Ухвала суду № 31481976, 20.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2013 р. м. Київ К-41762/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представників позивача Кирилюк І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державного підприємства обслуговування повітряного руху України

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010

у справі №2-а-4821/10/1070

за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2010 позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ Київської області №001432310/0 від 04.02.2010.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2010 скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період серпень 2009 року та за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період вересень 2009 року, за результатами якої складено акт від 25.01.2010 №41/23-1/19477064.

На підставі акта перевірки, за порушення пп.7.2.4, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.02.2010 №001432310/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 442205,46 грн.

У періоді, що перевірявся, спеціальним законом, який визначав платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Суд першої інстанції, постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що реальне здійснення господарських операцій за укладеними позивачем з ТОВ «Виробниче підприємство «Дакмас», ТОВ «Укрростком», ПП «Флор-Систем», ПП «Електроснаб-37», ВАТ «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич-Бориспіль», ТОВ «АПС-Центр» договорами знайшло своє документальне підтвердження та не заперечується відповідачем, формування податкового кредиту за зазначеними операціями відбувалося на підставі виданих контрагентами податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», які на час їх видачі були платниками податку на додану вартість, розрахунки з постачальниками за отримані товари (послуги) проведені позивачем шляхом безготівкових розрахунків, що встановлено в акті перевірки.

З аналізу норм пп.7.7.1 - 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п. 1.8 ст. 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, необхідною умовою бюджетного відшкодування виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідних сумах відповідачем не заперечується, підставою для зменшення заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 442205,46 грн., стали висновки акта перевірки, що не дивлячись на формальне підтвердження заявленої до відшкодування суми, на час прийняття рішення за наслідками перевірки неможливо підтвердити факт повноти та своєчасності визначення податкових зобов'язань контрагентами позивача при наданні послуг та реалізації товарів, у зв'язку з їх відсутністю за місцем реєстрації.

Відповідач скористався наданим йому пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правом проведення документальної виїзної позапланової перевірки, за результатами якої складено акт №41/23-1/19477064 від 25.01.2010.

При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта господарювання у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Виходячи з викладеного, висновки суду апеляційної інстанції, що проведеною перевіркою не встановлено сплату контрагентами позивача податку на додану вартість, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки податковим органом не надано доказів отримання матеріалів, що не підтверджують дані обліку позивача.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, яке було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2010 залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук