Постанова № 31486304, 28.05.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чернік А.П.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року справа №417/4/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної Державної адміністрації Луганської області на постанову Марківського районного суду Луганської області від 12 березня 2013 р. у справі № 417/4/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної Державної адміністрації Луганської області про визнання дій неправомірними щодо визначення розміру державної допомоги при народженні дитини, -

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2012 року позивач звернулася до суду з даним позовом до відповідача про визнання неправомірними дій УПСЗН щодо визначення розміру державної допомоги при народженні дитини, посилаючись у своїх вимогах на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 вона народила третю дитину-доньку ОСОБА_3. Допомога при народженні дитини їй була визначена у сумі, яка кратна 30 розмірам прожиткового мінімуму, тобто на першу дитину, тому позивач просила визнати неправомірними дії УПСЗН Марківської райдержадміністрації та зобов'язати здійснити перерахунок нарахованої їй державної допомоги як при народженні третьої дитини з урахуванням сплачених сум.

Постановою Марківського районного суду Луганської області від 12 березня 2013 р. у справі № 417/4/13-а позовні вимоги за вказаним позовом задоволено, а саме зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Марківської райдержадміністрації здійснити перерахунок нарахованої ОСОБА_2 державної допомоги як при народженні третьої дитини з урахуванням сплачених сум.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, від сторін надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач має трьох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

09.11.2012 року вона звернулась з заявою до УПСЗН Марківської райдержадміністрації про призначення їй допомоги при народженні третьої дитини, надавши копію свідоцтва про народження дитини та довідку з Ліснополянської сільської ради Марківського району про те, що донька ОСОБА_3 є її третьою дитиною, що не заперечується відповідачем.

Рішенням УПСЗН Марківської райдержадміністрації від 14.11.2012 року позивачу призначена допомога як при народженні першої дитини. Повідомлення про призначення такої допомоги відповідач оформив також 14.11.2012 року, але відомостей про вручення його позивачу немає.

30.11.2012 року позивач звернулась до відповідача із письмовою заявою, якою просила повідомити про причину призначення такого розміру допомоги. 30.11.2012 року позивачу направлений лист із зазначенням причини такого призначення, а саме: двоє інших дітей позивача не перебувають на її утриманні та передані на виховання батькові.

Позивачка з такими висновками відповідача не погоджується, оскільки не відмовлялася від виховання дітей, не позбавлена щодо них батьківських прав, а місце проживання дітей визначено за рішенням Марківського районного суду Луганської області від 21.12.2011 року. Сам факт проживання їх з батьком не є підставою для відмови відповідачем в нарахуванні та виплаті допомоги по народженню саме третьої, а не першої дитини.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини.

Згідно із статтею 12 Закону допомога при народженні дитини нараховується, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, установленого на день народження дитини.

Допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, - на другу дитину; кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму, - на третю і кожну наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом наступних 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 6 пункту 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, встановлено, що розмір та строк виплати допомоги, яка призначається одному з батьків дитини, визначається з урахуванням кількості живонароджених та усиновлених дітей (враховуючи померлих), які до народження дитини перебували на утриманні особи, якій призначається допомога, її чоловіка (дружини), крім дітей, від виховання яких зазначена особа (її чоловік, дружина) відмовилась, а також дітей, які передані на виховання іншій особі, та повнолітньої дочки (повнолітнього сина) чоловіка, які не були усиновлені дружиною. У разі народження двійні або більшої кількості дітей кожна дитина з їх числа вважається наступною.

Колегія суддів зазначає, що діюче законодавство України (Сімейний, Цивільний Кодекси України тощо) не містить чіткого визначення поняття «утримання». Разом з тим з систематичного аналізу положень чинного законодавства вбачається, що утриманням є одержання особою допомоги, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів існування.

Крім того, скасовуючи попередні судові рішення, Вищий адміністративний суд України зазначив, що утримання означає відсутність у дитини інших джерел існування, окрім допомоги матері. Якщо, крім допомоги, що надавалася матір'ю, дитина мала інші джерела, то слід встановити, чи є допомога позивача постійним і основним джерелом засобів для існування дитини. Постійний характер допомоги означає, що така була не одноразовою, а надавалася систематично. Основне значення допомоги слід з'ясувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку матері та інших джерел утримання. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання дитиною утримання з інших джерел, ні окреме проживання від матері, не може бути перешкодою для визнання факту перебування на її (позивача) утриманні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду про визначення місця проживання дітей разом з їх батьком не може вважатися, що діти передані на виховання іншій особі і не знаходяться на утриманні матері, оскільки рішенням суду з позивачки стягнуто аліменти на утримання дітей, тобто відповідачем не доведено правомірності своїх дій.

Колегія суддів з такими висновками суду першої не погоджується з огляду на наступні обставини.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно рішення Марківського районного суду від 22 лютого 2012 року з позивачки стягнуті аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісяця і до досягнення ними повноліття.

Відповідно до заяв ОСОБА_6 - батька дітей, позивачкою сплачені аліменти в сумі 472 грн. за квітень місяць, 1096 грн. - за червень, а у серпні отримав від позивачки речі на суму 800 грн. (а.с. 11-12).

Відповідно до рішення про призначення допомоги сім'ям з дітьми, з 30.06.2010 року позивачка не працює. (а.с. 14). Таким чином, колегія суддів вважає, що лише наявність рішення про стягнення аліментів на утримання дітей що не може вважатися постійним і основним джерелом засобів існування неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

З огляду на вказані обставини колегія суддів вважає, що діти позивачки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в період з грудня 2011 року до народження у позивачки ІНФОРМАЦІЯ_2 доньки ОСОБА_3 на утриманні останньої не знаходилися, у зв'язку з чим підстави для нарахування їй допомоги сім'ям з дітьми як при народженні третьої дитини в розмірі, передбаченому статтею 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» відсутні.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 197, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної Державної адміністрації Луганської області - задовольнити.

Постанову Марківського районного суду Луганської області від 12 березня 2013 р. у справі № 417/4/13-а - скасувати.

У позові ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної Державної адміністрації Луганської області про визнання дій неправомірними щодо визначення розміру державної допомоги при народженні дитини - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак