Ухвала суду № 3148776, 27.01.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“27” січня 2008 р.                                                                                         Справа №  6/316

                                                                          к/с № К-6437/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача                Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 року

та постановуГосподарського суду Чернігівської області від 28.11.2006 року

по справі№ 6/316

за позовомпрокурора Бахмацького району в інтересах держави в особі Бахмацької МДПІ

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Обрій"

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруБахмацька міська рада 

простягнення 2905,22 грн., -

ВСТАНОВИВ:

             Прокурором Бахмацького району було подано до суду позов в інтересах держави в особі Бахмацької МДПІ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" 2905,22 грн. заборгованості з прибуткового податку із виплаченої заробітної плати.

            Постановою господарського суду Чернігівської області від 28.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 року у справі № 6/316 позов залишений без задоволення з мотивів неправомірності заявлених вимог.

            Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій Бахмацька МДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано п. 1.6, п. 1.7 ст. 1, п.п. 3.2.1 п. 3.2, п.п. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами",  п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.04.2006 року Бахмацькою МДПІ був складений акт № 37-17-21408297 "Про наслідки виїзної планової комплексної документальної перевірки правильності справляння та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та податку з власників транспортних засобів ТОВ "Обрій" за період з 01.07.2004 року по 31.12.2005 року.

Перевіркою встановлено неперерахування відповідачем у перевіреному періоді податку з доходів фізичних осіб, при цьому, вказано, що підприємством до державних податкових інспекцій надавались відомості про суми отриманого доходу громадянами за встановленою формою 1-ДФ і розбіжностей між цими відомостями та даними особового рахунку підприємства по формі 15 не встановлено.

Оскільки податок з доходів фізичних осіб є загальнодержавним податком (обов’язковим платежем), що включений до системи оподаткування відповідно до п. 4 ч.1 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-XII, тому суди попередніх інстанцій в своїх рішеннях посилаються на те, що податковий орган при зверненні з позовом до суду повинен був дотриматись процедури та вимог Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181–III від 21.12.2001 р. (далі: Закон №2181).

Підпунктом 3.1.1 ст. 3 Закону № 2181 передбачена можливість примусового стягнення податкового боргу за рахунок активів лише за рішенням суду.

Сума, що заявлена в позові до стягнення, згідно висновків акту перевірки, була самостійно визначена платником податків шляхом подачі до податкового органу відповідного податкового розрахунку за встановленою формою, отже ця сума податкового зобов’язання є узгодженою, згідно з п.1.11 ст.1, п. 5.1 ст.5 Закону № 2181.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.1 статті 6 Закону 2181 встановлено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податкові вимоги.

Виходячи з зазначеного, податковий орган, встановивши під час перевірки, що платник податку самостійно узгодив суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб шляхом подання відповідних податкових розрахунків встановленої форми, але не сплатив таку суму у строки, встановлені законом, повинен був в подальшому дотримуватися процедури стягнення податкового боргу, а саме – направити відповідачу першу та другу податкові вимоги. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, доказів виставлення першої та другої податкових вимог та доказів їх вручення платнику податків позивачем не надано.

 Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що дії позивача по стягненню з відповідача заборгованості по податку з доходів фізичних осіб вчинені з підстав, які не передбачені законодавством та у спосіб, який не відповідає приписам Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та суперечать вимогам ч.2 ст.19 Конституції України.

А відтак суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

            Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 рокута постанову Господарського суду Чернігівської області від 28.11.2006 року по справі  № 6/316 такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст.  210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу  Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області відхилити.

            Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 рокута постанову Господарського суду Чернігівської області від 28.11.2006 року залишити без змін.

            Справу №  6/316  повернути до суду першої інстанції.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

В. секретар                                                                             Коваль Є.В.