Ухвала суду № 3147746, 05.06.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

05 «червня» 2008 р.                                                                                                           Справа № 33/638

                                                                                                                                   к/с № К-10542/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Конюшко К.В.Ланченко Л.В.Пилипчук Н.Г.Степашко О.І.при секретарі Ликовій В.Б.за участю представників сторінпозивача:Клим В.І., Довжик Д.В.відповідача:Хібен Ю.Г.розглянувшиу відкритому судовому засіданнікасаційні скаргиДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма дубль WКиїв»на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.05.2005р. справі № 33/638за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма дубль WКиїв»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма дубль WКиїв» (надалі - позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма дубль WКиїв») звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі, відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 11.11.2004р. № 1428/23-5/30180471.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.02.2005р. (суддя – Лосєв А.М.) позов задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №1428/23-5/30180471 від 11.11.2004р., в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 9 959,56 грн., в іншій частині в позові відмовлено; стягнуто з ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Дубль WКиїв», - 101,50 грн. судових витрат.

Вказане судове рішення, в частині задоволення позову мотивовано тим, що застосування до позивача адміністративних санкцій, у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності щодо суми 570 905,15 євро у розмірі 9 959,56 грн., є необґрунтованим, оскільки податковим органом пропущено строк, протягом якого до суб’єкту господарювання можуть бути застосовані штрафні (фінансові) санкції, згідно ст.250 Господарського кодексу України (надалі – ГК України).

В частині відмови в позові, рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що застосування адміністративних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності щодо суми 473 606,07 євро у розмірі 8 960,70 грн. є обґрунтованим, оскільки позивачем здійснювалась зовнішньоекономічна діяльність за результатами якої позивачем порушено терміни розрахунків у цій сфері, строк притягнення до такої відповідальності, передбачений ст.250 ГК України, не пропущено.

Також, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно застосовано до спірних правовідносин норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Постановою Київського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий суддя - Мартюк А.І., судді: Дикунська С.Я., Мачульський Г.М.) апеляційну скаргу ТОВ «Фірма Дубль WКиїв» залишено без задоволення, апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва задоволено частково, рішення господарського суду м. Києва від 16.02.2005р. у справі № 33/638 скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким позов ТОВ «Фірма Дубль WКиїв» задоволено частково, визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №1428/23-5/30180471 від 11.11.2004р., в частині застосування в його назві слів «податкове повідомлення»; визначення 18 904,20 грн. пені, як податкового зобов'язання; визначення граничного строку сплати відповідно до ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; визнання вказаної суми податковим боргом в разі несплати її в установлені терміни; можливості застосування податковим органом заходів з погашення вказаної суми, як податкового боргу в порядку, встановленому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», можливості вжиття заходів з продажу активів, нарахування пені та штрафнимх санкцій, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, ДПІ у Шевченківському районі м. Києвазвернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою в якій, з підстав порушення господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2007р. у справі № 33/638 та прийняти нове рішення, яким у позові ТОВ «Фірма Дубль WКиїв» відмовити.

ТОВ «Фірма Дубль WКиїв», також, не погоджуючись, із постановою господарського суду апеляційної інстанції, звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою в якій, з підстав неправильного застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, в частині кваліфікації фактів затримки повернення недовикористаної частини авансу на будівельні роботи, як порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», просить змінити постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2005р., в частині незастосування положень ст. 250 ГК України, а також в частині визнання операцій по будівництву готелю за контрактом від 28.05.2002р. імпортними та відповідно необхідності застосування Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» в частині фактичного визнання наявності в розглядуваному випадку наявності бази для нарахування пені та відповідно визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 11.11.2004р. № 1428/23-5/30180471 повністю.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.2005р. у справі № 33/638, у зв’язку із вступом в законну силу Кодексу адміністративного судочинства України, вказана касаційна скарга разом із матеріалами справи передана на розгляд Вищому адміністративному суду України за підвідомчістю.

Заперечень, на подані у справі № 33/638 касаційні скарги, від сторін, що беруть участь у розгляді справи, не надійшло.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2004р. №1428/23-5/30180471, яким нарахована пеня у розмірі 18 904,20 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акту №657/23-7/30180471 від 09.11.2004р. «Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Фірма Дубль WКиїв» (код 30180471) за період з 01.07.2003р. по 01.07.2004р.».

В Акті перевірки №657/23-7/30180471 від 09.11.2004р., відповідач зазначає, що в періоді, який перевірявся, позивач уклав контракт від 28.05.2002р. з Компанією «Консорціо Кодест Інжинирінг» (Італія), модель якого була попередньо затверджена Європейським банком реконструкції та розвитку. Вартість контракту 7 882 000,00 євро. Обов'язкова сума гарантійного авансового платежу - 10% від контрактної вартості - 788 200,00 євро. Для здійснення умов контракту Компанією «Консорціо Кодест Інжинірінг» було зареєстроване постійне представництво в Україні.

Відповідач зазначає, що при здійсненні імпортної операції за контрактом від 28.05.2002р. з Компанією «Консорціо Кодест Інжинирінг» (Італія) виявлено порушення термінів розрахунків (повернення авансового платежу), встановлених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: несвоєчасне повернення авансового платежу в сумі 570 905,15 євро (прострочення становить з 28.08.2003р. по 29.08.2003р. один день) та несвоєчасне повернення авансового платежу в сумі 473 606,07 євро (прострочення становить з 27.11.2003р. по 28.11.2003р. один день).

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вбачає наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг ТОВ «Фірма Дубль WКиїв» та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у справі № 33/638 є обгрунтованість винесення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкового повідомлення-рішення від 11.11.2004р. № 1428/23-5/30180471 про визначення ТОВ «Фірма Дубль WКиїв» податкового зобов’язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Також, за змістом спірного податкового повідомлення-рішення вбачається, що податковий орган, при прийнятті останнього, керувався нормами Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що встановивши фактичні обставини справи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій цілком правомірно дійшли висновку щодо поширення положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» на господарські операції з отримання позивачем від компанії «Консорціо Кодест Інжинирінг» послуг на підставі контракту від 28.05.2002 р. та здійснення позивачем оплати отриманих послуг, оскільки ці операції є імпортними.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій висловлена різна правова позиція в частині кваліфікації питання щодо відповідності вимогам закону прийняття податкового повідомлення-рішення за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на підставі норм Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також застосування положень ст.250 ГК України.

Так, господарським судом першої інстанції постановлено висновок, що визначення валютної пені за порушення валютного законодавства, на підставі норм Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», повністю узгоджується з вимогами законодавства України.

В свою чергу, господарським судом апеляційної інстанції висловлено правову позицію згідно якої зазначено, що, оскільки нарахована позивачеві фінансова санкція не є податком чи збором (обов’язковим платежем), вичерпний перелік яких передбачено ст.ст. 14,15 Закону України «Про систему оподаткування», то застосування відносно такої фінансової санкції правових механізмів Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є – безпідставним.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з даним висновком суду апеляційної інстанції, оскільки пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності дійсно не є податком чи збором (обов'язковим платежем) відповідно до вимог вищезгаданих норм Закону України «Про систему оподаткування». У зв'язку з цим, зазначена пеня не є податковим зобов'язанням у розумінні п.1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а отже нормативні приписи зазначеного закону не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.

Крім того, відповідно до ст. 239 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Нормативним приписом ст. 239 ГК України, передбачено перелік видів адміністративно-господарських санкцій, які можуть бути застосовані суб’єктом владних повноважень до суб’єктів господарювання, у випадку порушення останніми правил здійснення господарської діяльності, встановлених законодаством України.

За загальним принципами регулювання правовідносин при притягненні до відповідальності за правопорушення застосовуються строки давності.

Дане твердження кореспондує змісту ст. 250 ГК України, а саме адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на це, судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що оскільки нарахування податковим органом суб’єкту господарювання пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за своєю правової природою є різновидом адміністративно-господарських санкцій, види, порядок та строки застосування яких врегульовані нормами ГК України, то відповідно й при визначенні строків давності протягом яких такі санкцій можуть бути застосовані, законодавець визначає необхідність застосування нормативного припису ст. 250 ГК України.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин термінів притягнення до фінансової відповідальності, визначених ст. 250 ГК України є - обґрунтованим та відповідає чинному законодавству. А отже, твердження суду апеляційної інстанції стосовного того, що положення ст.250 ГК України у даному випадку не розповсюджуються, є помилковим та здійснено із неправильним розумінням чинного законодавством.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено питання щодо правильності визначення моменту виявлення порушення, з метою правильності встановлення початку перебігу строку, протягом яких можуть бути застосовані штрафні санкції (ст.250 ГК України).

Інструкцією про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 р. № 136 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 р. за № 338/3631), в редакції чинною на момент спірних правовідносин Національний банк України визначив порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством строків розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями і отримання резидентами індивідуальних ліцензій Національного банку України на перевищення цих строків.

Таким чином, уповноважені банки зобов'язані здійснювати функцію контролю за дотриманням резидентами строків розрахунків в іноземній валюті по зовнішньоекономічним контрактам.

Розділом 8 вищезазначеної Інструкції передбачено, що за невиконання банками функцій агента валютного контролю та порушення положень цієї Інструкції банки несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Отже, враховуючи виконання уповноваженими банками вищезгаданих функцій контролю, слід вважати доцільним висновок, що днем виявленням порушення є саме дата встановлення уповноваженим банком факту допущення резидентом порушення строків та повідомлення про даний факт органам податкової служби, відповідно до вимог розділу 7 вищезазначеної Інструкції.

З аналізу оскаржуваних судових рішень, однак, вбачається, що судами першої та апеляційної інстанцій, вказані аспекти застосування норм законодавства України досліджені належним чином не були, що на думку судової колегія Вищого адміністративного суду України унеможливлює визнання прийнятих судових рішень законними та обгрунтованими у відповідності до припису ст. 159 КАС України.

Відповідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи

на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Під час нового розгляду справи судам першої та апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі; всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини, які підлягають доведенню в судовому процесі відповідно до предмету спору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма дубль WКиїв» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2005р. у справі № 33/638 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 16.02.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2005р. у справі № 33/638 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                                              О.М. Нечитайло

Судді:                                                                                                       К.В. Конюшко

                                                                                                                  Л.В. Ланченко

                                                                                                                  Н.Г. Пилипчук

                                                                                                                  О.І. Степашко

З оригіналом вірно

Відповідальний секретар