришівського районного суду Київської області від 11 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Переяслав-Хмельницького районного нотаріального округу у Київській області ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, стягнення заборгованості залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.В. Білоконь

О.П. Коцюрба