Ухвала суду № 31478544, 22.05.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/923/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Постоєнко Л.В.

відповідача: Мельниченка С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Олімп Поділля" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ПП "Олімп Поділля" 05.03.2013 року звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Козятинської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Олімп Поділля" з питань достовірності формування податкового кредиту податковим органом складено акт №8/22/35746455 від 29.01.2013 р., в якому зафіксовано порушення підприємством ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216, ст. 288 ч. 5ст. 203, ст. 662, ст. 665, ст. 656 Цивільного кодексу України. На підставі акту перевірки Козятинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013р. №0000092301, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1299 грн. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року скасувати, а у позові - відмовити, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала у повному обсязі, проти її задоволення заперечила, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дала пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за результатами позапланової виїзної документальної перевірки з питань достовірності формування податкового кредиту за період з 01.10.2000 р. по 31.10.2011 р. та податкового зобов'язання за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р. по взаємовідносинах з ТОВ "Торговельно-виробнича компанія "Вінтрейд" складено акт №8/22/35746455 від 29.01.2013 р.

У вказаному акті зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 185, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України та п.1, п.2 ст.215, ст. 216, ст..228, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України. Підставою для таких висновків стало те, що товарно-транспортні накладні оформлені із порушенням норм Наказу міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, а відповідно даних бухгалтерського обліку у ТОВ "Торговельно-виробнича компанія "Вінтрейд" не встановлено необхідних основних фондів та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, а також місцезнаходження фірми не визначено. Враховуючи викладене, податковий інспектор дійшов висновку, що ПП «Олімп Поділля» здійснювало операції з придбання товару, якого фактично не існувало.

На підставі зазначеного акту перевірки Козятинською ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000092301 від 08.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1299 грн., у т.ч. 866 грн. - за основним платежем, 433 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ "Торгівельно-виробнича компанія "Вінтрейд" укладено договір постачання №38/11 від 18.08.2011 р. За умовами договору ТОВ "ТВК "Вінтрейд" (Постачальник) зобов'язується здійснити поставку товару в асортименті, кількості та по ціні згідно з розрахунків, накладних або актів виконаних робіт, які мали місце в період дії даного договору, здійснити його перепродажну підготовку та проводити гарантійне обслуговування відповідно до гарантійних зобов'язань, а ПП "Олімп Поділля" (Замовник) зобов'язується прийняти та оплати зазначений товар (а.с. 53-55).

На виконання умов договору ПП "Олімп Поділля" придбало у ТОВ "ТВК "Вінтрейд" наступні товари на загальну суму 216 000 грн.: трансформатор ТМ 160/10/0,4 в кількості 2 шт. на суму 35000 грн., трансформатор ТМ 630/10/0,4 в кількості 3 шт. на суму 150000 грн., перемикач ПБВ в кількості 10 шт. на суму 7000 грн., трансформатор ТМ 250/10/0,4 в кількості 1 шт. на суму 24000 грн. Факт придбання підтверджується видатковою накладною №56 від 27.10.2011 р. (а.с. 58), виписками по розрахунках (а.с.70-75), що підтверджують факт перерахування підприємством коштів за придбаний товар.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відсутність документів або неналежне їх заповнення, що засвідчують транспортування товару від контрагента до позивача, дає підстави лише припускати факт порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Отже, наявність у документообігу позивача товарно-транспортної накладної у якій відсутні дані щодо відсутності ідентифікуючої інформації про перевізника, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару та реальності вчинення господарської операції.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 27 травня 2013 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.