Ухвала суду № 31481990, 29.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 року м. Київ К/9991/58465/12

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Голубєвої Г.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 року

у справі № 2а/2570/5871/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжин Агро» (далі - позивач, ТОВ «Ніжин Агро»)

до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (далі - відповідач, Ніжинська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Ніжин Агро» звернулось у листопаді 2011 року до суду з адміністративним позовом до Ніжинської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.05.2011 року № 0000502301, № 0000512301, № 0000492301.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі фактичні обставини справи.

10.05.2011 року відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів по податковій декларації з ПДВ за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, за результатами якої складено акт № 553/23-35195139 від 10.05.2011 року.

Перевіркою було встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 658, ст. 664 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 200 857,00 гривень, а саме: завищено від'ємне значення податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 30 196,00 гривень, занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками січня 2011 року на суму 170 661,00 гривня та встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року в сумі 178 130,00 гривень та завищення розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 року в сумі 30 196,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000502301 від 24.05.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 170 662,00 гривні за основним платежем та 1,00 гривня за штрафними санкціями;

№ 0000512301 від 24.05.2011 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, а саме: по декларації за січень 2010 року № 9000431507 від 18.02.2011 року на суму 30 196,00 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 1,00 гривня; по декларації за лютий 2010 року № 9001323611 на суму 178 130,00 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 1,00 гривня;

№ 0000492301 від 24.05.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а саме: по декларації за 2 місяці 2011 року № 9001323611 від 18.03.2011 року на суму 30 196,00 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 1,00 гривня.

Вказані податкові повідомлення-рішення 02.06.2011 року були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПА в Чернігівській області, за наслідками розгляду яких ДПА в Чернігівській області прийняла рішення № 1431/10/25-020 від 02.08.2011 року, яким податкові повідомлення-рішення залишила без змін.

11.08.2011 року ТОВ «Ніжин Агро» оскаржило рішення ДПА в Чернігівській області до ДПА України, за наслідками розгляду яких Державна податкова служба України прийняла рішення № 3694/6/10-2115 від 14.10.2011 року, яким податкові повідомлення-рішення залишила без змін.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 ПК України, у разі, якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Тобто, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що на підтвердження включення сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 12.01.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Агроімпорт ЛТД» (продавець) та ТОВ «Ніжин Агро» (покупець) укладено договір купівлі-продажу (оптової партії товару) № 12-01-10/3 від 12.01.2010 року. Відповідно до договору передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки, що визначається у додаткових угодах до договору. Також, до даного договору було укладено додаткові угоди № 6 від 30.12.2010 року та № 7 від 20.01.2011 року. На підтвердження виконання вказаного договору продавець передав покупцю документи, що відносяться до товару, а саме видаткові накладні, податкові накладні, накладні на залізничне переміщення товару, які були досліджені судами попередніх інстанцій.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 04.02.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтоторг-К» (продавець) та ТОВ «Ніжин Агро» укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів. На підтвердження виконання вказаного договору продавець передав покупцю документи, що відносяться до товару, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, товаро-транспортні накладні, які були досліджені судами попередніх інстанцій. На підтвердження використання дизельного палива судами попередніх інстанцій досліджені наявні в матеріалах справи заправочні відомості.

Факт надходження та використання придбаного пального та мінеральних добрив підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій лімітно-заборними картками, подорожніми листами трактора, вантажного автомобіля.

Факт зберігання товару (дизельного палива) підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій документами про наявність у позивача власних цистерн та угодою про зберігання товару від 28.03.2011 року, актом приймання-передачі товарів, актами здачі-прийняття робіт.

Також судами попередніх інстанцій досліджені наявні в матеріалах справи картки рахунку, оборотно-сальдові відомості, накладні на переміщення та встановлено факт формування облікової політики на ТОВ «Ніжин Агро» внутрішнє переміщення та використання матеріалів придбаних у ТОВ «Нафтоторг-К» та ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД».

З приводу доводів відповідача щодо відсутності у видаткових накладних від 28.03.2011 року та 14.04.2011 року підпису особи, що отримала товар, то колегія суддів касаційної інстанції з цього приводу погоджується з судом апеляційної інстанцій, який зазначив, що помилка у оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки з наданих документів вбачається фактичний рух активів та зміни у зобов'язаннях позивача мали місце у зв'язку з його господарською діяльністю.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску); отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо); результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені обставини не були доведені відповідачем в судовому засіданні.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 року у справі № 2а/2570/5871/2011 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

Г.К. Голубєва