Ухвала суду № 3148643, 13.01.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2009 року                                                                                  № К-10197/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.                                           

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківськомурайоні м. Львова

на ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2008 р.

та постановугосподарського суду Львівської області від 16.10.2007 р.

у справі№ 3/293А господарського суду Львівської області

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Львівська текстильна фабрика»

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Львівської області від 16.10.2007 р. у справі № 3/293А, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2008 р., задоволено позовні вимоги ЗАТ «Львівська текстильна фабрика» та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0002181630/0/9327 від 24.04.2007 р.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Шевченківськомурайоні м. Львоваоскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. 

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 16.10.2007 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2008 р. і постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що в період з 06.04.2007 р. по 16.04.2007 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведена невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість ЗАТ «Львівська текстильна фабрика» за лютий 2007 р., за результатами якої складено акт перевірки № 734/50/15-2/30388137 від 16.04.2007 р.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002181630/0/9327 від 24.04.2007 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2007 р. в розмірі 20879 грн.

Зменшуючи суму бюджетного відшкодування, податковий орган виходив з того, що позивач в декларації за лютий 2007 р. завищив суму бюджетного відшкодування на 20339,84 грн., включивши до податкового кредиту суму, яка не стосується даного звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 даного Закону передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»  платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п’ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додається розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Судами встановлено, що 19.03.2007 р. ЗАТ «Львівська текстильна фабрика» подало до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2007 р. № 9592 разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування, в якій вказало суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на банківський рахунок підприємства в розмірі                88770 грн., тобто позивачем були дотримані вимоги пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

В результаті проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Львова позапланової виїзної перевірки ЗАТ «Львівська текстильна фабрика» з питань правильності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок за період лютий 2007 р., податковою інспекцією встановлено порушення позивачем пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». За висновком податкового органу, позивач в декларації за лютий 2007 р. завищив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 20339,84 грн., включивши до податкового кредиту за січень 2007 р. суму 20339,84 грн., сформовану за податковими накладними, отриманими в грудні 2006 р.

Судами встановлено, що оплата вартості товарів (робіт, послуг) по всіх наведених в переліку акта перевірки податкових накладних здійснена позивачем у січні 2007 р.

З огляду на положення пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також із врахуванням дати оплати товарів (робіт, послуг), суди дійшли до обґрунтованого висновку про правомірне формування позивачем податкового кредиту у січні 2007 р.

Крім того, на підставі досліджених в процесі розгляду справи податкової декларації за лютий 2007 р., розрахунку суми бюджетного відшкодування та акта перевірки судами встановлено, що різниця між сумою податкового зобов’язання звітного періоду - 63518 грн. (рядок 9 декларації) та сумою податкового кредиту - 87638 грн. (рядок 17 декларації) складає 24120 грн. (рядок 18.2 декларації) та має від’ємне значення.

Оскільки різниця між сумою податкових зобов’язань позивача і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від’ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене, необхідно погодитись з висновками судів про правомірність формування позивачем податкового кредиту в січні 2007 р. на підставі  податкових накладних, отриманих в грудні 2006 р. Доказів подвійного включення зазначених податкових накладних до податкового кредиту у грудні 2006 р. та січні 2007 р. відповідач суду не надав.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківськомурайоні            м. Львовавідхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2008 р. та постанову господарського суду Львівської області від 16.10.2007 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Брайко А.І.

(підпис)                     Голубєва Г.К.

(підпис)                     Карась О.В.

(підпис)                     Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                  Гусєва К.О.