Постанова № 31487222, 21.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 р. Справа № 804/5952/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засідання Шкуті А.А.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 квітня 2013 року №0001441720.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає, що висновки Дніпропетровської МДПІ щодо порушення норм законодавства стосовно нарахування розміру податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності - не відповідають чинному законодавству України, є неправомірними та такими, що базуються на однобокому та необ'єктивному підході, з ігноруванням доказової бази позивача, яка повністю підтверджує факт здійснення господарських операцій та правильного ведення бухгалтерського обліку, що було відображено у своєчасному декларуванні та сплаті податків, а також, що під час організації та проведення документальної планової невиїзної перевірки, відповідачем порушено вимоги Податкового кодексу України. Крім того, відповідачем порушено законодавчо встановлений порядок оформлення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, заперечень на позовну заяву не направив. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 11 по 22 березня 2013 року на виконання вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статей 77, 79, 82 Податкового кодексу України, згідно наказу Дніпропетровської МДПІ від 27 лютого 2013 року №180, відповідно до направлень від 11 березня 2013 року №000248 та №000249 посадовими особами відповідача проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

Про проведення документальної планової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 проінформовано письмовим повідомленням від 27 січня 2013 року №26. Перевірку проведено з відома та в присутності підприємця у приміщенні податкової інспекції.

За результатами перевірки складено акт від 29 березня 2013 року №332/172/НОМЕР_1.

Проведеною перевіркою встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2:

1) статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV, статті 44 Господарського кодексу України, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_2 занижено податок на додану вартість у сумі 70744,00 грн., в тому числі по періодах:

- квітень, травень 2011 року - 19767,00 грн.;

- червень 2011 року - 6258,00 грн.;

- липень 2011 року - 18929,00 грн.;

- серпень 2011 року - 17431,00 грн.;

- вересень 2011 року - 6329,00 грн.;

- вересень 2012 року - 2030,00 грн.

2) статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV, статті 44 Господарського кодексу України, пунктів 177.2, 177.3, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано ПДФО від здійснення підприємницької діяльності у сумі 57995,17 грн., в тому числі за 2011 рік - 56472,67 грн., 2012 рік - 1522,50 грн.

На підставі акту перевірки податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2013 року №0001441720, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності за основним платежем у розмірі 57995,17 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 14498,80 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки контролюючого органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ПП «Таір-Д», на підставі проведеної фахівцями Дніпродзержинської ОДПІ перевірки, результати якої оформлені у вигляді Акту від 9 серпня 2012 року №2454/307/22-507/31692328.

Так, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Таір-Д» було укладено договір №150411 від 15 квітня 2011 року.

Відповідно до пункту 1.1 даного договору замовник (ФОП ОСОБА_2) доручає, а виконавець (ПП «Таір-Д») приймає на себе виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів замовника, в об'ємі та на умовах, що передбачені договором.

На виконання договору були виписані всі необхідні документи, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні та податкові накладні.

Також, слід зауважити, що в акті перевірки відповідач свої доводи обґрунтовує тим, що фахівцями Дніпродзержинської ОДПІ в акті від 9 серпня 2012 року №2454/307/22-507/31692328 стосовно ПП «Таір-Д» встановлено відсутність фактичного постачання товарів (робіт, послуг) ФОП ОСОБА_2

Крім того, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ПП «Модиф», на підставі проведеної фахівцями ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська перевірки, результати якої викладені в акті перевірки від 26 жовтня 2012 року №001826/2204/32746138.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ПП «Модиф» було укладено договір №100812 від 10 серпня 2012 року.

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець (ПП «Модиф») зобов'язується по дорученню замовника (ФОП ОСОБА_2) виконати роботи по ремонту, заміні та встановленню основних вузлів і запасних частин встановлених на транспортному засобі замовника, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити виконані роботи на умовах договору.

Слід зазначити, що в акті перевірки відповідач свої доводи обґрунтовує тим, що фахівцями ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська в акті від 26 жовтня 2012 року №001826/2204/32746138 стосовно ПП «Модиф» встановлено відсутність фактичного постачання товарів (робіт, послуг) ФОП ОСОБА_2

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із наступного.

Згідно статті 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно з пунктом 177.3 статті 177 Податкового кодексу України для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

В п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 6 розділу 1, пункту 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №168/704 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.16 Положення №168/704 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, що представник позивача у судовому засіданні не зміг пояснити, де здійснювався ремонт відповідного транспортного засобу.

Фактично за свідченням представника позивача, заявки, передбачені угодою, подавались у письмовому вигляді безпосередньо на місці ремонту.

Автомобіль Рено Магнум 1993 року згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) ремонтувався 22 квітня 2011 року (витрачено на ремонт 15266,67 грн.), 28 квітня 2011 року (витрачено на ремонт 15400 грн.), 30 квітня 2011 року (витрачено на ремонт 13916,67 грн.), 9 травня 2011 року (витрачено на ремонт 7918 грн.), 16 травня 2011 року (витрачено на ремонт 7480,25 грн.), 20 травня 2011 року (витрачено на ремонт 8435,08 грн.), 24 травня 2011 року (витрачено на ремонт 11038,33 грн.), 27 травня 2011 року (витрачено на ремонт 11030,83 грн.), 30 травня 2011 року (витрачено на ремонт 8349,17 грн.), 12 червня 2011 року (витрачено на ремонт 12023,25 грн.), 21 червня 2011 року (витрачено на ремонт 10381,50 грн.), 29 червня 2011 року (витрачено на ремонт 8885,25 грн.), 1 липня 2011 року (витрачено на ремонт 20100 грн.), 7 липня 2011 року (витрачено на ремонт 12500 грн.), 18 липня 2011 року (витрачено на ремонт 35000 грн.), 21 липня 2011 року (витрачено на ремонт 20100 грн.), 27 липня 2011 року (витрачено на ремонт 6945 грн.), 8 серпня 2011 року (витрачено на ремонт 21825 грн.), 14 серпня 2011 року (витрачено на ремонт 23710 грн.), 21 серпня 2011 року (витрачено на ремонт 21450 грн.), 26 серпня 2011 року (20170 грн.), 20 вересня 2011 року (витрачено на ремонт 16250 грн.), 30 вересня 2011 року (витрачено на ремонт 16395 грн.).

При цьому, з вказаних актів здачі-прийняття робіт не представляється можливим встановити, які саме роботи було виконано.

Щодо договору з ПП «Модиф» суд вважає за необхідне зазначити, що укладено договір на ремонт, в той час як фактично було здійснено поставку палива. Крім того, як вбачається з матеріалів справ, здійснювався ремонт холодильної камери, проте доказів перебування такого холодильника у власності позивачем не надано.

Таким чином, з пояснень представника позивача та дослідження матеріалів справи, у судовому засіданні встановлено нереальність вчинення господарських операцій між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ПП «Таір-Д», та ПП «Модиф».

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не доведено протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та не зазначено обґрунтованих підстав для його скасування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 27 травня 2013 року.

Суддя В.В. Кальник