Ухвала суду № 3147642, 28.02.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

28 лютого 2008 р.                                                                             Справа № 14/318-04-10864

                                                                                                                              к/с № К-9232/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Конюшко К.В.Ланченко Л.В.Пилипчук Н.Г.Федоров М.О.при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.за участю представників сторін:позивача:Пташенко Л.І., дов. від 15.01.2008р.

Іршко О.В., дов. від 10.01.2008р. відповідача:не з’явилисьрозглянувшиу відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Суворівському районі м. Одеси  на рішення Господарського суду Одеської областівід03.03.2005 рокута постановуОдеського апеляційного господарського суду від  19.04.2005 рокуу справі№ 14/318-04-10864 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Одеський будівельний комбінат»доДержавної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси  провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський будівельний комбінат»» (далі – позивач, ТОВ «Одеський будівельний комбінат») звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси (далі – відповідач, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси) про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.03.2005р. у справі №14/318-04-10864 (суддя Горячук Н.О.) позов задоволено. Визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 10.11.2004р. №0003892301/0 та від 06.12.2004р. №0003892301/1 в частині завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2004р. на суму 61 801 грн. Стягнуто з ДПІ у Суворовському районі м. Одеси на користь ТОВ «Одеський будівельний комбінат» стягнуто 85 грн. держмита.

Вказані судові рішення обґрунтовані тим, що положення спірного акту перевірки щодо порушення позивачем пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є необгрунтованими та спростовані у ході розгляду справи, з огляду на що підстави для висновку про завищення ТОВ «Одеський будівельний комбінат» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 62054,00грн. – відсутні.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси звернулась доВищого господарського суду Україниіз касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 03.03.2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2005 року у справі № 14/318-04-10864, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Зазначена касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та вимоги ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2005 року касаційну скаргу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси передано разом зі справою для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

ТОВ «Одеський будівельний комбінат» надало заперечення на вказану касаційну скаргу, в яких проти доводів останньої заперечує з мотивів необгрунтованості останніх та просить у її задоволенні відмовити, залишивши оскаржувані судові рішення без змін. 

Представник відповідача у судове засідання суду касаційної інстанції не з’явився, хоча про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

ДПІ у Суворовському районі м. Одеси здійснена позапланова тематична документальна перевірка ВАТ «Одеський будівельний комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства по відшкодуванню податку на додану вартість (достовірності даних податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2004р.), за результатами якої складений Акт від 09.11.2004р. №8215/23-34/13/05392542.

За змістом висновків даного акту встановлено, про порушення позивачем пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму зобов'язань з ПДВ з від'ємним значенням на суму 62 054,00 грн.

На підставі вказаних висновків, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.11.2004р. №0003892301/0 про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 62 054 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення останнє було залишено без змін, а скарги позивача – без задоволення та відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за номером /1 за змістом аналогічне первинному податковому повідомленню-рішенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, а саме.

Відповідно до пп.7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

За змістом пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4 ст. 7 вказаного закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та підтверджується матеріалами справи, позивачем в лютому 2004 р. було відвантажено ТОВ «Прогрес-Строй» згідно договору № 1/09-И від 01.09.2003 р. продукцію на суму 1 137 129,58 грн. і оформлені податкові накладні по номенклатурі на повну поставку на суму 1 137 129,58 грн., а також податкові накладні №23 і №24 на авансову оплату на суму 3 603,74грн і 2 318,69 грн.

Всього за лютий виписано податкових накладних на суму 1 143 052,01 грн., у т. ч. ПДВ 190 508,67 грн. Але, у зв'язку з тим, що податкові зобов'язання вже були задекларовані в деклараціях за попередній податковий період як авансова оплата, то база оподаткування була відкоригована згідно пп.5.6.2 п. 5.6 Закону України «Про податок на додану вартість» на суму 309 004 грн., ПДВ 61 800 грн. всього з ПДВ 370 805 грн. розрахунку коригування авансових платежів №2 за лютий 2004 р. на суму 370 805 грн., у т .ч. ПДВ 61 800 грн. помилково вказано, що коригується податкова накладна №41 від 27.02.2004 р., а потрібно було вказати що коригуються податкові накладні: № 134 від 30.09.2003 р. 11500 грн. №135 від 25.09.2003 р. 58200 грн. №136 від 29.09.2003 р. 53300 грн. № 157 від 31.10.2003 р. 78172,61 грн. №>178 від 28.11.2003 р. 163709,98 грн. №23 від 27.02.2004 р. 3603,74 грн. №24 від 27.02.2004 р. 2318,69 грн.

Всього на суму 370 805,02 грн., у т.ч. ПДВ 61 800 грн.

Технічна помилка в тому, що коригується податкова накладна №41, замість податкових накладних №№ 134, 135, 136, 157, 178, 23, 24 не призвела до зміни бази оподаткування і до завищення суми відшкодування з ПДВ за лютий 2004 р.

Також господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що інших підстав для встановлення факту порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачем не наведено.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновок відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковим.

Таким чином, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Суворівському районі м. Одеси підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 03.03.2005 року та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2005 року у справі № 14/318-04-10864 –  без змін. 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворівському районі м. Одеси на рішення господарського суду Одеської області від 03.03.2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2005 року у справі № 14/318-04-10864 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 03.03.2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2005 року у справі № 14/318-04-10864  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                                              О.М. Нечитайло

Судді:                                                                                                       К.В. Конюшко

                                                                                                                  Л.В. Ланченко

                                                                                                                  Н.Г. Пилипчук

                                                                                                                  М.О. Федоров

З оригіналом вірно

Відповідальний секретар                                                                    В.Б. Ликова