Постанова № 31478574, 22.05.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1236/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому, заяву Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про приєднання до апеляційної скарги на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Новатор" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому, третя особа на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість , -

В С Т А Н О В И В :

ДП "Новатор" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Хмельницькому, третя особа на стороні відповідача - ГУ ДКСУ у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість. Позовні вимоги мотивовано тим, що ДПІ у м. Хмельницькому було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Новатор" з питань підтвердження взаємовідносин з платниками податків - ТОВ "Баріон", ТОВ "Рівненський ливарний завод", ПП Фірма "Орхідея", ТОВ "Торгівельна компанія Криниченька" за вересень 2012 року, за результатами якої було складено акт № 6936/15-3/22987900 від 07.12.2012 року. На підставі висновків акту 20.12.2012 року ДПІ у м. Хмельницькому були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001812307, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 4099 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 2050 грн., та №0001822307, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 4099 грн. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (в частині вимог щодо контрагента - ТОВ "Баріон") , просили визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення в частині зменшення суми від'ємного значення і розміру відшкодування ПДВ на суму 3182 грн. і накладення штрафу в сумі 2050 грн., а також стягнути з Державного бюджету України борг з бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 3182 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.04.2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.04.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Третя особа на стороні відповідача в порядку ст. 192 КАС України звернулася до суду із заявою про приєднання до апеляційної скарги, підтримавши її вимоги.

В судове засідання представники сторін, третьої особи не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Позивач направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, з яких вбачається, що позивач скаргу не визнає у повному обсязі, проти її задоволення заперечує, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, а розгляд справи проводити без його участі. Відповідач, третя особа на стороні відповідача про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити скасувати в частині, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у м. Хмельницькому було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Новатор" з питань підтвердження взаємовідносин з платниками податків - ТОВ "Баріон", ТОВ "Рівненський ливарний завод", ПП Фірма "Орхідея", ТОВ "Торгівельна компанія Криниченька" за вересень 2012 року, за результатами якої було складено акт № 6936/15-3/22987900 від 07.12.2012 року.

В зазначеному акті перевірки було зафіксовано завищення суми від'ємного значення вересня 2012 року на 4099 грн., в зв'язку з чим 20.12.2012 року ДПІ у м. Хмельницькому були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001812307, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 4099 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 2050 грн., та №0001822307, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 4099 грн.

Висновки ДПІ у м. Хмельницькому базуються на тому, що перевіркою не підтверджено правомірність формування податкового кредиту на дану суму по податковим накладним, отриманих від ТОВ "Торгівельна компанія Криниченька" у сумі 2002 грн., від ТОВ "Баріон" у сумі 916 грн. та ЗАТ "Рівненський ливарний завод" у сумі 1181 грн.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п. 200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом першої інстанції встановлено, що в податковій накладній №35 від 21.09.2012 року зазначений договір поставки від 30.08.2012 року №466, укладений між ТОВ "Криниченька" та ДП "Новатор", хоча єдиного письмового документу (зазначеного договору) сторонами ні в ході проведення перевірки, ні під час судового розгляду не було надано. Бухгалтером ДП "Новатор" під час перевірки було повідомлено, що письмово договір не укладався.

Судом першої інстанції при цьому обґрунтовано було взято до уваги, що відповідно до ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, згідно зі ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Статті 655-657, 712 ЦК України (норми про договір поставки та купівлі-продажу) не передбачають обов'язкового укладення договору в письмовій формі.

Також, відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із тим, що фактичне виконання договору позивача з ТОВ "ТК Криниченька" підтверджується матеріалами справи (листом від 23.08.2012 року №47/216 щодо відвантаження металопродукції, рахунком-фактурою № КК-466 від 30.08.2012 року, платіжним дорученням №6461 від 21.09.2012 року, податковою накладною №35 від 21.09.2012 року, видатковою накладною № К-9/35 від 21.09.2012 року, приходним ордером №1164).

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби"звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог в цій частині.

Проте суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо правомірності віднесення до податкового кредиту сум за правочином, укладеним між позивачем та ЗАТ "Рівненський ливарний завод", з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ЗАТ "Рівненський ливарний завод" (постачальник) було укладено договір № П-РЛЗ-Новатор-9 від 25.02.2009 року, відповідно до якого постачальник продає, а покупець купляє і оплачує товар, найменування, ціна і кількість якого вказані в додатку №1.

Відповідачем не заперечується та підтверджуюється матеріалами справи реальність операцій між даними контрагентами, зокрема - накладною № О40728 від 11.09.2012 року та приходним ордером №309 від 13.09.2012 року, податковими накладними № 12 від 10.09.2012 року, №13 від 11.09.2012 року, виставленим рахунком на оплату № 508 від 30.08.2012 року, сертифікатом якості, посвідченням про відрядження та подорожнім листом вантажного автомобіля, платіжним дорученням №6249 від 10.09.2012 року.

Разом із тим, позивачем 10.09.2012 року здійснено оплату на адресу контрагента згідно платіжного доручення №6249 в сумі 6307 грн., в т.ч. ПДВ 1051 грн., а тому ЗАТ "Рівненський ливарний завод" повинен був видати на адресу ДП "Новатор" податкову накладну від 10.09.2012 року на суму 6307 грн., в т.ч. ПДВ 1051 грн., проте в порушення п.187.1 ст.187 ПК України контрагентом було видано позивачу податкові накладні №12 від 10.09.2012 року на суму 5882 грн. (в т.ч. ПДВ 980 грн.) та №13 від 11.09.2012 року на суму 1205 грн. (в т.ч. ПДВ 201 грн.). Як встановлено з матеріалів справи, зазначені у податкових накладних суми (в т.ч. ПДВ) не відповідають загальній вартості оплаченого товару.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки податкові зобов'язання позивача за укладеним з ЗАТ "Рівненський ливарний завод" договором виникають 10.05.2012 року з настанням першої події - зарахування коштів - 6307 грн., в т.ч. ПДВ 1051 грн., саме цією датою ЗАТ "Рівненський ливарний завод" повинен був видати позивачу податкову накладну на визначену суму. Оскільки ДП "Новатор" не зверталось до ДПІ у м.Хмельницькому стосовно порушення порядку виписки контрагентом податкових накладних, права на включення даної суми до податкового кредиту підприємство не має. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку щодо відмови у задоволенні позову в цій частині.

Згідно п. 200.15 ПК України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. З огляду на зазначені вимоги колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення на користь позивача належної суми бюджетного відшкодування також підлягають задоволенню в сумі 2002 грн., враховуючи вищенаведені обставини.

Питання правомірності податкового повідомлення-рішення №0001812307 від 20.12.2012 року в частині нарахування штрафних санкцій відповідачем в апеляційному порядку не оскаржувалось і колегією суддів не переглядалось.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про часткове порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для часткового скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення та прийняття у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскільки суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат ( ч. 6 ст. 94 КАС України). З урахуванням вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог в сумі 144, 52 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому, заяву Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про приєднання до апеляційної скарги задовольнити частково .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Новатор" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому, третя особа на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, - скасувати в частині визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень № 0001822307, №0001812307 за основним платежем в сумі 1181 грн. та стягнення бюджетного відшкодування на суму 1181 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Державному підприємству "Новатор" .

Присудити на користь Державного підприємства "Новатор" судові витрати в розмірі 144 (сто сорок чотири) грн. 52 коп., які підлягають стягненню органом Державної казначейської служби України з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому.

В решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.