Ухвала суду № 31481330, 11.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р. справа № 2а-0870/7767/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 2 грудня 2011 року у справі №2а-0870/7776/11 за позовом публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі за участю прокурора Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» 23 вересня 2011 року звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі згідно якого просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 22 квітня 2011 року № 0000290808 про зменшення на 24 174 783 грн. суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік.

В обґрунтування позову зазначає, що діючим законодавством не передбачено обов'язку враховувати у податковій звітності суми зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визначеного лише актом перевірки.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 2 грудня 2011 року позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що акти минулих перевірок, проведених відповідачем на ВАТ «ЗАлК», не є актами індивідуальної правової дії, які породжують права та обов'язки та носять обов`язковий характер для платника податків, а, отже, вони не є підставою для виникнення податкового зобов'язання та коригування податкового обліку платника. Крім того сума зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на 24 174 783 гривень, яка міститься у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, визначена СДПІ не на підставі конкретних первинних документів, тому законні підстави для зменшення відповідачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на 24 174 783 гривень на час перевірки були відсутні.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позову відмовити.

Зазначає, що судом першої інстанції було порушено пункт 1.32 статті 1, пункт 3.1 статті 3, пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункт 3.1 розділу 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 року.

Заявою від 9 квітня 2012 року, яку було задоволено, до зазначеної апеляційної скарги приєднався прокурор Запорізької області, підтримавши вимоги апеляційної скарги.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на необґрунтованість апеляційної скаргу, просив у її задоволені відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та прокурора які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення представників позивача, що заперечували проти її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах

доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ВАТ «ЗАлК», правонаступником якого є позивач - ПАТ «ЗАлК», у зв'язку із врахуванням від`ємного значення об`єкта оподаткування попереднього податкового року у податковій звітності з податку на прибуток за 2010 рік.

За результатами проведеної перевірки складено акт №83/08-08/00194122 від 08.04.2011 року, яким встановлено порушення п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 від 28.12.1994 року (далі - Закон № 334/94) , п.3.1 розділу 3 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств» та зроблено висновок про наявність методологічної помилки позивача при визначенні бази оподаткування, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на 24 174 783 грн.

Згідно зазначеного акту перевірки та згідно наданої позивачем до відповідача декларації з податку на прибуток за 2010 рік (реєстраційний №9006957393 від 09.02.2011 року), позивач декларує збитки за підсумками 2010 року в розмірі 366 024 810 гривень (рядок 08 «об`єкт оподаткування»), зазначає у складі валових витрат (відповідно у рядку 04.9 декларації з податку на прибуток) від`ємне значення об`єкта оподаткування 2009 року у розмірі 87 593 601 гривень (у тому числі від`ємне значення об`єкта оподаткування 2008 року у розмірі 31 182 505 гривень) із врахуванням норм, встановлених пунктом 22.4 статті 22 Закону № 334/94.

Таким чином за твердженням відповідача - не усунено встановлене порушення за результатами документальної перевірки за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року (акт №59/08-08/00194122 від 21.04.2009 року), п.5.1. ст.5 Закону № 334/94 та, відповідно до п.1.32 ст.1 цього Закону, позивачем у вересні 2008 року та у IV кварталі 2008 року завищено суму валових витрат на суму витрат, не пов`язаних з веденням господарської діяльності підприємства, у розмірі 120 873 916 гривень.

Таким чином, на думку відповідача, з огляду на відсутність у позивача податкових зобов`язань звітного періоду, включення до складу валових витрат - відповідно у рядок 04.9 декларації з податку на прибуток - від`ємного значення об`єкта оподаткування 2008 року у сумі 31 182 505 гривень (155912523,0 грн. х 20%) без усунення встановленого порушення за результатами документальної перевірки за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року (акт №59/08-08/00194122 від 21.04.2009 року) щодо завищення суми валових витрат у розмірі 120 873 916 гривень є методологічною помилкою, яка не призвела до заниження підприємством податкового зобов`язання.

Тому у акті перевірки №83/08-08/00194122 від 08.04.2011 року зроблено висновок про наявність методологічної помилки ВАТ «ЗАлК» при визначенні бази оподаткування.

На підставі акту перевірки №83/08-08/00194122 від 08.04.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000290808 від 22.04.2011 року, яким ВАТ «ЗАлК» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на 24 174 783 грн.

В процесі процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Правомірність та обґрунтованість рішення відповідача від 22 квітня 2011 року № 0000290808 про зменшення позивачу на 24 174 783 грн. суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік було предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позов, вірно обґрунтував свої висновки посиланням на положення статей 1,3,4,5,6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 від 28.12.1994 року.

Так згідно статті 3 Закону України №334/94 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.1.32 ст.1 цього Закону, під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пунктом 5.1 статті 5 вищезазначеного нормативно-правового акту встановлено, що під валовими витратами виробництва та обігу розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включено суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94 зазначено, що «не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку».

Між тим судом першої інстанції встановлено, що в акті перевірки не наведено переліку витрат, які включено позивачем до складу валових витрат з порушенням норм чинного законодавства, тобто витрат, які не належать до пов`язаних з веденням господарської діяльності.

Положення Закону №334/94 в редакції, на час виникнення спірних правовідносин, не ставлять в залежність право платника податків на формування валових витрат від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності. Крім того економічна вигода від здійснення господарської операції може полягати у необхідності мінімізації збитків підприємства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач у звітний період здійснював реалізацію продукції власного виробництва по ціні, нижче її собівартості. Ціна (вартість) товарно-матеріальних запасів, що складала собівартість, віднесена до складу валових витрат, згідно з п.5.1 ст.5 Закону №334/94. Отже висновок відповідача про те, що обов'язковою умовою віднесення вартості придбаних матеріальних ресурсів та послуг до складу валових витрат є їх використання у власній господарській діяльності, а тому лише різниця між їх собівартістю та ціною реалізації не може бути віднесена до складу валових витрат, є помилковим та таким, що не відповідає положенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким встановлено, що обов'язковою умовою для віднесення вартості придбаних товарно-матеріальних запасів та послуг, що складають собівартість, до складу валових витрат є саме їх (товарно-матеріальних запасів та послуг, що складають собівартість) використання у власній господарській діяльності, а не їх ціни (вартості). Подальше коригування валових витрат у таких випадках не передбачено нормами Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» та жодним іншим нормативно-правовим актом.

Вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що в чинному законодавстві відсутня норма про те, що звичайна ціна має дорівнювати або перевищувати собівартість. Ціна на продукцію ПАТ «ЗАлК» встановлюється суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін та не регулюється державою. Відповідачем за результатами податкової перевірки не визначений рівень звичайних цін на виготовляємі позивачем товари, що продаються, відповідно, не встановлений факт продажу позивачем товарів нижче за «звичайну ціну», що вбачається з акту перевірки.

Крім того є хибними висновки відповідача викладені в акті №83/08-08/00194122 від 08.04.2011 року, щодо наявності методологічної помилки при визначенні бази оподаткування, оскільки в вказаному акті не зазначено фактів помилкового застосування підприємством ставок оподаткування або коефіцієнтів при визначенні податкового зобов`язання з податку на прибуток.

Щодо доводів відповідача викладених в запереченнях на позов, а також в апеляційній скарзі, про не оскарження позивачем актів перевірок, в тому числі акту перевірки від 21.04.2009 року № 59/08-08/00194122, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що суд першої інстанцій вірно встановив, що зазначені акти не є актами індивідуальної правової дії, які породжують права та обов'язки та носять обов`язковий характер для платника податків, а, отже, вони не є підставою для виникнення податкового зобов'язання та коригування податкового обліку платника податків, в податковому законодавстві України відсутні норми права, які б передбачали можливість оскарження актів перевірки або їх висновків.

Таким чином, враховуючи те, що судом першої інстанції було вірно встановлено обставини, що мають значення для справи, а саме те, що сума зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на 24174783 грн., яка міститься у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, визначена відповідачем не на підставі конкретних первинних документів, а за оцінкою витрат платника податків, приросту (убутку) його активів тощо, тобто за непрямим методом, який не може бути застосований в цьому випадку, виходячи з положень пп.пп.4.3.1, 4.3.2, 4.3.4, 4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, щодо протиправності рішення відповідача щодо зменшення позивачу від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на 24 174 783 грн.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 2 грудня 2011 року у справі №2а-0870/7776/11 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко