Ухвала суду № 3147788, 31.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-6886/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“31” липня 2008р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Каліушко Ф.А.

за участю представників:

від позивача: Зацарний О.І.

від відповідача: Доган В.Й., Марченко В.Б., Скрипник О.М., Полтавець Л.Ж.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції на рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.02.2005р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2005р.

у справі № 14/203

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кіровограднафтопродукт»

до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2004р. ВАТ «Кіровограднафтопродукт» звернулося з позовом до господарського суду про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції № 0001212310/1 від 23.07.2004р. про нарахування підприємству податку на додану вартість в сумі 2198298,90 грн. та застосування до підприємства штрафних санкцій в сумі 1099149,45 грн. Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції № 0001212310/2 від 11.10.2004р.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.02.2005р. позов задоволено повністю, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції № 0001212310/2 від 11.10.2004р. щодо нарахування податку на додану вартість в сумі 2184042,93 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1092021,47 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2005р. апеляційну скаргу Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції залишено без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.02.2005р. без змін.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, Кіровоградська обєднана державна податкова інспекція оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник послався на те, що при прийнятті оскаржуваних судових актів господарськими судами порушено норми матеріального і процесуального права, і просив їх скасувати.

Представник позивача заперечував проти касаційної скарги, просив залишити ухвалені в справі судові рішення без змін.

Представники скаржника (відповідача) підтримали доводи касаційної скарги в повному обсязі та просили її задовольнити.

Судом касаційної інстанції на підставі ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України допущено заміну відповідача у справі його правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено, посадовими особами Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції складено Акт № 120/23-1/03483275 від 28.05.2004р. (далі - Акт перевірки) про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Кіровограднафтопродукт» за період з 01.01.2003р. по 01.01.2004р., який став підставою для винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 03.06.2004 р. №0001212310\0.

За результатами адміністративного оскарження вказаного рішення податкового органу Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення № 0001212310/2 від 11.10.2004р., яке і було предметом судового оскарження.

Згідно з Актом перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3, пункту 7.1 , підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 із змінами, внесеними наказом ДПА України від 02.08.2001р. №311, внаслідок чого позивачу донарахований податок на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Виходячи з аналізу декларації по податку на додану вартість за березень 2003р., податковим органом зроблено висновок про те, що ВАТ «Кіровограднафтопродукт» безпідставно включило у дану декларацію до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по господарських операціях за вексельними розрахунками в розмірі 2050270 грн., оскільки, позивачем не придбавалося у ТОВ «Енергофорум» товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Отже, при відсутності витрат у підприємства, в нього, відповідно, і відсутнє право на податковий кредит.

В звязку з цим, ВАТ «Кіровограднафтопродукт» податковим органом було донараховано податок на додану вартість за березень 2003 р. в сумі 2 050 270 грн. та штрафні санкції.

Свої висновки податкова інспекція в Акті перевірки обґрунтовує наступним.

Відкритим акціонерним товариством «Кіровограднафтопродукт» придбано у ТОВ «Агро» в лютому 2003р., згідно з договором від 27.02.2003р. № 27/02 скло оптичне БК-10 на загальну суму 12003552 грн., в тому числі ПДВ 2000592 грн. В якості оплати за скло оптичне ВАТ «Кіровограднафтопродукт», згідно з актом № 1 від 06.03.2003р. в м. Кіровограді передало, а ТОВ «Агро» прийняло векселі №№ 723233011851, 723233011852, 723233011853, 723233011854 на загальну суму 12003552грн.,емітовані ВАТ «Кіровограднафтопродукт». Дата складання векселів - 05.03.2003 р., дата погашення - за предявленням.

Як слідує з даних бухгалтерського обліку (картки УРП ТОВ фірма «Сава» та ТОВ «Агро» за 2003 рік по рахунку 62.1 «Короткострокові векселі видані у національній валюті») вказані векселі 06.03.2003р. передані товариством «Агро» товариству «Сава» (м. Судак).

Згідно з актами №№ 1-4 від 06.03.2003 р., в цей же день УРП ТОВ фірма «Сава» предявило їх до оплати ВАТ «Кіровограднафтопродукт».

В період з 07.03.2003р. по 04.04.2003р. зазначені векселі погашені Відкритим акціонерним товариством «Кіровограднафтопродукт» шляхом перерахування грошових коштів українсько-російському підприємству ТОВ фірма «Сава».

УРП ТОВ фірма «Сава», як видно з відповіді Державної податкової інспекції у м. Судак від 14.04.2004р. № 300/7/23-103 та доданих до неї копій документів, ліквідоване за рішенням власника від 14.03.2003 р.

Придбане у ТОВ «Агро» оптичне скло згідно з актом прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей № 1 від 05.03.2003р., реалізоване товариству «Енергофорум» м. Судак)на загальну суму 12301620 грн., в тому числі ПДВ -2050270 грн.

ТОВ «Енергофорум» розрахувалось з ВАТ «Кіровограднафтопродукт» векселями, емітованими ТОВ «Рекламне агентство «Бест» №№ 3207462001, 3207462002, 3207462003, договірною вартістю 10251350 грн. (номінальна вартість 10260000 грн.), ПДВ - 2050270 грн. Дата складання векселів - 28.06.2001р., дата погашення за предявленням, але не раніше 01.04.2003р.

За векселями, складеними 28.06.2001р., ТОВ Рекламне агентство «Бест» зобовязувалось сплатити приватному підприємству «Айвер-А». Згідно з відповіддю ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 29.04.2004р. № 7/23-0802, останній звіт товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Бест» був наданий до ДПІ за травень 2001р.

Згідно ст.13 Конвенції, якою запроваджено одноманітний закон про переказні і прості векселі, підписаною в Женеві 7 червня 1930 року ( надалі - Конвенція), індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному на нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом.

Статтею 16 Конвенції встановлено, що векселедавець переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Згідно ст. 77 Конвенції, зазначені положення застосовуються і до простих векселів.

Дані про те, від кого ці векселі отримало підприємство «Сава» у векселях відсутні. Проте, незважаючи на відсутність безперервного ряду індосаментів на вищезазначених векселях, які б підтверджували їх перехід до фірми «Сава», УРП ТОВ фірма «Сава», згідно з актом прийому-передачі векселів б/н від 04.03.2003р., у місті Кіровограді передало ці векселі товариству «Енергофорум», а товариство «Енергофорум», в свою чергу, згідно з актом прийому-передачі векселів б/н від 04.03.2003р., також у місті Кіровограді передало їх ВАТ «Кіровограднафтопродукт».

З наданих для перевірки копій векселів №№: 3207462001, 3207462002, 3207462003 вбачається, що вони не містять безперервного ряду індосаментів; на зворотному боці векселів є тільки засвідчені печаткою підписи ПП «Айвер-А». Подальший перехід векселів до УРП ТОВ «Сава», ТОВ «Енергофорум» відсутній (ніяким чином не засвідчений). Таким чином, у даному випадку відсутнє документальне підтвердження переходу права власності на векселі.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що додатковим підтвердженням того, що отримані векселі не відносяться до товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, є дані бухгалтерського обліку підприємства, декларація з податку на прибуток за 1-й квартал 2003р., згідно з якими вартість отриманих від ТОВ «Енергофорум» векселів в сумі 10251350 грн. без ПДВ облікована не як товар, робота або послуга, а як цінний папір по бухгалтерському рахунку 34.1 «Короткострокові векселі одержані у національній валюті», і до складу валових витрат вартість цих векселів також не включалась.

На думку податкового органу, це додатково свідчить про те, що отримані векселі не є товаром, а використовувались як засіб платежу. Відповідно, при відсутності витрат у підприємства ВАТ «Кіровограднафтопродукт», повязаних із придбанням векселів, відсутнє і право на податковий кредит.

Відхиляючи висновки податкового органу по вказаному епізоду, суди виходили з того, що на виконання договору № 3/03/03-Б від 03.03.2003р. між ВАТ «Кіровограднафтопродукт» і ТОВ «Енергофорум» позивач передав останньому скло оптичне на суму 12301620 грн. (в тому числі ПДВ 2050270 грн.), а ТОВ «Енергофорум» передало позивачеві вищеназвані прості векселі, всього на суму 10260000 грн. За висновками судів першої та апеляційної інстанцій, договір було виконано його сторонами у повному обсязі; відповідно до п.1.19 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказана господарська операція є бартерною; видані позивачу податкові накладні були занесені до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) та, відповідно, включені до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, що було відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2003р.

За висновками судів попередніх інстанцій, відповідно до п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу є сумою будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пунктом 5.2.9 зазначеного закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми витрат по операціях, передбачених п. 3.9 і ст.7 цього Закону, а пунктом 7.6.4 Закону визначено, що при операціях особливого виду (якими є операції з цінними паперами (вексель в силу Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» є цінним папером), існують доходи і витрати. За таких обставин, при здійсненні операцій з цінними паперами є витрати, які кваліфікуються як валові витрати, тому на підставі п.7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач у даному випадку має право на податковий кредит.

Між тим з названими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитися неможливо, оскільки їх зроблено без всебічного, повного та обєктивного зясування обставин справи в їх сукупності, при помилковому застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. При цьому термін «валові витрати виробництва (обігу)» слід розуміти у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п. 1.11 ст. 1 Закону).

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності з п. 1.32 вказаного Закону господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судами названі положення закону не враховані.

Мета, факти придбання, подальшого відчуження у короткі терміни після його придбання скла оптичного та його використання позивачем у власній господарській діяльності судами належним чином не досліджені, а отже обставини, які мали правове значення для вирішення спору залишилися не встановленими.

У відповідності з п.1.6 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товари це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Згідно з п.1.19 ст.1 цього Закону, бартер (товарний обмін) господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, у результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Пунктом 1.31 ст. 1 зазначеного Закону встановлено, що продаж товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі за плату або компенсацію, незалежно від її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до абзацу 3 п. 4.8. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97 ВР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) векселі отримані, але не оплачені платником податку або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють податкових зобовязань чи податкового кредиту такого платника податку незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

За змістом Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» цінні папери, в т.ч. і векселі, можуть виступати в якості засобу платежу, розрахункового документу або товару.

Відповідно до п.п. 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

В даному випадку судами попередніх інстанцій належним чином не було зясовано, чи підпадали векселі, які передані за договором № 3/03/03-Б від 03.03.2003р. між ВАТ «Кіровограднафтопродукт» і ТОВ «Енергофорум», під ознаки товару в розумінні ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зокрема, судами не досліджено в повній мірі порядок відображення в бухгалтерському та податковому обліку позивача господарської операції з векселями, проведеної відповідно до договору № 3/03/03-Б від 03.03.2003р.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України відзначає, що хоча розрахунки за договором № 3/03/03-Б здійснювались ТОВ «Енергофорум» шляхом передачі векселів, при вирішенні спору по суті судом першої інстанції та при перегляді справи судом апеляційної інстанції самі векселі, якими здійснювалися розрахунки за договором, судами не досліджувалися, а отже й не встановлювалася їх відповідність чинному законодавству (відповідність форми, наявність індосаментів тощо).

За посиланням відповідача, бартерний характер проведеної операції з векселями спростовується даними бухгалтерського обліку, який знайшов відображення в первинних документах позивача.

Дані доводи судами належним чином не перевірялись і ними не спростовані.

При цьому з метою зясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суди могли застосувати положення процесуального закону щодо призначення відповідної судової експертизи.

Вимога щодо всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності як підстави для оцінки судом доказів встановлена ст.43 Господарського процесуального кодексу України, за правилами якого здійснювався розгляд даної справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Всупереч вищенаведеним вимогам закону під час розгляду справи господарськими судами не було надано належної правової оцінки доводам і запереченням сторін у справі, в тому числі й щодо правомірності правочину щодо купівлі-продажу скла оптичного, укладеного позивачем з його контрагентом ТОВ «Енергофорум», хоча відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилався на його протиправність. Отже, судам слід було б дослідити названу угоду купівлі-продажу скла оптичного відносно її спрямованості на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею, і щодо правомірності цього правочину.

Також судами не було досліджено в установленому законодавством порядку доводи контролюючого органу про безтоварність господарської операції позивача з його контрагентом ТОВ «Енергофорум» та інші доводи в обґрунтування заперечень проти позову, зокрема, щодо фактів, встановлених під час розслідування кримінальної справи №11-8107, яка порушена, за посиланням відповідача, прокуратурою Кіровоградської області за результатами розгляду матеріалів перевірки ВАТ «Кіровограднафтопродукт».

Судами попередніх інстанцій не було зясовано, чи сплачувались у даному випадку податки продавцями товару та чи мали операції з придбання та реалізації товарно-матеріальних цінностей (скла оптичного) реальний товарний характер, яким чином перевозився і зберігався товар (чиїм транспортом, за чий рахунок), можливість здійснення господарських операцій з урахуванням віддаленості контрагентів один від одного.

За вказаних обставин суд касаційної інстанції вважає, що висновки попередніх судових інстанцій про те, що позивачем правомірно було віднесено у березні 2003 р. до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної, виданої ТОВ «Енергофорум», ПДВ у сумі 2050270 грн., і правових підстав визначення суми ПДВ з нарахуванням штрафних санкцій у податкового органу не було, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є передчасними.

Ці висновки судів першої та апеляційної інстанцій є наслідком врахування лише самого факту наявності у позивача податкової накладної, виданої його контрагентом, і не прийняття до уваги фактичних обставин справи та не застосування до спірних правовідносин системного аналізу норм закону.

Адже, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту і відшкодування ПДВ в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі господарські операції.

Враховуючи наведене в сукупності, колегія суддів вважає, що ухвалені в справі судові рішення в названій частині не ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга залишенню без задоволення з таких підстав.

По епізоду продажу корпоративних прав ВАТ «Кіровограднафтопродукт» судами правомірно встановлено, що внаслідок відчуження за договорами купівлі-продажу від 10.07.2003р., укладеними між позивачем і покупцями «COPLAND INDUSTRIES S.A.» та «JENNISON TRADING CORP.», корпоративних прав (прав власності позивача на долю у статутному фонді ТОВ «Кіровоград Петрол») позивачем не були занижені податкові зобовязання з ПДВ на суму 127974,60 грн., оскільки вказані операції не є обєктом оподаткування податком на додану вартість, як це вважав контролюючий орган.

Такі висновки судів правомірно обґрунтовані, а доводи касаційної скарги спростовуються положеннями п.1.4, п. 3.1.1 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

По епізоду реалізації АЗС №6, розташованої у с.Жовтневому Новомиргород- ського району Кіровоградської області, судами правильно визначено, що це майно відносилося до державної власності, оскільки не було передано до статутного фонду позивача при здійсненні приватизації, а лише перебувало на балансі позивача.

25.02.2003р. на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 294/35 зазначене майно було продано Регіональним відділення Фонду державного майна України (як представником власника майна) гр. ОСОБА_1. за 2236 грн., без ПДВ. При цьому матеріалами справи підтверджується, що кошти від продажу майна надійшли на рахунок цього відділення ФДМУ.

Отже, суди дійшли правомірних висновків про те, що позивач не був власником цього АЗС №6, не здійснював безпосередньо його продажу, не отримував грошових коштів від продажу, а тому у ВАТ «Кіровограднафтопродукт» не було підстав для включення до складу податкових зобовязань з податку на додану вартість суми коштів від продажу цього майна.

Відповідно, донарахування податковим органом позивачеві суми податкових зобовязань з податку на додану вартість за не включення у серпні 2003р. до складу податкових зобовязань з ПДВ в сумі 5798,33грн., які, на думку контролюючого органу, підлягали нарахуванню на залишкову вартість знятих з балансу основних засобів (АЗС №6), виходячи з приписів п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», є необґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції (Державної податкової інспекції у м. Кіровограді) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.02.2005р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2005р. у частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції № 0001212310/2 від 11.10.2004р. щодо визначення податкового зобовязання: податку на додану вартість в сумі 2050270 грн. та штрафних санкцій - 1025135 грн. скасувати, а матеріали справи в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті ухвалені в справі судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Ланченко Л.В.

(підпис)

Нечитайло О.М.

(підпис)

Пилипчук Н.Г.

(підпис)

Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Ф.А. Каліушко