Ухвала суду № 3148639, 27.01.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2009 року                                                                      № К-10124/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.                                                                                                                            

розглянувшиу попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 р.

та постановугосподарського суду м. Києва від 23.11.2006 р.

у справі№ 46/455-Агосподарського суду м. Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Будпостач»

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

проскасування та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, - 

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва від 23.11.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 р., задоволено позов ТОВ «Торговий Дім «Будпостач» та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0006272302/0 від 17.07.2006 р.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України, просить скасувати їх і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступні обставини справи.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Торговий Дім «Будпостач» при взаємовідносинах з ТОВ «Будснабресурс-К» за період з 01.01.2005 р. по 30.07.2005 р., за результатами якої складено акт № 297/23-02/32455278 від 05.07.2006 р.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005272302/0 від 17.07.2006 р., яким згідно з         пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 180187,50 грн., в тому числі 120125 грн. основного платежу та                   60062,50 грн. штрафних санкцій.

В акті перевірки зазначено, що рішенням Голосіївського районного суду               м. Києва від 25.10.2005 р. установчі документи ТОВ «Будснабресурс-К», свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Будснабресурс-К» визнані недійсними. В зв’язку з чим, на думку перевіряючих, підстави для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виданими ТОВ «Будснабресурс-К», у позивача відсутні.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому                 ст. 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом.

Як встановлено судами, між ТОВ «Торговий Дім «Будпостач» (Підрядник) та ТОВ «Будснабресурс-К» (Субпідрядник) були укладені договори № 11/01-1 від 11.01.2005 р. та №11/01-2 від 11.02.2005 р., відповідно до яких ТОВ «Торговий Дім «Будпостач» зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи, а ТОВ «Будснабресурс-К» бере на себе зобов’язання, за заявками підрядника, виконати на будівництві житлового будинку № 8 по вул. Велика Китаївська в м. Києві та в межах вул. Макіївської, 8 та пров. Макіївського, 2 будівельно-монтажні, ремонтно-будівельні та інші роботи, згідно кошторисів, затверджених Підрядником.

На виконання умов договорів було складено акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, а також ТОВ «Будснабресурс-К» складено відповідні податкові накладні, суми податку на додану вартість по яких були включені ТОВ «Торговий Дім «Будпостач», в повному обсязі, до податкового кредиту відповідних податкових періодів по даті їх виписки.

Виписані ТОВ «Будснабресурс-К» на користь позивача податкові накладні відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Розрахунки між підприємствами проведено у безготівковій формі. ТОВ «Торговий Дім «Будпостач» сплатило на розрахунковий рахунок ТОВ «Будснабресурс-К» грошові кошти на загальну суму - 720764 грн. (в т.ч. ПДВ - 120125 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями, які маються в матеріалах справи.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Будснабресурс-К» з моменту їх складання, та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість прийнято 25.10.2005 р.

Тобто, як вірно зазначено судами, на дату складання та видачі податкових накладних контрагент позивача за договорами підряду ТОВ «Будснабресурс-К» був зареєстрований як платник податку на додану вартість органами податкової служби у встановленому законом порядку, про що мав відповідне свідоцтво, а відтак мав право складати податкові накладні. Відповідно позивач мав право включати податок на додану вартість по таких податкових накладних до складу податкового кредиту по факту їх отримання від продавця на підставі пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також, на час здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Будснабресурс-К» (січень-липень 2005 р.), останнє було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а тому визнання у судовому порядку недійсними установчих документів підприємства, його свідоцтва платника податку на додану вартість вже після здійснення господарських операцій з позивачем не є підставою для визнання вчинених ним з позивачем юридично значимих дій недійсними та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових документів. 

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі          м. Києва відхилити.  

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 р. та постанову господарського суду м. Києва від 23.11.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                                      Рибченко А.О.

Судді                                                                                    Брайко А.І.

                                    Голубєва Г.К.

                                    Карась О.В.

                                                                                               Федоров М.О.