Постанова № 31484489, 22.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 р. Справа № 804/5859/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

при секретарі Мізері А.В.

за участю :

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Атамась О.В.

розглянувши у відритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, в якому позивач просить виключити з акту опису майна у ВП № 27529289 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 87,5 кв.м., житловою площею 60,7 кв.м.; скасувати постанову державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Височенко Я.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 27529289, від 08 липня 2011 року, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_5, адреса: 49000, АДРЕСА_1, а також заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику; стягнути з Державного бюджету України на його користь судовий збір у розмірі 34,41 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2013 року було закрито провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції в частині позовних вимог про виключення з акту опису майна у ВП № 27529289 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 87,5 кв.м., житловою площею 60,7 кв.м.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, та зазначив, що дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідають чинному законодавству.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

На підставі свідоцтва про право власності від 14 жовтня 1997 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності гр. ОСОБА_3 та членам його сім'ї ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8. Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію Державного житлового фонду». Загальна площа квартири становить 87,5 кв.м.

13 травня 2010 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська по справі № 1-192/10, ОСОБА_5 визнано винною в скоєнні злочину, передбаченого ст.368 ч.2 КК України, і призначено їй покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади з виконанням організаційно - розпорядливих і адміністративно - господарських повноважень на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності строком на три роки, і відповідно до ст. 77 КК України без конфіскації майна.

28 вересня 2010 року Апеляційним судом Дніпропетровської області вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2010 року відносно засудженої ОСОБА_5 в частині призначеного їй покарання було відмінено із-за надмірної м'якості. ОСОБА_5 по ч.2 ст.368 КК України із застосуванням ст.69 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з конфіскацією усього особистого їй належного майна з позбавленням права обіймати посади в контрольно - наглядових органах строком на три роки.

08 липня 2011 року державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Височенко Я.О. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП №27529289), відповідно до якої, було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 1-192/2010 виданого 24.02.2011 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська про конфіскацію майна, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_5.

08 липня 2011 року державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Височенко Я.О. винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якого, при примусовому виконанні виконавчого листа № 1-192/2010 виданого 24.02.2011 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська про конфіскацію майна, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_5, постановлено накласти арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_5 адреса 49000, АДРЕСА_1 та постановлено заборонити здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_5 адреса : 49000, АДРЕСА_1.

05 квітня 2013 року рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська по справі № 200/4200/13-ц, визнано дійсним договір застави від 25 липня 2007 року, який було укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8. Визнано право приватної власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 87,5 кв.м. житловою площею 60,7 кв.м. в тому числі: 1-ша кімната 15,2 кв.м.; 2-га кімната 15,0 кв.м.; 3-тя кімната 12,1 кв.м.; 4-та кіната 18,4 кв.м.; кухня площею 9,5 кв.м.; ванна кімната 4,7 кв.м.; туалет (суміщений) 0,8 кв.м.; коридор 10,7 кв.м.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного Кодексу України, Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», зазначено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», зазначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України, зазначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України, встановлено, що Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 Цивільного кодексу України, зазначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 41 Конституції України, зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Керуючись ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Крім того, згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати. Обставини, як визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В даному випадку рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05.04.2013 року було визнано дійсним договір застави від 25 липня 2007 року, який було укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8.

Предметом договору застави являлись 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, належні ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8

Відтак, постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Височенко Я.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 27529289, від 08 липня 2011 року, було арештовано все майно ,що належить ОСОБА_5, а відповідно належна їй частина квартири АДРЕСА_1, яка була заставлена в якості забезпечення договору позики від 25 липня 2007 року.

Отже, після визнання права власності на зазначену квартиру за позивачем, рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, останній не має можливості в повному обсязі реалізувати своє право власності зокрема розпоряджання за власним бажанням належною йому квартирою АДРЕСА_1.

За таких обставин, суд вважає, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 27529289, від 08 липня 2011 року підлягає скасуванню в частині накладення арешту та заборони відчуження 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 87,5 кв.м., житловою площею 60,7 кв.м.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про скасування постанови - задовольнити повністю.

Скасувати постанову державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Височенко Я.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 27529289, від 08 липня 2011 року, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_5, адреса : 49000, АДРЕСА_1, а також заборонено здійснювати відчуження будь - якого майна, яке належить боржнику, в частині накладення арешту та заборони відчуження 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 87,5 кв.м., житловою площею 60,7 кв.м.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 34,41 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 24.05.2013 року.

Суддя С.І. Озерянська