Ухвала суду № 31480758, 28.05.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

28.05.2013 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Гошовського Г.М. (головуючий), Машкаринця М.М., Марчука О.П. з участю прокурора - Завальського О.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу № 11/777/347/2013 за апеляцією обвинувача - прокурора прокуратури Тячівського району на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 04.03.2013.

Цим вироком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, не судимий, засуджений за злочини, передбачені ч. 1 ст. 296 КК України - на 6 місяців арешту, ч.2 ст. 307 КК України з застосуванням ст. 69 КК України - на 1 рік 1 місяць 24 дні позбавлення волі з конфіскацією майна, а за їх сукупністю, на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно - на 1 рік 1 місяць та 24 дні позбавлення волі з конфіскацією майна.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 змінено з тримання під вартою на підписку про не виїзд, його звільнено з під варти в залі суду.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції визнав доведеним, що ОСОБА_3 на початку липня 2011 року на присадибній ділянці по АДРЕСА_1 з метою збуту виростив одну рослину коноплі, зірвав, висушив, подрібнив, виготовивши з неї таким чином канабіс, зберігав його за місцем свого проживання, а 28.12.2011 приблизно о 18 години на вул. Травневій в селищі Буштино невстановлену його кількість збув за 60 гривень ОСОБА_4.

Частину придбаного канабісу ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 вжив шляхом паління, а решту в кількості 1,1196 г. ОСОБА_5 добровільно видав працівникам міліції.

Окрім цього ОСОБА_3 21.11.2011 приблизно о 21 години в приміщенні кафе-бару «Діана» по вул. Головній, 229 в селищі Буштино Тячівського району грубо порушив громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, в присутності сторонніх осіб спровокував конфлікт з ОСОБА_6, наніс йому один удар в голову, штовхнув, повалив на підлогу де завдав йому ще близько шести ударів по різним частинам тіла, спричинивши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, а далі наніс один удар ногою в обличчя ОСОБА_7, спричинивши легкі тілесні ушкодження.

В апеляції порушується питання про скасування вироку в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі підсудного. Обвинувач зазначає, що ОСОБА_3 вчинив два злочини, в тому числі тяжкий, за який законом передбачено покарання від шести до десяти років позбавлення волі, а призначене покарання не відповідає його тяжкості і не є достатнім для виправлення підсудного. Просить винести новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 більш суворе покарання, ніж те, яке призначив йому суд першої інстанції.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді, промову прокурора, який підтримав апеляцію частково і просив скасувати вирок у зв'язку з істотними порушеннями судом вимог кримінально-процесуального закону, а кримінальну справу надіслати на новий розгляд до суду першої інстанції, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляції і прокурора та приходить до переконання, що апеляція підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.2 ст. 74 КПК України показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці.

Свої судження щодо оцінки доказів суд, за приписами статей 67 і 323 КПК України повинен ґрунтувати на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. При постановленні вироку для вирішення питань, зазначених у ст. 324 цього Кодексу він має дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності.

Належне виконання вимог ст.ст. 324, 334 КПК України означає, що в мотивувальній частині обвинувального вироку наведені аналіз та оцінка всіх зібраних у справі доказів, а висновки суду щодо їх оцінки викладені в точних і категоричних судженнях, які виключають сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття доказів, на яких ґрунтуються ці висновки, і відхилення інших, які цим висновкам суперечать, судом також повинно бути мотивовано.

Зазначені вимоги кримінально-процесуального закону судом першої інстанції не дотримані.

Як вбачається з протоколу судового засідання підсудний ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України не визнавав, заявив, що його визнання на стадії досудового слідства було зумовлено погрозами з боку працівників міліції, а в останньому слові сказав, що визнає вину і просить суд суворо його не карати.

Суд цього визнання підсудного не перевірив, на порушення вимог ч.3 ст. 319 КПК України судового слідства не відновив, у чому саме підсудний визнає свою вину, причини зміни показань не з'ясував, свій висновок про доведеність його вини в злочині, передбаченому ч.2 ст. 307 КК України обґрунтував у вироку посиланням на показання, які розбігаються з формулюванням обвинувачення, визнаного доведеним і в протоколі судового засідання не зазначені.

Аналізу доказів, їх оцінки, мотивів, з яких він відкидає одні докази, зокрема показання підсудного під час судового слідства, і надає перевагу іншим, суд у вироку не навів.

Внаслідок зазначених порушень кримінально-процесуального закону суд першої інстанції розглянув справу неповно, неправильно вирішив питання, зазначені у ст. 324 КПК України та постановив незаконний, необґрунтований вирок.

Окрім цього апеляційний суд погоджується з доводом апеляції про те, що призначене покарання не відповідає тяжкості злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_3, та його особі. В справі немає даних, які, за умови доведеності його вини в учиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України приводили б до висновку про достатність призначеного покарання, а наведені у вироку доводи на користь рішення про застосування ст. 69 КК України не підтверджені посиланням на конкретні фактичні дані.

Зазначені порушення вимог кримінально-процесуального закону перешкодили суду повно і всебічно розглянути справу та постановити в ній законний і обґрунтований вирок, а тому, згідно ч.1 ст.367, ч.1 ст.370, ч.2 ст.374 КПК України тягнуть за собою скасування вироку і повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У процесі нового розгляду кримінальної справи, який належить провести в точній відповідності з вимогами глав 25-28 КПК України, слід вирішити всі питання, зазначені у ст. 324 цього Кодексу і, за умови доведеності вини ОСОБА_3 в учиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України та за наявності передбачених законом підстав, призначити підсудному покарання відповідно до засад, вказаних у розділі ХІ КК України.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

апеляцію прокурора прокуратури Тячівського району задовольнити частково, вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 04.03.2013 щодо ОСОБА_3 скасувати, кримінальну справу повернути на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

Запобіжним заходом щодо ОСОБА_3 залишити підписку про невиїзд.

Судді: