Постанова № 31484941, 28.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р. Справа№ 5011-65/18027-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Малайдах А.І.

за участю від позивача - Мірошник М.М.

представників сторін: від відповідача - Денисенко А.В.

від третьої особи - Король О.М.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення господарського суду м. Київа від 04.03.2013 року.

у справі № 5011-65/18027-2012 (суддя: Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства по утриманню житлового

господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло"

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Київенерго"

про стягнення 402712,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.03.2013 року позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Печерськжитло" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства ПАТ "Київенерго" про стягнення заборгованості за договором про поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03854/2-06 від 03.03.2004 р. в розмірі 402712,66 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Печерськжитло" (01103, м. Київ, б-р. Дружби Народів, 30/1, ідентифікаційний код 03366569) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) 215203 (двісті п'ятнадцять тисяч двісті три) грн. 02 коп. - основної заборгованості, 7158 (сім тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 13 коп. - пені та 1435 (одну тисячу чотириста тридцять п'ять) грн. 55 коп. - 3% річних.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Печерськжитло" (01103, м. Київ, б-р. Дружби Народів, 30/1, ідентифікаційний код 03366569) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4510 (чотири тисячі п'ятсот десять) грн. 38 коп.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 04.03.2013 року позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в частині відмови в стягнені 178915,96 грн. та задовольнити вимоги в цій частині.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2013 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено розгляд справи на 14.05.2013 року.

В судовому засіданні 14.05.2013 року оголошено перерву до 28.05.2013 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 03.03.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та відповідачем - Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Печерськжитло" (абонент) було укладено договір № 03854/2-06 про поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Згідно п 1.1 договору цей договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

За вказаним договором відповідачу були присвоєні наступні коди абонента - за кодами 6-282; 6-1578; 6-1579 обліковується питна (холодна) вода, а за кодом 6-50282 обліковується питна вода, що використовується відповідачем у його господарській діяльності з надання населенню послуг з постачання гарячої води.

За період з 01.05.2012 р. по 30.09.2012 р. за договором № 03854/2-06 згідно облікових даних, а саме - актів про зняття показників з приладу обліку, розшифровок, платіжних вимог-доручень, а також розрахунків заборгованості позивачем було надано відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення в загальному обсязі 818 685 куб.м. на суму 2654789,23 грн.

Відповідачем було сплачено 2262041,00 грн. вказаної вартості та залишок несплаченої суми за вказаний період склав 392748,23 грн., з яких 215203,02 грн. - за холодне водопостачання та 177545,21 грн. - за холодну воду, яка використовується на потреби гарячого водопостачання.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190, виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення передбачено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Крім цього, у п. 6.1 вказаний Правил зазначено, що насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в котельнях, ТП і прибудованих до них, які перебувають на балансі юридичних осіб, експлуатуються ними відповідно до умов договорів, укладених з виробником. Виробник комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосних агрегатів.

Постачання гарячої води регулюється Законом України "Про теплопостачання", за яким теплогенеруюча або теплопостачальна організація укладає окремий договір купівлі-продажу теплової енергії з власником відповідного майна або юридичною особою, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договори на надання житлово- комунальних послуг з кінцевими споживачами.

З матеріалів справи вбачається, що теплові пункти (бойлери), які належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та розташовані в будинках, які передані в оперативно-господарське відання КП УЖГ "Печерськжитло", передано ПАТ "Київенерго" у володіння та користування.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів перебування теплових пунктів (бойлерів) на балансі відповідача.

Позивач є виробником та постачальником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а АЕК "Київенерго" - є виробником та постачальником послуг з опалення та підігріву питної води. Таким чином, споживання АЕК "Київенерго" послуги з водопостачання має здійснюватися на підставі договору з ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Умовами договору № 03854/2-06 від 03.03.2004 р. не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

Позивачем не доведено факт договірного врегулювання з відповідачем відповідних відносин, а стягнення оплати послуг з підігріву води з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Печерськжитло", як того вимагає ПАТ "АК "Київводоканал", не відповідає законодавству - Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилам користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190.

Твердження позивача, що надання відповідачу води, що використовується для виготовлення гарячої та холодної води є єдиним видом послуг з водопостачання, спростовується тим, що предметом договору № 03854/2-06 від 03.03.2004 р. є забезпечення відповідача постачанням саме питної води, а не води, що використовується для виготовлення гарячої та холодної води.

Таким чином, доводи позивача суперечать наявним доказам та встановленим обставинам у справі, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні вимог про стягнення плати за послуги з надання питної води, що йде на підігрів, за період з 01.05.2012 р. по 30.09.2012 р. у сумі 177545,21 грн.

Щодо заборгованості відповідача по сплаті за отримання послуг з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу в сумі 215203,02 грн. слід зазначити, що вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи. Так, згідно розгорнутого розрахунку позовних вимог, наданого ПАТ "АК "Київводоканал" за спірний період відповідачу було нараховано до сплати 2477244,02 грн., в той час як останнім сплачено 2262041,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті послуг з водопостачання та водовідведення перед позивачем становить 215203,02 грн. Наявність заборгованості підтверджується актами про зняття показань з приладів обліку, розшифровками та платіжними вимогами-дорученнями.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем в частині сплати за отримання послуг з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу підтверджуються матеріалами справи, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 215203,02 грн.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 8207,39 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 115,56 грн. та 3% річних в розмірі 1641,48 грн. за період з 01.05.2012 р. по 30.09.2012 р.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення пені, інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно, проте суд зазначає, що оскільки сума основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача не відповідає заявленій позивачем, розмір штрафних санкцій та матеріальних втрат підлягає перерахунку.

Провівши розрахунок заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 7158,13 грн. за період з 01.05.2012 р. по 30.09.2012 р.

Крім того, провівши перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 1435,55 грн., а інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки у вказаний позивачем період мала місце дефляція.

Відповідно до ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, про те, що позовні вимоги задоволенню частково.

Доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 04.03.2013 року у справі № 5011-65/18027-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 5011-65/18027-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам та третій особі.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.

Повний текст постанови складено 29.05.2013 року.