Рішення № 31487419, 27.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/6797-2012 27.05.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріж -Інвест"

До Приватного акціонерного товариства «Корпорація Укржилбуд»

Про стягнення 3 103 890,24 грн.

Та за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору

Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріж -Інвест"

Приватного акціонерного товариства «Корпорація Укржилбуд»

Про визнання недійсним договору позики №09/0408 від 08.04.2009р.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Лунчук О.В. - керівник (витяг з ЄДРПОУ)

Від відповідача: Горсітманов О.В. - по дов. №б/н від 02.01.2013р.

Від третьої особи Штокалов Є.А. - по дов. №б/н від 03.01.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріж -Інвест" про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Корпорація Укржилбуд» 3 103 890, 24 грн., із яких: 3 000 000,00 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору позики №09/04-08 від 08.04.2009р., 96 000 грн. пені за прострочку платежу, 7 890,24 грн. - проценти за користування коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2012р. порушено провадження у справі № 5011-36/6797-2012, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 12.06.2012 р. за участю представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2012р. суд залучив до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 02.07.2012р.

В судових засіданнях 02.07.2012р. та 09.07.2012 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 18.07.2012 р. справу № 5011-36/6797-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріж-Інвест" до Приватного акціонерного товариства "Корпорація Укржилбуд", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", про стягнення 3 103 890, 24 грн., передано для розгляду судді Сіваковій В.В. у зв'язку з знаходженням у відпустці судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2012р. справу № 5011-36/6797-2012 прийнято до свого провадження суддею Сіваковою В.В. та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 29.08.2012р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 28.08.2012 р. справу № 5011-36/6797-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріж-Інвест" до Приватного акціонерного товариства "Корпорація Укржилбуд", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", про стягнення 3 103 890, 24 грн., передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю. у зв'язку з її виходом з відпустки.

В судових засіданнях 29.08.2012р. та 19.09.2012 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 15.10.2012 р. справу № 5011-36/6797-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріж-Інвест" до Приватного акціонерного товариства "Корпорація Укржилбуд", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", про стягнення 3 103 890, 24 грн., передано для розгляду судді Сіваковій В.В. у зв'язку з знаходженням у відпустці судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 р. суддею В.В. Сіваковою, прийнято справу № 5011-36/6797-2012 до свого провадження та призначено розгляд справи на 21.11.2012 р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 22.10.12р. справу № 5011-36/6797-2012 передано для розгляду судді Т.Ю. Трофименко, в зв'язку з її виходом з відпустки.

22.11.2012р. справа № 5011-36/6797-2012, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріж-Інвест" до Приватного акціонерного товариства "Корпорація Укржилбуд", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" про стягнення 3 103 890, 24 грн., скерована до Київського апеляційного господарського суду у зв'язку запитом № 09-16/2961 від 15.11.2012р.

03.04.2013р. справа № 5011-36/6797-2012, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріж-Інвест" до Приватного акціонерного товариства "Корпорація Укржилбуд", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" про стягнення 3 103 890, 24 грн. була повернута до господарського суду міста Києва.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012р. у справі № 05-5-36/256 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задоволено. Ухвала господарського суду міста Києва від 26.10.2012р. у справі № 05-5-36/256 скасована.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.13р. суддею Трофименко Т.Ю., прийнято дану справу до свого провадження.

Ухвалою від 0.04.2-13р. позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріж-Інвест" та Приватного акціонерного товариства "Корпорація Укржилбуд" про визнання договору позики № 09/0408 від 08.04.2009р. не дійсним прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 27.05.2013р.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні 27.05.2013р. підтримав в повному обсязі. Вимоги вмотивовані тим, що08.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стріж -Інвест" та Закритим акціонерним товариством «Корпорація «Укржитбуд» було укладено договір позики №09/04-08. На виконання умов даного договору позивачем відповідачу було перераховано позику в сумі 3 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6 від 08.04.2009р. Остаточною датою повернення позики є 08 квітня 2011 року.

08.04.2011р. між сторонами була підписана додаткова угода №1 до договору позики №09/04-08 від 08.04.2009р., відповідно до якої сторони п. 4.1 та 4.2 виклали в наступній редакції:

Строк надання позики відповідачу становить тридцять шість (36) календарних місяця з моменту, що обумовлений п.3.3 цього договору.

Остаточною датою повернення позики є 09 квітня 2012 року.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню грошових коштів в передбачені договорами строки не виконав, а відтак, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач у поданому до відділу діловодства суду 28.08.2012 відзиві позовні вимоги визнає повністю.

Представник третьої особи позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Вимоги вмотивовані тим, що 05 жовтня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (у зв'язку із зміною організаційно-правової форми юридичної особи - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»), Закритим акціонерним товариством «Корпорація «Укржитбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮАйПі Лтд.» було укладено Генеральний договір №18/107-К про здійснення кредитування.

Відповідно до умов кредитного договору Банк взяв на себе зобов'язання надавати Позичальникам грошові кошти у гривнях та/або доларах США, в межах загального ліміту, що дорівнює 464 000 000 гривень 00 коп. або 92 000 000 доларів США.

Незважаючи на положення кредитного договору Закрите акціонерне товариством «Корпорація «Укржитбуд» свої зобов'язання, щодо повернення кредиту та сплати процентів перед Банком не виконав.

Пунктом 3.3.9. договору встановлено обов'язок Закритого акціонерного товариства «Корпорація «Укржитбуд» протягом трьох робочих днів письмово інформувати Банк про здійснення операції з отримання кредиту, у разі, якщо її сума перевищує 10 (десять) відсотків від суми ліміту кредитування.

Проте, Закрите акціонерне товариство «Корпорація «Укржитбуд» не повідомляло Банк про здійснення таких операцій, в тому числі і відносно договору позики від 21.04.08р.

Враховуючи, що за умовами спірного правочину, укладеного від імені юридичної особи, цією особою прийнято на себе додаткові зобов'язання всупереч укладеного раніше з позивачем кредитного договору, в банку існують сумніви щодо наявності відповідних повноважень на укладення цього правочину в голови правління.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності). Відповідно до ч. 4 ст. 5 того ж Закону можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Так, розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31 березня 2006 року №5555, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2006 р. за №477/12351, «Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств» встановлено, що юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства.

Представники відповідачів письмового відзиву на позов третьої особи не надали. В судовому засіданні проти задоволення позову заперечували із підстав його необгрунтованності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

08.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стріж -Інвест" (надалі позивач) та Закритим акціонерним товариством «Корпорація «Укржитбуд» (надалі відповідач) було укладено договір позики №09/04-08.

Відповідно до п. 1.1. договору позивач передає у власність відповідача грошові кошти в розмірі, що обумовлений цим договором, а відповідач зобов'язується повернути позивачу таку ж суму грошових коштів у термін, обумовлений цим договором.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору позики №09/4-08 не було повернуто надані позивачу грошові кошти, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3 000 000,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1. договору сума позики визначена сторонами в розмірі 3 000 000,00 грн. сума зворотної фінансової допомоги може бути змінена за письмовою взаємною згодою сторін.

Позивач надає позику, протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання цього договору (п. 3.1 договору)

Як свідчать матеріали справи позивачем відповідачу було перераховано позику в сумі 3 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6 від 08.04.2009р.

Пунктами 4.1,4.2 визначено, що строк надання позики відповідачу становить двадцять чотири (24) календарних місяця з моменту, що обумовлений п.3.3 цього договору.

Остаточною датою повернення позики є 08 квітня 2011 року.

08.04.2011р. між сторонами була підписана додаткова угода №1 до договору позики №09/04-08 від 08.04.2009р., відповідно до якої сторони п. 4.1 та 4.2 виклали в наступній редакції:

Строк надання позики відповідачу становить тридцять шість (36) календарних місяця з моменту, що обумовлений п.3.3 цього договору.

Остаточною датою повернення позики є 09 квітня 2012 року.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню грошових коштів в передбачені договорами строки не виконав, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 3 000 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3 000 000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2 договору при порушенні відповідачем строку повернення позики (п.5.1 договору) він повинен сплатити на поточний рахунок позивача пеню в розмірі 0,1% від розміру позики за кожен день прострочення повернення позики.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення строку повернення позики (п.5.1 договору) у вигляді пені в розмірі 0,1% від розміру позики за кожен день прострочення повернення позики.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по поверненню позики відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.1 договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір якої, за розрахунком суду у становить:

Розрахунок суми пені

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення3000000.0010.04.2012 - 11.05.2012327.5000 %0.041 %*39344.26Таким чином, загальна сума пені за договором складає 39344.26 грн.

Нарахування пені проведено судом з 10.04.2012р., оскільки останнім днем повернення позики є 09.04.2013р., тобто порушення зобов'язання у відповідача по поверненню суми позики починається з 10.04.2013р.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 39 344, 26 грн. В іншій частині позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів300000010.04.2012 - 11.05.2012323 %7890.41Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 7890.41 грн.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 7 890,24 грн. підлягають задоволенню, з урахування вимог заявлених позивачем.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріж - Інвест" підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

По позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, в тому числі є:

- свобода договору;

- справедливість, добросовісність та розумність.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пункт 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В наведеній статті нічого не вказується про осіб, які можуть бути сторонами договору позики.

Так, позичальником може бути будь-яка фізична чи юридична особа, яка має цивільну дієздатність. Щодо позикодавця, то чинне законодавство України визначає певні особливості.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надання грошових коштів в позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, вважається фінансовою послугою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" під фінансовою послугою розуміються операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Тобто, при наданні в позику грошових коштів може бути отримання прибутку у вигляді відсотків за користування грошовими коштами.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 5555 від 31.03.2006, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2006 № 477/12351, "Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств" встановлено, що юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Отже, позикодавцем в договорі про надання в позику грошових коштів з нарахування відсотків може бути тільки особа, яка має спеціальний статус.

Що ж стосується договорів, за якими у позику надаються речі, що визначені родовими ознаками або грошові кошти без отримання відсотків, то позикодавцями у таких договорах можуть бути дієздатні фізичні особи та юридичні особи.

Умовами договору (п. 2.2.) передбачено, що за цим договором позика є безпрпоцентною.

Відповідно до п 1.22.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинної на момент укладення спірного договору) поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Таким чином, не відповідають дійсності твердження третьої особи, що позивач не мав права на укладення спірного договору.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Згідно роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом встановлено, що правові підстави для визнання договору позики №09/04/-08 від 08.04.2009р. недійсним відсутні.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати понесені Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк", відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на останнього.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стріж -Інвест» задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Корпорація Укржилбуд» (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23 , літ. Б, код ЄДРПОУ 22931511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стріж -Інвест» (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенко, 7, літ. А, код ЄДРПОУ 32069313) 3 000 000 грн. 00 коп. основного боргу, 39 344 грн. 26 коп. пені, 7 890 грн. 24 - 3% річних, 60 941 грн.78 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В задоволенні позову третьої особи Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.05.2013р.

Суддя Т. Ю. Трофименко