Ухвала суду № 3148789, 20.01.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“20” січня 2009 р.                                                                                         Справа № 17/132

                                                                                 к/с № К-7009/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача                Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на ухвалуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.02.2007 року та постанову Господарського суду Полтавської області від 12.09.2006 року

по справі№ 17/132

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Електромотор"

доДержавної податкової інспекції у м. Полтаві

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

            У червні 2006 року Відкрите акціонерне товариство "Електромотор" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 08.02.2006 р. № 0000072305/0 та від 26.04.2006 р. № 0000072305/1 яким ВАТ "Електромотор" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 40531 грн. та визначено податкове зобов'язання з цього податку в розмірі 15 423, 59 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7 712 грн..

            Постановою Господарського суду Полтавської області від 12.09.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.02.2007 року у справі № 17/132 позов задоволено повністю; визнано недійсними спірні податкові повідомлення-рішення з мотивів правомірності заявлених позовних вимог.

            Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.11.2005 р. податковим органом була здійснена перевірка позивача, за результатами якої був складений акт № 539/23-2/05757966 "Про результати додаткової позапланової перевірки правильності заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість ВАТ "Електромотор" за липень 2003 р., вересень 2004 р., листопад 2004 р., грудень 2004 р., січень, лютий, березень 2005 р.".

Перевіркою виявлено не підтвердження сум, заявлених позивачем до відшкодування внаслідок порушення п. 1.3, п. 1.8., пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 168/97).

При дослідженні податкового кредиту шляхом проведення зустрічних перевірок по першому ланцюгу постачальників встановлено, що ними були: ПП Фірма "Спецстрой" , ТОВ "Енергоальянс", СПД "Сергієчко". Зауважень щодо сплати податку на додану вартість вищезгаданих постачальників у податкового органу немає.

Наявність зауважень щодо сплати ПДВ є по другому та третьому ланцюгу постачальників ВАТ "Електромотор", а саме: ПП "Експо-Онлайн", ТОВ "Дан", ТОВ "Флітекс", ПП "Парма-плюс", ПП "НІО", ТОВ "Аякс-Інвест", ТОВ "Феоніт", ПТФ "Антрацит", ТОВ "Торгівельно-промисловий союз". На запити податкового органу щодо фінансово-господарської діяльності перелічених вище постачальників були отримані відповіді про: ліквідацію підприємств, відсутність інформації про адреси даних юридичних осіб підприємство звітувало про відсутність діяльності або з нульовими показниками.

Таким чином, на підставі акта перевірки підприємству ВАТ "Електромотор" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 40531 грн. та визначено податкове зобов'язання з цього податку в розмірі 15 423, 59 грн. в зв'язку з фактичним відшкодуванням цієї суми на момент перевірки.

Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"визначено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Підпунктом 7.4.1 ст. 7 цього Закону передбачено: податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Разом з тим Закон №168/97 не забороняє включати до податкового кредиту і суми нарахованого ПДВ за правилом першої події, визначеному у п. 7.5 ст. 7 цього Закону.

Цим же Законом визначено дві підстави для виникнення права на податковий кредит: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), в т.ч. і ПДВ та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в якій зазначено суми ПДВ, тобто при нарахуванні податкового кредиту без фактичної сплати вартості товарів (робіт, послуг). Таким чином, з урахуванням вимог п. 7. 1 Закону №168/97, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

При цьому нормами цього Закону визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та її виписки особою, що має на це право.

Фактичне здійснення господарських операцій відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії своїх контрагентів. Закон не пов'язує право платника податку на отримання бюджетного відшкодування ПДВ із фактичним внесенням до бюджету його постачальниками, а відтак і з висновками зустрічних перевірок.

При цьому, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов’язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб’єкта владних повноважень.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

            Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

            Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.02.2007 року та постанову Господарського суду Полтавської області від 12.09.2006 рокуу даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст.  210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві відхилити.

            Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.02.2007 року та постанову Господарського суду Полтавської області від 12.09.2006 року по справі №17/132залишити без змін.

            Справу № 17/132 повернути до суду першої інстанції.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

В. секретар                                                                             Коваль Є.В.