Рішення № 31486685, 23.05.2013, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 1101/2824/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Замши О.В.

при секретарі - Машковій О.В.

з участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Бобринець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ майна в натурі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ в натурі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Позов обґрунтовувала тим, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 29.09.2006 року, який було розірвано на підставі рішення Бобринецького районного суду 06.02.2012 року. За час шлюбу ними придбано майно - житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1. Вказаний будинок за рішенням Бобринецького районного суду від 10.04.2012 року розподілений між подружжям в рівних частках, визнано за кожним право власності на 1/2 частину будинку. Вказуючи на те, що з відповідачем не досягнуто згоди щодо поділу вказаного майна в натурі, що унеможливлює реалізувати своє право власності на належну частку, а тому в порідку поділу майна просить в судовому порядку виділити їй в натурі будинок повністю та визнати право власності на будинок, присудити відповідачу стягнути з неї грошову компенсацію за 1/2 частку у вартості житлового будинку, припинивши право відповідача на ? частку будинку. На обґрунтування зазначених вимог посилається на те, що спірне майно є неподільною річчю, спільне з відповідачем користування будинком є неможливим в силу того, що відповідач створює їй перешкоди в користуванні майном, вчинив відносно неї злочин, передбачений ст. 125 КК України. В ході судового розгляду збільшила позовні вимоги, виходячи з інвентарної оцінки майна, ? вартості якого складає 66156 грн.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач пред'явлений позов заперечив, пославшись на те, що згоди на отримання від позивача компенсації за належну йому частку будинку не надає, оскільки має намір проживати в будинку, іншого житла не має. З позивачкою дійсно розлучився та мав певні конфлікти, в тому числі був засуджений за ст.125 КК України, однак ці події мали місце в 2011 році, присуджені судом кошти позивачу він сплатив і на даний час уникає будь-яких конфліктів.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши надані сторонами докази приходить до наступного.

Сторони по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 29.09.2006 року до 06.02.2012 року.

В період шлюбу подружжям придбане майно - будинок з господарсько-побутовими будівлями в АДРЕСА_1.

На підставі ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Рішенням Бобринецького районного суду від 10 квітня 2012 року, яке набуло чинності на підставі ухвали колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 29 травня 2012 року, в порядку поділу майна подружжя, за відповідачем визнано право власності на ? частину житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель, розташованих у АДРЕСА_1. У власності позивача залишено 1/2 частину цього ж житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна у натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частиною першою статті 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена у натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Відповідно до п. 25 Постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна, подружжя» « 25. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.»

Позивач, пред'являючи позов про припинення права відповідача на частку у спільному майні внесла на депозитний рахунок суду 66156 грн., що складає ? частину інвентарної оцінки будинку.

За змістом ст.ст. 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести перед судом ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень. Постанова суду про адміністративне правопорушення підлягає перевірці судом на загальних підставах з урахуванням усіх обставин справи в їх сукупності. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, заявляючи позовні вимоги про припинення права відповідача на частку у спільному майні посилається на докази: висновок експерта № 3591/23 від 20.02.2013 року, згідно якого будинок по АДРЕСА_1 є неподільною річчю; вирок Бобринецького районного суду від 15.11.2012 року, згідно якого ОСОБА_5 засуджений за ст. 125 ч.1 КК України щодо спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень; зверненнями до Бобринецького РВ УМВС щодо створення перешкод в користуванні майном та прийнятими за ними постановами про відмову в порушенні кримінальної справи.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач як на докази посилається на власні пояснення, згідно яких заперечує наявність конфліктів з позивачем на даний час, події, викладені у вироку мали місце в 2011 році, які він усвідомив та сплатив присуджені кошти. Крім того, сплачує аліменти на двох неповнолітніх дітей, а відсутність житла вплине на нормальний життєвий уклад. Іншого житла, земельних ділянок не має, що підтверджено наданими довідками міської ради та БТІ.

Відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Виходячи з висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-81кс11 від 16 січня 2012 року, вбачається, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Вирішуючи даний спір, суд відзначає, що Конституцією України кожному гарантовано захист права власності, яке є непорушним, а позбавлення такого права можливе лише на підставі і в порядку, встановленому законом.

Зважаючи, що частки сторін у спірному майні є рівними, а відповідач не має іншого житла, припинення його права на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди його інтересам як співвласника, з огляду на це у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України суд вирішує питання розподілу судових витрат, присуджуючи до сплати позивачу 446 грн.96 коп. недоплаченого у зв'язку зі збільшенням позовних вимог судового збору на користь держави.

Керуючись ст. ст. 365, 358 ЦК України, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст.. ст.8,10, 11, 60, 57, 58, 59, 61, 88, 212,213, 215 ЦПК, -

України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ в натурі житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями в АДРЕСА_1 шляхом визнання права власності на будинок в цілому та присудження сплати компенсації ? частки вартості вказаного майна в розмірі 66156 грн. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 446 грн.96 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Бобринецький районний суд Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення виготовлене 28.05.2013 року.

Суддя Замша О.В.