Ухвала суду № 31484608, 16.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1123/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

16 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НТТ Сістем ЛТД» до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджетного податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Бізнес-Інтегратор» за лютий 2011 року.

За результатами перевірки було складено акт № 1006/22-2/20010437 від 14.11.2012 року, в якому встановлено порушення позивачем п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що, в свою чергу, призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті в лютому 2011 року на загальну суму 196 158 грн.

На підставі акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0013162205 від 28 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 196158 грн., в тому числі за основним платежем - 196158 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Бізнес-Інтегратор» укладено договір № Б1 НТТ-1 від 01.08.2010 року на поставку товарів.

Згідно з п. 1.3 даного договору, відомості про асортимент, ціну та товар зазначаються у накладних, що є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п. 2.4 договору постачання товару здійснюється власним транспортом постачальника на склад покупця за адресою: АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору контрагентом поставлено позивачу товар (принтери та МФУ Kyocera, тонери, ремкомплекти, комплектуючі до принтерів та МФУ), про що на адресу позивача видано видаткові накладні № РН-000004 від 01.02.2011 року, № РН-000007 від 23.02.2011 року, № РН-000008 від 23.02.2011 року, № РН-000009 від 23.02.2011 року та № РН-00010 від 28.02.2011 року.

На підставі договору позивачу контрагентом видано податкові накладні: № 1 від 01.02.2011 року на суму 32287,5 грн., № 3 від 23.02.2011 року на суму 375745,32 грн., № 4 від 23.02.2011 року на суму 616191,42 грн., № 5 від 23.02.2011 року на суму 25825,74 грн. та № 13 від 28.02.2011 року на суму 120895,2 грн.

Між сторонами проведено розрахунки по договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

На підтвердження здійснення фактичної поставки продукції транспортними засобами, під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем надано копію договору транспортного експедирування укладеного між ФОП ОСОБА_3 (експедитор) та ТОВ «Бізнес-Інтегратор» (клієнт) та товарно-транспортні накладні на кожну вищезазначену дату оформлення видаткових накладних на товар, в яких міститься посилання на найменування експедитора, адресу складу покупця: АДРЕСА_1 та зазначений повний перелік одиниць товару відповідно до видаткових накладних. При цьому, третя особа (ТОВ «Бізнес-Інтегратор») визначена замовником перевезення та вантажовідправником, а позивач вантажоодержувачем.

В суді першої інстанції відповідачем не надано доказів витребування транспортних документів у позивача або/та доказів відмови позивача у наданні таких документів.

Зазначені документи щодо поставки офісної техніки також супроводжуються сертифікатами відповідності продукції № 366310, 171852, 367626, які залучені до матеріалів справи.

Щодо подальшого руху придбаного товару, позивачем до матеріалів справи надано низку договорів про партнерство, укладених із третіми особами, предметами яких (договорів) є взаємовідносини з реалізації копіювальної техніки, принтерів, програмних рішень, витратних матеріалів та запчастин Kyocera MITA.

На підтвердження наявності у позивача приміщень для цілей виконання спірних операцій, останнім надано копію договору № 1 від 20.12.2008 року та акт приймання-передачі щодо оренди у ФОП ОСОБА_4 нежитлового будинку та підсобних приміщень (адреса: АДРЕСА_1) для розміщення та роботи працівників і обслуговуючого персоналу, а також товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, ТОВ «Бізнес-Інтегратор» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальні податкові номери.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Бізнес-Інтегратор», який на момент здійснення господарської діяльності був зареєстрований як платник податку на додану вартість, то податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.