Рішення № 31477777, 22.05.2013, Броварський міськрайонний суд Київської області

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 1007/13644/2012

провадження № 2/361/482/13

22.05.2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

22 травня 2013 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді:ОСОБА_1 при секретарях:ОСОБА_2, ОСОБА_3,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6, про припинення права власності на частку у майні та визнання права власності,

в с т а н о в и в :

До суду звернулася ОСОБА_4 із зазначеним позовом, де в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що є власником спільної часткової власності на (1/12 та 5/24) частки квартири АДРЕСА_1. Окрім неї, право спільної часткової власності на дану квартиру мають ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, як зазначено в свідоцтві про право на спадщину за законом.

Протягом останнього півтора року у позивача із відповідачем ОСОБА_5 виникають конфлікти по користуванню кімнатами та оплаті за комунальні послуги, а мирно вирішити це питання не вдається. Відповідач відмовляється відшкодовувати кошти по утриманню своєї частини спільного житла та не визнає права інших співвласників житла на спільне користування квартирою на умовах шанобливого ставлення до індивідуального особистого майна мешканців, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Факт систематичного порушення правил співжиття ОСОБА_5 підтверджується свідченням співвласника квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_6 та вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.08.2011 року по кримінальній справі №1-399 2011р., залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19.09.2011 р. по справі №11-1096/2011, в яких було встановлено, що між ОСОБА_4 (потерпілою) та засудженим склалися неприязні відносини, в результаті чергового конфлікту засуджений ОСОБА_5 наніс потерпілій тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. На вищевказаний вирок по кримінальній справі №1-399 2011р. було видано виконавчий лист від 10.08.2011 р. про стягнення з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_4 2091 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та виконавчий лист від 10.08.2011 р. про стягнення з ОСОБА_5 на користь потерпілої 15000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Відповідач на виконання вищезазначених виконавчих листів станом на 12 грудня 2012 р. виплатив лише 2688 грн. 62 коп.

Посилаючись також на ті обставини, що частка відповідача у квартирі є незначною та не може бути виділена в натурі, спільна квартира є неподільною, а спільне володіння і користування майном позивачем та відповідачем є неможливим, позивач просить припинити право власності відповідача на 7/24 частки квартири, враховуючи те, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, оскільки у нього є інше житло, яке належить йому на праві власності. Крім того, просить визнати за нею право власності на цю частку квартири, а відповідачу виплатити компенсацію з урахуванням суми заборгованості відповідача перед позивачем за вироком суду та коштів, понесених на утримання спільного майна.

Після уточнення позовних вимог, позивач просить стягнути із відповідача судовий збір та інші судові витрати, а саме витрати на правову допомогу у розмірі 1400 грн., витрати на проведення експертної оцінки, яка складає 500 грн. та втрати на послуги банку при внесенні позивачем коштів на депозит у розмір 821, 51 грн.

Позивач та її представник ОСОБА_8 у судовому засіданні доводи позову підтримали, надали пояснення аналогічні фабулі позовної заяви та просили задовольнити її в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_6 проти задоволення позову не заперечував, підтвердивши, що він як співвласник квартири, не заперечує проти того, щоб за позивачем було визнано право власності на 7/24 частки квартири.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав на нерухоме майно станом на 19.04.2013 року вбачається, що право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за: ОСОБА_6, якому належить 5/12 частки квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за р.№2-152, 02.02.2007 року, ОСОБА_4, якій належить 1/12 частка квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за р.№2-158, 02.02.2007 року та 5/24 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину за р.№1-3158, 22.10.2010 року, ОСОБА_5, якому належить 1/12 частка квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за р.№2-161, 02.02.2007 року та ОСОБА_7, якій належить 5/24 частки квартири.

Матеріалами спадкової справи до майна померлої ОСОБА_7 встановлено, що ОСОБА_5 22 жовтня 2010 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ? частину майна після смерті ОСОБА_7, яке складається з 5/12 частин квартири АДРЕСА_3

Разом з тим, як вбачається з витягу з Реєстру прав на нерухоме майно, вказане свідоцтво про право на спадщину не зареєстровано, як того вимагає чинне законодавство, та лише підтверджує виникнення права власності на частку у спадщині.

Стаття 1299 ЦК України передбачає, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Таким чином, у відповідача не виникло право власності на 5/24 частин спірної квартири, тому і не може бути припинено право власності на цю частку та визнання її за іншим співвласником.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Предявляючи позовні вимоги про припинення права власності ОСОБА_5 на частку спірної квартири, позивач посилається на існування всіх чотирьох підстав, передбачених ст. 364 ЦК України.

ОСОБА_4 вважає, що частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі, так як неможливо виділити частку із спільного майна в натурі з нежитлової частини квартири, що являються холом, кухнею, туалетом та ванною та в зв'язку з тим, що право власності відповідача на спільну квартиру становить 7/24 (1/12 та 5/24 - спадкування після ОСОБА_7) від загальної площі 58,7 кв.м, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Також позивач посилається на ту обставину, що річ є неподільною, оскільки частиною 1 статті 382 ЦКУ визначено, що квартира є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Тобто, в даному випадку квартиру не можна поділити без втрати її цільового призначення, тому слід вважати квартиру річчю неподільною.

На думку суду, доводи позивача про неможливість спільного володіння і користування спільною квартирою позивача та відповідача є обґрунтованими виходячи з наступного.

Факт систематичного порушення правил співжиття ОСОБА_5 підтверджується поясненням співвласника квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_6 та вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.08.2011 року по кримінальній справі №1-399 2011р., залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19.09.2011 р. по справі №11-1096/2011, в яких було встановлено, що між ОСОБА_4 (потерпілою) та засудженим склалися неприязні відносини через розподіл спадкового майна, в результаті чергового конфлікту засуджений ОСОБА_5 наніс потерпілій тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Із пояснень учасників процесу, вбачається, що після винесення вироку Броварським міськрайонним судом Київської області, стосунки між ОСОБА_4 і відповідачем вкрай погіршились, спільне перебування в одній квартирі неодмінно призводить до виникнення нових конфліктів. Враховуючи те, що ОСОБА_4 є інвалідом третьої групи, її стан здоров'я нестабільний, то перенесення різного роду конфліктів шкодить її здоров'ю.

Згідно даних інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.04.2013 року ОСОБА_5 є власником 1/3 частини житлового будинку, який розташований в м. Бровари, вул. 8 Березня, 11. За вказаною адресою відповідач проживає разом зі своєю сім'єю.

Отже, припинення права на 1/12 частку квартири у спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника ОСОБА_5 та членам його сім'ї.

Відповідно до наданого в судове засідання Висновку про вартість майна, складеного 27 березня 2013 року експертом ТОВ «Експерт-Альянс», вартість трикімнатної квартири АДРЕСА_3 становить 306 000 грн., відповідно вартість 1/12 частки - 25 500 грн.

На виконання вимог ч.2 ст.365 ЦК України позивачем на депозитний рахунок Броварського міськрайонного суду Київської області внесені кошти вартості 7/24 частки квартири у розмірі 89 250,70 грн.

У п.7 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 р. №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» надається розяснення про те, що оскільки за чинним законодавством суд вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися.

Таким чином, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та надавши обєктивну оцінку зібраним доказам по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тобто слід задовольнити вимоги позивача про припинення права власності відповідача на1/12 частку квартири та визнати за позивачем право власності на цю частку, відповідачу виплатити грошову компенсацію за частку у квартирі.

Вимоги позивача про зарахування до вартості грошової компенсації за частку в майні заборгованості відповідача по виконавчим листам та заборгованості відповідача по оплаті комунальних послуг задоволенню не підлягають, оскільки це є різні правовідносини за своїм змістом та характером.

За змістом ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позивачем на надано розрахунку вартості наданої правової допомоги, то враховуючи норми ст.ст. 59, 84, 88 ЦПК України та вимоги постанови КМУ «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 р. № 590, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, підлягають частковому задоволенню у розмірі 700 грн..

Вимоги ОСОБА_4 про стягнення з відповідача витрат на проведення експертної оцінки, яка складає 500 грн. та витрат на послуги банку при внесенні позивачем коштів на депозит у розмір 821, 51 грн. задоволенню не підлягають, так як згідно ст.79 ЦПК України такі витрати не належать до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 364, 1299 ЦК України, ст. ст. 209, 212 215, 224 226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Припинити право власності ОСОБА_5 на 1/12 частку квартири АДРЕСА_4 та визнати за ОСОБА_4 право власності на зазначену 1/12 частку квартири АДРЕСА_4.

Внесені ОСОБА_4 на депозитний рахунок Броварського міськрайонного суду Київської області кошти в сумі 25 500 грн. виплатити ОСОБА_5.

Повернути ОСОБА_4 кошти у розмірі 63 750, 70 грн., внесені нею на депозитний рахунок Броварського міськрайонного суду Київської області.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 200 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 700 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Петришин Н. М.