Постанова № 31485710, 23.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 р. Справа №805/4800/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-55 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крилової М.М.

при секретарі Фоміній О.Д.

розглянувши позовну заяву Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції до Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради, треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» про зобов'язання вчинити певні дії, -

за участю:

представника третьої особи ОСОБА_5, -

ВСТАНОВИВ:

Жовтневий відділ Державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції звернувся до суду із адміністративним позовом до Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради, треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» про зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що в провадженні у Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції знаходиться виконавче провадження №32012897 з примусового виконання виконавчого напису №1802 від 30.03.2012 року, про звернення стягнення на квартиру №НОМЕР_1, загальною площею 87,9 кв.м., в тому числі житловою площею 57,6 кв.м., у будинку АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. Зазначена квартира на підставі договору від 21.05.2008 року передана в іпотеку ВАТ «Райффайзен банк Аваль» в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №014/07-155/142 від 20.05.2008 року. Позивач зазначає, що відповідно до лицевого рахунку №НОМЕР_2 у квартирі АДРЕСА_1 мешкають неповнолітні, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які зареєстровані у зазначеній квартирі вже після складання акту опису та арешту майна боржника. 24.07.2012 року до сектору опіки, піклування та усиновлення служби з питань дітей Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради направлено запит про надання дозволу на примусову реалізацію квартири, однак листом від 12.10.2012 року відповідачем відмовлено у вчинені заявлених дій, оскільки право користування квартирою та реєстрацію мають неповнолітні діти. Позивач вважає таку відмову протиправною та призводить до неможливості здійснити виконавче провадження, задоволення вимог стягувача, що є порушенням їх прав та свобод.

На підставі зазначеного просив зобов'язати відповідача розглянути звернення від 24.07.2012 року з урахуванням викладених обставин та вимог чинного законодавства; зобов'язати надати дозвіл державному виконавцю на примусову реалізацію квартири АДРЕСА_1 відповідно до п.4.5.9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року.

Представник позивача впродовж розгляду справи позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Третя особа ОСОБА_2 та його представник надіслали суду заяви, в якій просили провести розгляд справи за їх відсутністю. Крім того, третьою особою надіслані до суду письмові пояснення на позовну заяву, в яких він наполягає на відмові в задоволенні позову.

Представник третьої особи Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

В провадженні у Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження №32012897 з примусового виконання виконавчого напису №1802 від 30.03.2012 року, виданого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_9, про звернення стягнення на квартиру №НОМЕР_1, загальною площею 87,9 кв.м., в тому числі житловою площею 57,6 кв.м., у будинку АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка на підставі договору №014/07-155/142/1 від 21.05.2008 року передана в іпотеку ВАТ «Райффайзен банк Аваль» в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №014/07-155/142 від 20.05.2008 року.

Постановою Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції від 04.04.2012 року відкрито зазначене виконавче провадження №32012897 та 12.04.2012 року складеного акт опису та арешту майна.

Відповідно до лицевого рахунку №НОМЕР_2 у квартирі АДРЕСА_1 мешкають неповнолітні, а саме ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_7(ІНФОРМАЦІЯ_2), ОСОБА_8(ІНФОРМАЦІЯ_3).

24.07.2012 року до сектору опіки, піклування та усиновлення служби з питань дітей Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради позивачем направлено запит про надання дозволу на примусову реалізацію квартири, однак листом від 12.10.2012 року №05-1164-13 відповідачем відмовлено у вчинені заявлених дій, оскільки право користування квартирою та реєстрацію мають малолітні діти.

Суд вважає таке рішення відповідача обґрунтованим з огляду на наступне.

Наказом Міністерства юстиції України N 512/5 від 02.04.2012 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за N 489/20802, затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (надалі за текстом - Інструкція).

Згідно підпункту 4.5.9 пункту 4.5 Інструкції у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Якщо судом не встановлено (змінено) спосіб і порядок виконання, державний виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закону України «Про виконавче провадження» (надалі за текстом - Закон N 606-XIV).

За змістом статті 1 цього Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено Главою 4 Закону N 606-XIV.

Згідно частини 1 статті 52 Закону N 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до частини 8 статті 54 Закону N 606-XIV примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 р. N 898-IV передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно частини 1 статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Наведена норма Закону України «Про іпотеку» є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин Законом N 606-XIV, яким, зокрема, встановлено, що виконавчі дії провадяться відповідно до цього Закону та інших законів.

Частиною 4 статті 177 Сімейного кодексу України визначено, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Відповідно до частини 10 названої статті Сімейного кодексу України порядок провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. N 866.

Згідно пункту 67 Порядку провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

Суд зазначає, що в даному випадку відсутні докази того, що неповнолітнім ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 буде гарантоване збереження права на житло у разі надання відповідачем попереднього дозволу на реалізацію нерухомого майна.

Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. N 2402-III визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

Відповідно до статті 18 названого Закону держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Аналіз наведених норм з точки зору послідовності їх викладення, внутрішнього взаємозв'язку та наслідків застосування дає підстави для висновку, що відмовляючи у наданні дозволу на примусову реалізацію квартири, право користування яким мають неповнолітні, відповідач діяв відповідно до покладених на нього завдань та на виконання Законів України.

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими з огляду на відсутність порушень законодавства зі сторони відповідача.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції до Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради, треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

У судовому засіданні 23 травня 2013 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови. Постанова виготовлена в повному обсязі 28 травня 2013 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Крилова М.М.