Ухвала суду № 31481974, 22.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2013 р. м. Київ К-16796/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010 по справі №6/521 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» (правонаступник Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта», далі-ПАТ «Укртранснафта», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі-СДПІ у м.Києві, відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 06.11.2007 №0001934120/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 23758,68грн., у тому числі 7919,56грн. основного платежу та 15839,12грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010, позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 06.11.2007 №0001934120/0 в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 12937,95грн., з яких 4312,65грн. основного платежу та 8625,30грн. штрафних (фінансових) санкцій.

При цьому, суди виходили з того, що витрати по оформленню документів для виїзду за кордон працівників були пов'язані з службовим відрядженням, а тому не є додатковим благом, та правомірно включені до складу валових витрат в складі витрат на відрядження, в той час як вартість сервісного обслуговування пасажирів не включена до валових витрат позивача, тобто не пов'язана з його основною діяльністю, а тому, вказані витрати повинні включатися до складу загального оподаткованого доходу працівника та підлягати сплаті до бюджету з утриманням податку з доходів фізичних осіб за 15% ставкою.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 01.04.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 17.05.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст. 121 Кодексу законів України про працю, Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон», ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі-Закон України №889-ІV).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки №894/41-20/31570412 від 24.10.2007, про порушення позивачем п.п. «е» п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України №889-IV, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 7919,56грн.

Згідно з пунктом 1.1 ст. 1 Закону № 889-IV додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Підпунктом «е» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 ст. 4 даного Закону визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатного отримання товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до приписів «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 за №218/2658, витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, а саме: запрошень сторони, яка приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладеного договору (контракту) та інших документів, які відрегульовують або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що стосується основної діяльності підприємства, яке відряджає працівника.

За результатом розгляду справи було встановлено, що службові відрядження за кордон працівників позивача здійснено відповідно до наказів ВАТ «Укртранснафта» та вказані відрядження були пов'язані з виробничою діяльністю останнього. Витрати по оформленню документів для виїзду за кордон позивач компенсував працівникам та, відповідно до законодавства, включив до валових витрат в складі витрат на відрядження. В той час, як вартість сервісного обслуговування пасажирів не була включена до валових витрат позивача.

Отже, за встановлених судом обставин, щодо відсутності доказів, які б підтверджували користування його працівниками послугами сервісного обслуговування пасажирів у зв'язку з виконанням ними обов'язків, що стосуються діяльності позивача, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо правомірності донарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб з вартості таких послуг як безоплатно наданих працівникам позивача для власних потреб.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв