Ухвала суду № 31486227, 14.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17101/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (далі - Позивач, ТОВ «АТ Каргілл») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, яку в подальшому було замінено на належного відповідача - Окружну державну податкову службу - центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - Відповідач, ОДПС), Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Відповідача від 20.06.2011 року №0000344040, від 07.09.2011 року №0000584040 та №0000574040, скасування рішення ДПС України за результатами розгляду повторної скарги Позивача від 03.11.2011 року №4846/6/10-2115 в частині залишення без задоволення скарги Позивача від 12.09.2011 року №142/6.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2011 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог до ДПС України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не доведено правомірність включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми коштів, сплаченої за результатами господарської діяльності з ПП «Стилет-Юг». Крім того, суд підкреслив той факт, що контрагент Позивача мав ознаки фіктивності, що, у свою чергу, ставить під сумнів реальність господарських правовідносин ТОВ «АТ Каргілл» з ПП «Стилет-Юг».

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Повноважний представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у квітні - травні 2011 року посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «АТ Каргілл» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Стилет-Юг», ПП «Агропрайд» за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що відповідає п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 4 001 624,34 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 31.05.2011 року №324/4040/20010397. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 20.06.2011 року №0000344040, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 4 001 624,34 грн..

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було скасовано ДПА у м. Києві в частині зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 161 823,81 грн. та зобов'язано Відповідача винести податкове повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2010 року на суму 161 823,81 грн.

На виконання вимог ДПА у м. Києві Відповідачем 07.09.2011 року винесені податкове повідомлення-рішення: форми «В4» №0000584040, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 161 823,81грн., та форми «В1» №0000574040, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 3 839 800,53грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, ТОВ «АТ Каргілл» звернулося до суду за захистом своїх прав.

На підставі викладених в акті перевірки тверджень податкового органу щодо нікчемності укладених між Позивачем та ПП «Стилет-Юг» правочинів, а також на підставі системного аналізу приписів ст. ст. 203, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 662 ЦК України суд першої інстанції прийшов до висновку про нікчемність укладених між контрагентами договорів. З огляду на вищевикладене Окружний адміністративний суд м. Києва з урахуванням положень п. 1.6 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.8 ст. 206 ПК України, прийшов до висновку, що формування податкового кредиту підприємства у період з вересня по грудень 2010 року включно за нікчемними правочинами за правилами податкового законодавства відбуватися не може, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про реальність укладених між Позивачем та ПП «Стилет-Юг» договорів, суд першої інстанції вірно встановив, що між ТОВ «АТ Каргілл» та ПП «Стилет-Юг» були укладені договори поставки від 21.10.2010 року №CVP10754, від 27.10.2010 року №CVP11244, від 28.10.2010 року №CVP11371, від 29.10.2010 року №CVP11460 та №CVP11535, від 01.11.2010 року №CVP11507 та №CVP11524, від 02.11.2010 року №CVP11567, від 03.11.2010 року №CVP11619 та №CVP11611, від 04.11.2010 року №CVP11664, від 05.11.2010 року №CVP11726, від 08.11.2010 року №CVP11769, від 09.11.2010 року №CVP11827, від 10.11.2010 року №CVP11886, від 11.11.2010 року №CVP11967, від 12.11.2010 року №CVP12060 та №CVP12098, від 15.11.2010 року №CVP12135, від 19.11.2010 року №CVP12294, від 22.11.2010 року №CVP12330, від 23.11.2010 року №CVP12389, від 24.11.2010 року №CVP12443, від 25.11.2010 року №CVP12485, від 25.10.2010 року №CVP11109, від 26.11.2010 року №CVP12546, від 27.10.2010 року №CVP11300, від 29.11.2010 року №CVP12601 відповідно до яких Постачальник - ПП «Стилет-Юг»зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець - Позивач прийняти та оплатити насіння соняшника врожаю 2010 року українського походження, автомобільним чи залізничним транспортом на умовах «СРТ» (перевезення оплачені до) Каховська філія ЗАТ «АТ Каргілл», Херсонська область, м. Каховка, вул. Южная, 1.

Виконання вказаних договорів, на думку Позивача, підтверджується наявними у матеріалах документами.

Однак, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що ДПІ у м. Херсоні у ході проведення перевірки ПП «Стилет-Юг» встановлено, що зазначений суб'єкт підприємницької діяльності не був створений з метою здійснення реальної економічної діяльності, а також не мав необхідних умов для виконання укладених між Позивачем та ПП «Стилет-Юг» договорів. Крім того, податковим органом у ході перевірки контрагента ТОВ «АТ «Каргілл» встановлено, що у ПП «Стилет-Юг» не встановлено фактичного руху товарів та інших активів.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно п.1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закон про ПДВ, п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 Закону про ПДВ та п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Перевіривши реальність договорів, укладеного Позивачем з ПП «Стилет-Юг», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав вважати реальними господарські операції з придбання Позивачем насіння соняшника у вказаного підприємства з огляду на непідтвердження довіреностями на отримання товару, відсутність у ПП «Стилет-Юг» трудових ресурсів, виробничих активів та інших засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, пов'язаної з прийманням, транспортуванням, зберіганням, переробкою насіння соняшника.

Отже, надані Позивачем документи на підтвердження факту отримання за спірними договорами товару є недостовірними, а тому обґрунтовано не прийняті податковим органом для підтвердження правомірності формування податкового кредиту ТОВ «АТ «Каргілл».

При цьому колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо правомірності винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.