Ухвала суду № 31482030, 27.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2013 року м. Київ К/9991/60977/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012

та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.07.2012

у справі № 2а/1270/4259/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп»

до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 19.03.2012 № 0000652300 та № 0000662300.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.07.2012 року у задоволенні позову відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 скасовано рішення суду першої інстанції; позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної, на підставі постанови слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Луганській області, документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Темп» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.04 по 31.07.2011 та податку на прибуток підприємств за період з 01.04 по 30.09.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція», ПП «Арикон», складено акт № 117/2300/30230703 від 08.02.2012, в якому зафіксовано порушення: пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 74 910 грн.; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 65 139 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 19.03.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000652300 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 65 309,75 грн., у т.ч.: 65 139 грн. основного платежу та 170,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000662300 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 74 910 грн. основного платежу.

Також судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач уклав з ПП «Інтенція» договір купівлі-продажу № 90611 від 09.06.2011 та договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.06.2011.

01.04.2011 позивач уклав з ПП «Арикон» договір купівлі-продажу кабельно-провідникової продукції № 10411.

06.05.2011 позивач уклав з ТОВ «Оріал» договір купівлі-продажу кабельно-провідникової продукції № 60511.

На підставі вказаних договорів ПП «Інтенція», ПП «Арикон», ТОВ «Оріал» надали ТОВ «Темп» податкові накладні від 11.07.2011 № 42, від 09.06.2011 № 111, від 01.06.2011 № 5, від 06.05.2011 № 45, від 01.04.2011 № 3, від 14.04.2011 № 7, від 19.04.2011 № 10, від 27.04.2011 № 137.

Крім податкових накладних, на виконання вказаних договорів були складені видаткові накладні, акт приймання-передачі виконаних робіт (щодо транспортно-експедиційних послуг), довіреності, що оформлювались для отримання товарів, а також банківські виписки, якими підтверджено факт сплати позивачем отриманих послуг та товарів.

Факт подальшого використання придбаних товарів в господарській діяльності судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: видатковими та податковими накладними, договорами, довіреностями від отримувачів, які підтверджують їх постачання та продаж на адресу інших суб'єктів господарювання.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанцій виходив з того, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки встановлені обставини та досліджені судом докази свідчать, що вчинені позивачем господарські операції з постачання товару та надання послуг не мали реального характеру, оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд обґрунтовував своє рішення тим, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати у перевіряємий період 2011 року по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція», ПП «Арикон», сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1, п. п. 138.2, 138.4, 138.5 ст. 138 цього Кодексу витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 зазначеного Кодексу).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу).

Згідно з п. п. 201.10, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту; податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

За встановлення в судовому порядку формування податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція», ПП «Арикон», які підтверджуються належним чином оформленими фінансово-господарськими документами, висновок про неправомірність донарахувань грошових зобов'язань є правильним та таким, що відповідає обставинам справи.

Слід зазначити, що згідно положень п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України в разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Наведене означає, що коли за результатами перевірки, призначеної слідчими органами в кримінальній справі, платнику податків було донараховано податкові зобов'язання, то податкове повідомлення-рішення не приймається, а матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний