Постанова № 31477953, 23.05.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 816/2307/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лі Н. А.,

за участю:

представника позивача - Люшняк О.А.,

представника відповідача - Ковтун Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві Полтавської області про відшкодування витрат, -

В С Т А Н О В И В:

25 квітня 2013 року Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві Полтавської області про відшкодування витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги, витрат на відшкодування сум пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на суму 1 498 грн. 71 коп., витрати на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника на суму 453 грн. 57 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті до відшкодування зазначених сум витрат, понесених Пенсійним фондом України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

В наданих до суду письмових запереченнях на позов, зазначав, що особи, які потерпіли внаслідок нещасного випадку на виробництві на підприємствах держав СНД не мають статусу застрахованої особи, яка має право на відшкодування від нещасного випадку на виробництві та не знаходяться на обліку у відповідача. Особові справи осіб, вказаних у позовній заяві, до Фонду не передавалися, що в свою чергу унеможливлює відшкодування сплачених пенсій і проведення звірки. Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не передбачено відшкодування витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265. Зазначив, що вимоги Пенсійного фонду щодо відшкодування витрат витрати на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника на суму 453 грн. 57 коп. є безпідставними, оскільки ОСОБА_3, на момент настання нещасного випадку з потерпілим ОСОБА_4, не перебувала на утриманні померлого та не мала на день смерті право на одержання від нього утримання. Крім того, наполягав на тому, що Порядком встановлено здійснення розрахунків між фондами на централізованому рівні. Посилаючись на положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", постанови правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року №5-4/4, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до таблиць розбіжностей до довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за січень - березень 2013 року відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві не прийнято до заліку: суму витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, призначених громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за вказаний період в розмірі 1 952 грн. 28 коп., суму витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_3, у випадку коли вона на момент загибелі потерпілого не перебувала на його утриманні за січень - березень 2013 року в розмірі 453 грн. 57 коп., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам та доводам сторін, суд виходить з наступного.

Щодо відмови Відділення відшкодовувати суму основного розміру пенсії громадянину ОСОБА_5 за січень - березень 2013 року в розмірі 728 грн. 40 коп., необхідно зазначити наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_5 стався 05 жовтня 1960 року на Лаві № 16 Шахти 2 Бібіковської, що розташована в м. Вузлова, Тульської області Російського СФСР, про що свідчить акт про нещасний випадок на виробництві від 05 жовтня 1960 року /а. с. 29-30/.

Вказаній особі УПФ України в Октябрському району в м. Полтаві призначено та проводиться виплата пенсій по інвалідності, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо відмови Відділення відшкодовувати суму основного розміру пенсії громадянину ОСОБА_7 за січень - березень 2013 року в розмірі 320 грн. 31 коп., необхідно зазначити наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що нещасний випадок на виробництві ОСОБА_7 стався 30 грудня 1983 року на Автозбиральному заводі, що розташований в м. Брежнєв, ТАРСР, про що свідчить акт № 21 про нещасний випадок на виробництві від 06 грудня 1983 року /а. с. 25-27/.

Вказаній особі УПФ України в Октябрському району в м. Полтаві призначено та проводиться виплата пенсій по інвалідності, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо відмови Відділення відшкодовувати суму основного розміру пенсії громадянину ОСОБА_6 за січень - березень 2013 року в розмірі 450 грн., необхідно зазначити наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що нещасний випадок на виробництві ОСОБА_6 стався 29 січня 1994 року на прокатно-ремонтному цеху бурового обладнання Урайського управління бурових робіт № 2, що розташований в м. Урай, вул. Шевченко, 4, Тюменська область, Російська Федерація, про що свідчить акт № 1 про нещасний випадок на виробництві від 29 січня 1994 року /а. с. 19-21/.

Вказаній особі УПФ України в Октябрському району в м. Полтаві призначено та проводиться виплата пенсій по інвалідності, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

За приписами статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

Як визначено статтею 25 Основ, за пенсійним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

За страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання відповідно до пункту 4 цієї статті надається, зокрема, такий вид соціальних послуг та матеріального забезпечення, як пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги в силу статті 25 Основ є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 2 статті 7 Закону "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", що набрав чинності з 01 квітня 2001 року, передбачено, що фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною другою статті 24 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року №1105-XIV закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Суд зазначає, що сфера дії вказаного Закону поширюється на таку категорію інвалідів, до якої належать ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Так, за приписами частини другої статті 2 згаданого Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення, що 13 березня 1992 року була підписана Україною і набрала для неї чинності, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

За таких обставин, неприйняття відповідачем до заліку витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, призначеної громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за січень - березень 2013 року є неправомірним.

Пунктами 5, 6, 7 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04 березня 2003 року №5-4/4, визначено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

Враховуючи те, що відповідачем безпідставно відмовлено включити до заліку суму витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, призначеної громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за січень - березень 2013 року в загальному розмірі 1 498 грн. 71 коп. (за виключенням адресної допомоги) /а. с. 9, 12, 15/, суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

Доводи відповідача про те, що Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання встановлено лише механізм відшкодування коштів на централізованому рівні між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та Пенсійним фондом України, суд вважає необґрунтованими, оскільки Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли в цьому випадку, тому що встановлене ним правило підписання актів звірки розраховано на відсутність спору, а у разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вирішується питання про стягнення спірних сум.

Щодо позовних вимог про витрати на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника на суму 453 грн. 57 коп. у січні - березні 2013 року, суд зазначає наступне.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого відповідно до статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержанням каліцтва або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів (стаття 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"). Відповідно до положення про МСЕК таким закладом є саме дана установа.

З матеріалів справи за змісту позовної заяви вбачається, що 06 серпня 2010 року ОСОБА_3 призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника (ОСОБА_4), у випадку коли вона на момент загибелі потерпілого не перебувала на його утриманні. Сторонами не заперечувався той факт, що ОСОБА_3 не перебувала на утриманні ОСОБА_4 в момент смерті останнього від нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання.

Доказів того, що особа мала на день смерті потерпілого право на одержання від нього утримання сторонами до суду не було надано.

Тому, позовні вимоги щодо відшкодування виплаченої основної пенсії по втраті годувальника за осіб, смерть яких настала після страхового випадку у сумі 453,57 грн з огляду на відсутність відповідних документів, що вимагаються для підтвердження причинного зв'язку між смертю ОСОБА_4 та травмою або професійним захворюванням та відсутності доказів перебування ОСОБА_3 на утриманні ОСОБА_4 не підлягають задоволенню.

Також, суд зазначає що в мотивувальній частині позовної заяви позивачем були заявлені вимоги про стягнення щомісячної адресної допомоги та витрат на її виплату і доставку за січень - березень 2013 року у розмірі 159 364 грн. 41 коп., разом з тим, в судовому засідання представником позивача зазначено, що Управлінням Пенсійного фонду в даній справі не заявлялась до відшкодування щомісячна адресна допомога за січень - березень 2013 року у розмірі 159 364 грн. 41 коп.

Зважаючи на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги УПФ України в Октябрському районі в м. Полтаві необхідно задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 69-71, 86, 94, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві Полтавської області про відшкодування витрат задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві Полтавської області (код ЄДРПОУ 25940885) на користь Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (код ЄДРПОУ 22529735) витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва в розмірі 1498,71 (одна тисяча чотириста дев'яносто вісім) гривень 71 копійка.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28 травня 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький