Ухвала суду № 31484591, 16.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3700/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

16 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства «Димерське лісове господарство» до державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень в частині, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом було проведено планову виїзну перевірку державного підприємства «Димерське лісове господарство» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки було складено акт № 40/23-2/00992036 від 07.03.2013 року, в якому встановлено ряд порушень позивачем.

Внаслідок допущення позивачем вказаних порушень, під час визначення ним об`єкту оподаткування податком на додану вартість, у тому числі формування платником податків частини від`ємного значення податку на додану вартість, яку включено до складу податкового кредиту наступних податкових періодів, та декларування суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, відповідач дійшов висновку про наявність у державного підприємства «Димерське лісове господарство» обов`язку сплатити до бюджету податок на додану вартість у загальному розмірі 516330 грн. 74 коп. та про невідповідність суми бюджетного відшкодування, заявленої підприємством у податкових деклараціях за березень, квітень, серпень - грудень 2010 року, березень та червень - жовтень 2011 року на загальну суму 778042 грн. 00 коп.

На підставі акта податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0000582300 від 14 березня 2012 року та № 0000552300 від 14 березня 2012 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 516330 грн. 74 коп., зменшено розмір бюджетного відшкодування за березень, квітень, серпень - грудень 2010 року, березень та червень - жовтень 2011 року на суму 778042 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 314318 грн. 76 коп.

Судом першої інстанції було встановлено, що предметом розгляду в межах даного позовного провадження є питання правомірності нарахування податковим органом податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 596140 грн. 55 коп., а також зменшення розміру бюджетного відшкодування на суму 745873 грн. 00 коп. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 186468 грн. 25 коп.

У лютому 2009 року - грудні 2010 року позивачем, на підставі укладених з ТОВ «Ріко-Рівс», ПП «Деметріс», ТОВ «Спецекспорт ХХI», ПП «Дніпро-ресурс» та КПМ «Липки» письмових правочинів, придбано у вказаних контрагентів товари, роботи та послуги, а саме: у ТОВ «Ріко-Рівс», ПП «Деметріс», ТОВ «Спец експорт ХХI» - послуги із заготівлі деревини; у КПМ «Липки» - роботи з технічного обслуговування УКХ радіостанцій «ЛТ-В»; у ПП «Дніпро-ресурс» - паливо-мастильні матеріали (бензин та дизельне паливо).

У липні - листопаді 2009 року у ПП «СААН» позивачем придбано запасні частини та інші матеріали, а у жовтні 2009 року у ПП «Мобілочка» - скетч-картки поповнення рахунку. Придбання товарів здійснювалось без укладення договорів на підставі виписаних ПП «СААН» та ПП «Мобілочка» рахунків-фактур.

Відповідач звертає увагу на те, що реєстрація наведених вище суб`єктів господарювання платниками податку на додану вартість анульована, внаслідок чого ТОВ «Ріко-Рівс», ПП «Деметріс», ПП «Дніпро-ресурс», ПП «Мобілочка», ПП «СААН», КПМ «Липки» та ТОВ «Спецекспорт ХХI» втратили право на складання документів податкового обліку, у тому числі податкових накладних.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно із Законом № 168/97-ВР. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7, 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону; протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою і подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 7.1 ст.7 Закону № 168/97-ВР, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

П.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3, 7.2.8 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної від 30.05.1997 року № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Пунктом 9.8 ст. 9 Закону України № 168/97-ВР та пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Положенням про порядок реєстрації платників податків на додану вартість від 01.03.2000 року № 79 (який діяв до 14.01.2011) та Положенням про реєстрацію платників податку на додану 22.12.2010 року № 978 (який діяв з 14.01.2011 року до 16.12.2011 року), визначено випадки та порядок анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідно до приписів наведених вище нормативно-правових актів, анулювання реєстрації платника податку на додану вартість здійснюється на дату підписання рішення (акта) про анулювання реєстрації.

Для інформування платників податку на додану вартість центральний орган державної податкової служби оприлюднює на веб-сайті центрального органу державної податкової служби інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника податку на додану вартість або з ініціативи податкових органів чи за рішенням суду, а саме: про анульовані свідоцтва платників податку на додану вартість із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат, причин та підстав для анулювання свідоцтв.

Анулювання реєстрації ТОВ «Ріко-Рівс», ПП «Деметріс», ПП «Дніпро-ресурс», ПП «Мобілочка», ПП «СААН», КПМ «Липки» та ТОВ «Спецекспорт ХХI» як платників податку на додану вартість відбулось після виконання позивачем та його контрагентами власних господарських зобов`язань, контрагенти позивача до дати анулювання їх реєстрації не були позбавлені права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних, оскільки були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Слід зазначити, що подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не тягне за собою недійсність всіх угод та інших документів та не позбавляє правового значення виданих за такими операціями податкових накладних.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, яких на момент здійснення господарської діяльності було зареєстровано як платників податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 21.05.2013 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.