Ухвала суду № 31488916, 22.05.2013, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/580/13-ц

У Х В А Л А

22.05.2013 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

- при секретарі Пройка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скарги Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» на постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області про відмову у відкритті виконавчого провадження,-

В С Т А Н О В И В

Зацікавлені особи - представник відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_1 в судове засідання не явилися, заперечень, додаткових заяв не надали.

Представник заявника - ВАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» підтримав доводи скарг, на їх задоволенні наполягає.

Заявник - представник ВАТ «ЕК Одесаобленерго» звернувся із скаргами на постанови державного виконавця відділу ДВС Ізмаїльського МРУЮ Одеської області серії ВП № 36949344 від 06.03.2013р., серії ВП №36951925 від 06.03.2013р. та серії ВП № 36950094 від 06.03.2013р. про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчими листами № 2-148/11 від 22.07.2011р., виданими на підставі рішення Апеляційного суду Одеської області від 15.06.2011р. про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_1: витрат ІТЗ в розмірі 78 грн. 50 коп.; держмита в розмірі 150 грн. та заборгованості в розмірі 2180 грн. 14 коп. відповідно до вищевказаних постанов держвиконавця. Пояснив, що стягувачем вищезазначені виконавчі листи були направлені для виконання до відділу ДВС Ізмаїльського МРУЮ Одеської області. 26.03.2013р. на адресу заявника надійшли постанови державного виконавця відділу ДВС Ізмаїльського МРУЮ Одеської області - Марінова А.А. про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчими листами, в яких було вказано, що виконавчі листи не відповідають вимогам ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. ВАТ «ЕК Одесаобленерго» вважає вищевказані постанови незаконними, оскільки судове рішення підлягає обов'язковому виконанню державною виконавчою службою, при проведенні виконавчих дій державний виконавець повинен діяти в межах наданих йому повноважень і відповідно до ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» прийняти до виконання виконавчі документи. Стосовно того, що виконавцю було незрозуміло рішення суду та порядок його виконання, заявник зазначає, що чинним законодавством передбачено право на звернення до органу, що видав виконавчий документ, із вимогами про роз'яснення змісту судового рішення, але державний виконавець ним не скористувався. Таким чином, заявник вважає, що держвиконавцем не було прийнято жодних необхідних заходів щодо можливості виконання рішення суду. На підставі вищенаведеного, заявник просить постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчими листами визнати недійсними та скасувати, зобов'язати державного виконавця відкрити виконавчі провадження за виконавчими документами.

Заслухавши пояснення представника заявника, вивчивши матеріали скарг, суд прийшов до висновку, що у задоволенні скарг слід відмовити з наступних підстав.

Згідно із ст. 368 ЦПК України питання, пов'язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу. За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Відповідно до ст. 369 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р.

Згідно ч. 1, 2 ст. 17 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та ін. документи. Статтею 18 вищевказаного Закону встановлюються вимоги до виконавчого документа, серед яких у т.ч. є - резолютивна частина рішення, дата набрання законної (юридичної) сили рішенням, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. В частині 2 цієї статті також зазначено, що у разі, якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Статтею 26 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Як було встановлено в ході розгляду скарг Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго», Ренійським районним судом Одеської області у 2011 році розглядалася цивільна справа за позовом ВАТ «Енергопостачальна Компанія Одесаобленерго» в особі Ізмаїльських райелектричних мереж до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення 2180 грн. 14 коп. За результатами розгляду, 14.03.2011р. Ренійським райсудом було винесено судове рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог. На рішення суду першої інстанції позивачем була подана апеляційна скарга. 15.06.2011р. апеляційним судом Одеської області у вищевказаній справі було ухвалено рішення, яким апеляційну скаргу було задоволено, рішення Ренійського райсуду від 14.03.2011р. - скасовано, присуджено до стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ВАТ «Енергопостачальна Компанія Одесаобленерго» в особі Ізмаїльських районних електричних мереж суми заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 2180 грн. 14 коп., держмита в сумі 150 грн. та витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 78 грн. 50 коп. Рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили та підлягало виконанню.

За зверненням представника позивача, Ренійським районним судом на підставі рішення суду апеляційної інстанції від 15.06.2011р. та у точній відповідності із його резолютивною частиною, були видані три виконавчі листи (за вимогами про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості, держмита та ІТЗ ).

Апеляційний суд Одеської області, ухвалюючи рушення у справі, вказав на двох боржників та суми стягнення з них, але не зазначив вид обов'язку боржників: виконання обов'язку в рівних частках кожним з них або солідарно).

Ст.ст. 540, 541, 543 ЦК України встановлюють, що якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За таких недоліків резолютивної частини судового рішення суду апеляційної інстанції видати виконавчий лист, який відповідає вимогам ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», Ренійський райсуд не міг, а державний виконавець з законних підстав, правомірно відмовив стягувачу у відкритті виконавчого провадження за виданими виконавчими листами.

Виходячи із ситуації, що склалася на стадії виконання судового рішення у даній цивільній справі, суд зауважує, що ЦПК України передбачений механізм роз'яснення рішення суду та постановлення додаткового рішення. Згідно із ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Відповідно до ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, у т. ч. якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати.

Згідно п. 21 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 р. № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд має право ухвалити додаткове рішення за заявою особи, яка бере участь у справі, або з власної ініціативи в разі, якщо він скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення чи змінив його за наявності підстав, передбачених статтею 220 ЦПК. Відповідно до статті 219 ЦПК апеляційний суд може виправити допущені у своєму рішенні описки чи арифметичні помилки, не змінюючи змісту рішення. Апеляційний суд відповідно до статті 221 ЦПК може роз'яснити своє рішення.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку про правомірність та законність відмови державного виконавця відділу ДВС Ізмаїльського МРУЮ Одеської області у відкритті виконавчого провадження за виконавчими листами № 2-148/11 від 22.07.2011р., виданими на підставі рішення Апеляційного суду Одеської області від 15.06.2011р., у зв'язку із чим відмовляє заявнику у задоволенні вимог по скаргах.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 368, 369, 383 - 387 ЦПК України, ст.ст. 540, 541, 543 ЦК України, ст.ст. 17, 18, 26 Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р., п. 21 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 р. № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», -

У Х В А Л И В

У задоволенні скарг Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» на постанови серії ВП № 36949344 від 06.03.2013р., серії ВП №36951925 від 06.03.2013р. та серії ВП № 36950094 від 06.03.2013р. про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчими листами № 2-148/11 від 22.07.2011р., виданими на підставі рішення Апеляційного суду Одеської області від 15.06.2011р. про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_1: витрат ІТЗ в розмірі 78 грн. 50 коп.; держмита в розмірі 150 грн. та заборгованості в розмірі 2180 грн. 14 коп. відповідно, - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали .

Суддя В.І. Дудник