Рішення № 31490503, 23.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1625/13 23.05.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

про стягнення 9495320,65 грн.

Судді Васильченко Т.В. (головуючий)

Куркотова Є.Б.

Ломака В.С.

в присутності представників сторін:

від позивача: Марковська В.В., довіреність № 91/2012/12/26-2 від 26.12.12;

Цурка Н.О., довіреність № 91/2013/02/06-12 від 06.02.13;

від відповідача - Коломийченко І.В., довіреність № 118Д від 25.12.12.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про стягнення 9495320,65 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію з яких 9098469,17 грн. - основний борг, 88127, 91 грн. - інфляційні втрати та 308723,57 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №330015 від 01.11.2003 позивач у період з 01.10.2010 по 01.01.2013 поставив відповідачу теплову енергію у гарячій воді, проте як відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті спожитої теплової енергії належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість за надані послуги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2013 порушено провадження у справі №910/1625/13 та призначено справу до розгляду.

04.03.2013 відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про витребування у позивача доказів дотримання графіку подачі теплоносія в залежності від температури зовнішнього повітря поданого на межу балансової належності за позовний період.

Суд відклав розгляд поданого клопотання до втановлення фактичних обставин у справі та оголосив в судовому засіданні 04.03.2013 в порядку ч.3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України перерву до 25.03.2013.

14.03.2013 через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення позивача щодо порядку нарахувань за теплову енергію.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 910/1625/13.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 26.03.2013 призначено колегіальний розгляд справи №910/1625/13 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака В.С., Куркотова Є.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2013 на підставі ст. ст. 65, 86 ГПК України, справу прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака В.С., Куркотова Є.Б. та призначено справу до розгляду.

11.04.2013 відповідач через відділ діловодства суду подав повторне клопотання про витребування у позивача доказів на підтвердження дотримання графіку подачі теплоносія в залежності від температури зовнішнього повітря поданого на межу балансової належності за спірний період, а також клопотання про залучення до участі у справі Київської міської державної адміністрації в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Також 11.04.2013 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи на вирішення якої поставити питання щодо відповідності визначених відповідачем обсягів споживання теплової енергії договірним навантаженням з урахуванням фактичної температури теплоносія, дійсної кількості теплової енергії, що затрачена відповідачем на виготовлення гарячої води у заявлений період та визначення фактичного обсягу споживання теплової енергії відповідачем у заявлений період.

Для дослідження поданих клопотань та доказів в судовому засіданні 11.04.2013 судом в порядку ч.3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 23.05.2013.

15.05.2013 відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про призначення судової економічної експертизи, на вирішення якої поставити питання щодо визначення фактичних обсягів споживання теплової енергії відповідачем на підставі договору №330015 від 01.11.2003 за період з 01.10.2010 р. по 01.01.2013; визначення дійсної кількості теплової енергії, затраченої позивачем на виготовлення гарячої води за договором у вказаний період, а також питання відповідності визначених позивачем обсягів споживання теплової енергії за договором договірним тепловим навантаженням. Клопотання обґрунтовано тим, що коли обсяг постачання теплової енергії менший, ніж зазначений в договорі, теплопостачальна організація повинна зменшити плату шляхом проведення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію відповідно до договору.

В судовому засідання 23.05.2013 представник відповідача підтримав подані ним клопотання та просив задовольнити.

Представники позивача проти заявлених відповідачем клопотань заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

Суд, розглянувши в судовому засіданні 23.05.2013 подані представником відповідача 04.03.2013 та 11.04.2013 клопотання про витребування доказів, вирішив відмовити у їх задоволенні з огляду на їх необґрунтованість та не відповідність вимогам ст. 38 ГПК України.

Також, дослідивши клопотання відповідача про залучення до участі у справі Київської міської державної адміністрації в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, суд вирішив відмовити в його задоволенні, оскільки відповідачем в порушення приписів ст. 27 ГПК України належним чином не обґрунтовано, яким чином прийняте у даній справі рішення може вплинути на права та обов'язки КМДА відносно однієї із сторін, або порушити її права чи законні інтереси.

Крім того, в судовому засіданні 23.05.2013 судом розглянуто клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи та вирішено в їх задоволенні відмовити, оскільки відповідно до ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п.2 Постанови Пленуму ВГСУ №4 від 23.03.2012).

В даному випадку, відповідачем не було надано суду доказів того, що вирішення зазначених у клопотаннях питань, потребує спеціальних знань, а матеріали справи містять достатньо даних для визначення обсягів фактичного споживання відповідачем теплової енергії за договором (відомості обліку споживання теплової енергії, підписані та скріплені печаткою відповідача; облікові картки фактичного споживання теплової енергії (ГКАЛ) відповідачем згідно договору №330015) і оцінка наданих сторонами у справі доказів може бути здійснена господарським судом без призначення судової експертизи.

При цьому, відповідачем не було надано суду належних доказів порушення позивачем умов договору щодо постачання теплової енергії у гарячій воді з недотриманням температурного режиму або обсягів договірного теплового навантаження.

В судовому засіданні 23.05.2013 представники позивача вимоги викладені в позовній заяві підтримали в повному обсязі, просили задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 23.05.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2003 між сторонами у справі було укладено договір № 330015 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі договір), відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу (відповідач) для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.2.1 договору позивач зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Відповідач, в свою чергу, згідно з п. п. 2.3.1, 2.3.5 договору зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2, а також забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію і своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Порядок розрахунків сторони погодили додатком 2 до договору, в п. п. 4, 8 якого передбачено, що дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку по 25 число поточного місяця. У разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія; на гаряче водопостачання як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Пунктом 9 додатку 2 до договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-1 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком (п.10 додатку 2).

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003, при цьому договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п.п. 4.1, 4.3 договору).

Під час розгляду справи доказів припинення дії договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №330015 від 01.11.2003 сторонами не надано, отже він є діючим та приймається судом до уваги.

Укладений сторонами договір є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу, а останній отримав теплову енергію у гарячій воді за період з 01.10.2010 по 01.01.2013 на загальну суму 19116510,69 грн., що підтверджується відповідними обліковими картками (табуляграмами), відомостями споживання теплової енергії наданими відповідачем та розрахунком позивача, який відповідачем не спростований.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором у заявлений період свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо постачання теплової енергії у гарячій воді.

Натомість, відповідач свої обов'язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості спожитої теплової енергії у гарячій воді належним чином не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію у період з 01.10.2010 по 01.01.2013 в розмірі 9098469,17 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи що факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань по поставці теплової енергії у гарячій воді та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань по оплаті спожитої теплової енергії доведений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 9098469,17 грн. основного боргу, який підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення грошового зобов'язання, на підставі вказаної норми цивільного законодавства позивачем нараховано за період з жовтня 2010 по грудень 2012 та заявлено до стягнення з відповідача три відсотка річних у розмірі 308723,57 грн. та інфляційні втрати у розмірі 88127,91 грн., які нараховані з урахуванням часткових оплат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позаяк відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а посилання відповідача на незаконність нарахування позивачем обсягів споживання теплової енергії, а також на невідповідність фактичного теплового навантаження у будинках відповідача договірному, суд не приймає до уваги, оскільки вони не узгоджуються зі змістом укладеного між сторонами договору та не підтверджені жодними доказами.

Так, відповідно до додатку №1 до договору сторони визначили обсяги постачання теплової енергії абоненту, в т.ч. визначено розподіл теплової енергії в Гігакалоріях по кварталам і згідно наявних в матеріалах справи облікових карток позивачем щомісячно здійснювалось нарахування за надану теплову енергію відповідно до встановлених додатком №1 обсягів постачання та споживання.

Поряд з цим, п.5 додатку №1 до договору сторонами погоджено, що при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного договору, продовжується на кожний наступний рік.

Станом на день розгляду справи в суді з боку відповідача відсутні будь-які звернення до позивача з заявами чи скаргами на недоотриману теплову енергію або рішення суду з цього приводу.

Безпідставними суд вважає і доводи відповідача про те, що йому не було відомо, яким чином позивач здійснює нарахування кількості та вартості спожитої теплової енергії, оскільки відповідно до п.8 додатку № 2 до договору № 330015 про порядок розрахунків за теплову енергію та Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 №1198, абонентам у разі відсутності приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження з урахуванням середньомісячної температури теплоносія, на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

При цьому, жодних доказів порушення позивачем умов договору щодо постачання теплової енергії у гарячій воді з недотриманням температурного режиму або обсягів договірного теплового навантаження відповідачем подано не було.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 43, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, будинок 10/8, ідентифікаційний код 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 9098469 (дев'ять мільйонів дев'яносто вісім тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн. 17 коп. основного боргу, 308723 (триста вісім тисяч сімсот двадцять три) грн. 57 коп. 3% річних та 88127 (вісімдесят вісім тисяч сто двадцять сім) грн. 91 коп. інфляційних втрат та 68820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24.05.2013.

Головуючий суддя: Т.В.Васильченко

Судді: Є.Б.Куркотова

В.С.Ломака