Ухвала суду № 31488806, 29.05.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1024/1242/12 Головуючий у І інстанції ГуртовенкоПровадження № 11/780/457/13 Доповідач у 2 інстанції Загоруйко В.В.Категорія 34 29.05.2013

У Х В А Л А

Іменем України

« 29» травня 2013 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - ОРЕЛ А.І.,

суддів - КОСТЕНКО І.В. та ЗАГОРУЙКА В.В.,

за участю прокурора КРАСКІВСЬКОГО В.П., засудженого ОСОБА_2, захисника засудженого ОСОБА_3, потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5, потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_6, представника цивільного відповідача ПрАТ СК «Статус» - ГАЛИЦЬКОГО М.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляції засудженого та представника цивільного відповідача ПрАТ СК «Статус» на вирок Ставищенського районного суду Київської області від 06 листопада 2012 року, за яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Ставище Київської області, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого оператором комп'ютерного набору ДЗ «Ставищенської РайСЕС», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше несудимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. Цивільні позови потерпілих задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ СК «Статус» - на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 27999 гривень 05 копійок та моральну шкоду в сумі 5000 гривень; на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 5000 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 - на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 60000 гривень; на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 60000 гривень.

Колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з вироком, ОСОБА_2 07 березня 2012 року, близько 17 години, у світлу пору доби, керував власним технічно-справним автомобілем марки «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_1. Рухаючись по проїзній частині вул. Радянської в смт. Ставище Київської області, в напрямку м. Тараща, поблизу Центральної аптеки, водій ОСОБА_2 в порушення вимог п.п.1.5, 1.7, 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху України, проявив бездіяльність та неуважність, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля, чим створив загрозу для життя і здоров'я громадян, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода похилого віку ОСОБА_8, яка перетинала в невстановленому для цього місці проїзну частину автодороги зліва направо відносно напрямку руху автомобіля марки «Mitsubishi Lancer». Відповідно до результатів аналізу в крові ОСОБА_8 було виявлено наявність 0.14 % спирту етилового. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8, від отриманих тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_2 померла в Ставищенській центральній районній лікарні Київської області.

Не погоджуючись з даним вироком засудженим та представником цивільного відповідача ПрАТ СК «Статус» подано апеляції, в яких вони просять:

- Засуджений - виходячи із принципу гуманізму правосуддя, призначене судом 1-ї інстанції покарання пом'якшити та застосувати щодо нього умови ст. 69 КК України призначивши остаточне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, застосувати умови ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання, призначеного судом із встановленням іспитового строку, оскільки він може виправитися без ізоляції від суспільства, змінивши в цій частині вирок Ставищенського районного суду Київської області від 06 листопада 2012 року, як надто суворий; зменшити суму призначену вироком Ставищенського районного суду Київської області від 06 листопада 2012 року в якості відшкодування завданої потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_4 моральної шкоди. На думку апелянта, йому було призначено невідповідне для нього покарання, оскільки таке покарання є явно несправедливе та надто суворе. В обґрунтування апеляції засуджений вказує, що він є раніше несудимим, є особою, яка проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, щиро кається, попросив пробачення у потерпілих, має на утриманні малолітню дитину, частково відшкодував завдану злочином шкоду, не перебуває на обліку у нарколога чи психіатра, не становить суспільної небезпеки, його ізоляція від суспільства та сім'ї нікому користі не принесе. В частині зменшення відшкодування суми моральної шкоди посилається на ч. 2 ст. 1193 ЦК України та на п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

- Представник цивільного відповідача ПрАТ СК «Статус» - скасувати вирок в частині задоволення цивільного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до ПрАТ СК «Статус» і відмовити у задоволенні позовних вимог повністю; судові витрати за позовом до ПрАТ СК «Статус» покласти на позивачів у повному обсязі. Посилаючись на Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» апелянт вважає, що відсутні підстави для виплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Не погоджуючись з твердженнями, що викладені в апеляції засудженого, потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 подали заперечення на вказану апеляцію та вважають, що вирок Ставищенського районного суду Київської області від 06 листопада 2012 року є законним та обґрунтованим, а апеляція засудженого безпідставною.

На вказану апеляцію засудженого подано також і заперечення прокурора, що брав участь у розгляді справи судом 1-інстанції, в яких він просить вирок щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляцію засудженого без задоволення та вказує, що апеляція засудженого є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, а призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів та домірним скоєному і відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засудженого; засудженого ОСОБА_2 та представника цивільного відповідача, яки просив їх апеляції задовольнити, потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які просили відмовити в задоволенні апеляцій, звернення засудженого до суду в судових дебатах та з останнім словом, дослідивши матеріали справи та доводи апеляцій, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2, у скоєнні інкримінованого злочину доведена сукупністю наведених у вироку та досліджених у судовому засіданні доказів, а саме:

·показами самого засудженого, який свою вину в скоєнні злочину визнав повністю;

· показами потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_4;

· показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21;

·протоколом огляду місця події від 07.03.2012 року, зі схемою та фототаблицею до нього;

· протоколами огляду транспортного засобу;

· протоколом відтворення обстановки та обставин події;

· протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_4;

· висновком судово-медичної експертизи № 64\д від 20.04.2012 року;

· висновками судових авто технічних експертиз № 116 від 08.05.2012 року та № 161 від 02.07.2012 року;

Перевіривши в судовому засіданні зібрані по справі докази, та, мотивувавши належним чином своє рішення, суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 в скоєнні інкримінованого йому злочину, і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд обставин, що обтяжують покарання, не встановив.

При цьому, відповідно до матеріалів справи, засуджений свою вину в скоєнні даного злочину визнав повністю, крім того, він є раніше несудимим (т. 1 а.с. 142), має на утриманні малолітню дитину (т. 1 а.с. 143, 146, 150), частково відшкодував завдану злочином шкоду (т. 2 а.с. 9-11), не перебуває на обліку у нарколога чи психіатра (т. 1 а.с. 144-145), за місцем роботи характеризується позитивно (т. 1 а.с. 241), є особою, яка проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (т. 1 а.с. 149). В судовому засіданні засудженим надано докази того, що він неодноразово намагався відшкодувати шкоду, заподіяну його діями, а саме перераховував відповідні кошти на адресу потерпілих, однак останні з незрозумілих для нього причин відмовлялись їх отримувати. Крім того, судом 1-ї інстанції при призначенні покарання винному не враховано той факт, що ОСОБА_8 переходила дорогу у невстановленому місці, безпосередньо перед транспортом, що рухається, та перебувала при цьому у стані алкогольного сп'яніння, що також впливає на ступінь відповідальності ОСОБА_2

Таким чином, на думку колегії суддів, судом 1-ї інстанції не в повній мірі враховано характеризуючи дані про особу засудженого, а також обставини справи, і не може погодитися з призначеним покаранням засудженому.

З врахуванням зазначених обставин, колегія суддів приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного йому основного покарання, за умови звільнення його від відбування покарання з випробовуванням, вважаючи це необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції засудженого в частині зменшення сум моральної шкоди, встановленої судом 1-ї інстанції, та яка підлягає стягненню на користь потерпілих з засудженого, оскільки це рішення суду достатньо мотивоване, ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах, а тому колегія суддів розмір цієї шкоди вважає справедливим.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Оскільки, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди був чинним Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № АВ/2885138 від 23 січня 2012 року (т. 1 а.с. 22), який діяв з 23 січня 2012 року по 22 січня 2013 року, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2, була застрахована ПрАТ Страховою компанією «Статус», яка була залучена до участі в справі у якості співвідповідача.

Згідно положень ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За умовами страхового полісу, встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) в розмірі 100000 грн.; за шкоду ,заподіяну майна (на одного потерпілого) в розмірі 50000 грн.; франшиза (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи) в розмірі 510,00 грн.

Відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода пов'язана зі смертю потерпілого.

Крім того, відповідно до положень ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських засобів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вбачає підстави для відшкодування шкоди пов'язаної з лікуванням потерпілої, оскільки надані докази на придбання ліків, тобто копії фіскальних чеків, що містять найменування медичних препаратів (т. 1 а.с. 198-202) за датами їх придбання відповідають періоду проходження лікування потерпілої ОСОБА_8

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Згідно до положень ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які взяли на себе витрати з поховання, що мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати.

Відповідно до матеріалів кримінальної справи ОСОБА_4 здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника (т. 1 а.с. 203-206), які відшкодовуються страховиком.

Посилання апелянта на Постанову № 45 від 03.10.2008 року стосуються витрат на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а тому не можуть бути визнані судом обґрунтованими.

На думку колегії суддів, судом 1-ї інстанції було обґрунтовано стягнуто матеріальну шкоду в цій частині, при цьому відмовлено у відшкодуванні затрат понесених потерпілою ОСОБА_4 на організацію поминальних обідів.

Відповідно до положень ст.ст. 1167, 1168 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоду завдано ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно положень п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується моральна шкода у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, але не більше ніж 5 відсотків ліміту.

За умовами страхового полісу, встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) в розмірі 100000 грн., 5 % від якого становить 5000 грн.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції представника цивільного відповідача ПрАТ СК «Статус».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів апеляційного суду Київської області,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого задовольнити частково, в задоволенні апеляції представника цивільного відповідача ПрАТ СК «Статус» відмовити.

Вирок Ставищенського районного суду Київської області від 06 листопада 2012 року стосовно ОСОБА_2, - змінити. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання призначеного вироком суду 1-ї інстанції з випробовуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки.

Покласти на ОСОБА_2 відповідно до ст. 76 КК України обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

В іншій частині вирок залишити без зміни.

ГОЛОВУЮЧИЙ

СУДДІ