Ухвала суду № 3147633, 24.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

24 «квітня» 2008 р. Справа № 5/258

к/с № К-9043/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Конюшко К.В.Ланченко Л.В.Рибченко А.О.Степашко О.І.при секретарі Ликовій В.Б.за участю представників сторінпозивача:Чулай І.С. Щербань В.В. Рейшир А.О.відповідача:Вініченко О.В.

Андросович Г.Є.розглянувшиу відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжіна рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2005р. та постановуЗапорізького апеляційного господарського судувід21.07.2005 рокуу справі№ 5/258за позовомВідкритого акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжіпровизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (надалі позивач, ВАТ ЗМК «Запоріжсталь») звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (надалі - відповідач, СДПІ по РВПП у м. Запоріжжі) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення СДПІ по РВПП у м. Запоріжжі від 13.09.2004 р. № 0000680204/0.

Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Проскуряков К.В.) від 16.02.2005 р., яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Хуторной В.М. (головуючий), Радченко О.П., Кагітіна Л.П.) від 21.07.2005р. у справі № 5/258 позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення - рішення СДПІ по РВПП у м. Запоріжжі від 13.09.2004 р. № 0000680204/0, судові витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн., та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладено на відповідача.

Вказані судові рішення мотивовано тим, що позивач правомірно не збільшував свій валовий дохід у червні 2002 р. на суми заборгованості ВАТ «Запоріжкокс», які виникли внаслідок винесення судових рішень, а тому у податкового органу були відсутні правові підстави стверджувати про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» щодо не включення до складу податкового зобов'язання червня 2002 р. суми податку на додану вартість у розмірі 9 586 238,4 грн. Також, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що виправлення позивачем помилкового запису в журналі обліку отриманих податкових накладних, не призвело до завищення податкового кредиту в квітні 2003 р., а також не змінило розмір податкового кредиту березня 2003 р.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, СДПІ по РВПП у м. Запоріжжі звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою в якій, з підстав порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2005р., постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.07.2005р. у справі № 5/258 та прийняти нове рішення, яким у позов ВАТ «ЗМК Запоріжсталь» відмовити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.11.2005р. у справі № 5/258, у звязку із вступом в законну силу Кодексу адміністративного судочинства України, вказана касаційна скарга разом із матеріалами справи передана на розгляд Вищому адміністративному суду України за підвідомчістю.

Позивач надав відзив на вказану касаційну скаргу, у якому проти доводів відповідача заперечує, з підстав необгрунтованості останніх та просить у її задоволенні відмовити, залишивши оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

СДПІ по РВПП у м. Запоріжжі прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2004р. № 0000680204/0, яким ВАТ ЗМК «Запоріжсталь» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 9594728,88грн. у тому числі 4245 24 грн. за основним платежем та 9590483,64 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте за результатами перевірки та складеного за її наслідками Акту перевірки від 08.09.2004р. № 17-32/1-00191230 «Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ ЗМК «Запоріжсталь» за період з 01.04.2002р. по 30.09.2003р.».

Так, за висновками вказаного акту перевірки, встановлено наступні порушення ВАТ ЗМК «Запоріжсталь» вимог податкового законодавства:

- пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме платником податку не включено до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9586 238,40 грн. по операціям із коксовим горішком та коксовим дріб'язком за ухвалою Вищого господарського суду України від 13.06.2002 р. у справі №3/1/1045 на загальну суму 31 014672,00 грн., в тому числі податку на додану вартість у розмірі 5 169 112 грн., та за постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2002р. у справі № 2/3/1729-1/4/1122 на загальну суму 26 502 758,4 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 4417 126,4 грн.;

- порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме підприємством безпідставно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 4245,24 грн. за податковою накладною № 59 від 31.03.2003 р., в якій покупцем металобрухту відображено ВАТ «Дніпроспецсталь», а продавцем ТОВ КП «Стальпром».

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга СДПІ по РВПП у м. Запоріжжі задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та підтверджується матеріалами справи, ухвалою Вищого Господарського суду України від 13.06.2002 р. у справі № 3/1/1045 та постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2002 р. у справі № 2/3/1729-1/4/1122 встановлено, що ВАТ «Запоріжкокс» безпідставно привласнено та спожито майно (коксовий горішок та коксовий дріб'язок), належним власником якого є ВАТ ЗМК «Запоріжсталь», а також встановлено, що вартість безпідставно привласненого майна складає 57 517 430,4 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 9 586 238,4 грн., та відсутність грошового зобов'язання ВАТ «Запоріжкокс» перед ВАТ «Запоріжсталь» у періоди придбання товару, внаслідок чого було відмовлено в задоволенні вимог ВАТ «Запоріжсталь» щодо стягнення 3% річних, та встановлено відсутність витребуваного майна в натурі на час розгляду зазначених судових справ.

За результатами розгляду судових справ № 3/1/1045 та № 2/3/1729-1/4/1122 були винесені рішення про стягнення з ВАТ «Запоріжкокс» на користь ВАТ «Запоріжсталь» вартість безпідставно привласненого майна в сумі 57 517 430,4 грн., в тому числі ПДВ в сумі 9586 238,4 грн..

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обгрунтованим висновок господарських судів першої та апеляційної інстанції в частині твердження щодо належності оподаткування податком на додану вартість вказаних вище правовідносини, які виникли внаслідок винесення судових рішень, з наступних мотивів.

Так, відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів - будь - які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі -продажу, міни, поставки та іншими цивільно - правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів, та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або надання майна згідно з будь - якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу прав власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до продажу операції з передачі товарів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення. схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари іншій особі.

За змістом п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», вбачається висновок, що об'єктами оподаткування вказаним податком будуть операції, які передбачають передачу прав власності за компенсацію, чи без компенсації, і лише операції, які не передбачають перехід прав власності не будуть об'єктом оподаткування податком на додану вартість

Як встановлено у ході розгляду справи та не заперечуються сторонами, за результатами прийняття остаточних рішень у справах № 3/1/1045 та № 2/3/1729-1/4/1122 до ВАТ «Запоріжкокс» перейшло право власності на спірне майно (коксовий горішок та коксовий дріб'язок), та, одночасно, у ВАТ «Запоріжкокс» виникло зобов'язання сплатити визначену суму коштів з урахуванням податку на додану вартість на користь ВАТ ЗМК «Запоріжсталь».

Тобто, як правильно зазначено господарським судом апеляційної інстанції, суди, за наслідками розгляду зазначених справ, визначили юридичну природу правовідносин, що склалися між ВАТ «Запоріжкокс» та ВАТ «Запоріжсталь» аналогічну юридичній природі правовідносин з купівлі-продажу: до однієї сторони перейшло право власності на майно від іншої сторони, сторона яка набула права власності зобов'язання сплатити на користь сторони від якої відійшло право власності на майно суму коштів з урахуванням податку на додану вартість.

З викладених підстав, обгрунтованим вбачається висновок, що правовідносини, які виникли в аслідок винесення судових рішень є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п/п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь -яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З оскаржуваних судових рішень вбачається встановлення факту, що спірне майно не вибувало з власності позивача до винесення зазначених вище судових рішень, а відтак, в спірному випадку, відсутня така подія, як дата відвантаження товарів, так як самих товарів на момент прийняття остаточних рішень у справах № 3/1/1045 та № 2/3/1729-1/4/1122 вже не існувало в натурі.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до наведених нормативних приписів, по спірним операціям податкові зобов'язання з податку на додану вартість у позивача можуть виникнути виключно за такою подією, як дата зарахування коштів від покупця.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.11.2004 р. у справі № 5/257, при розгляді справи за позовом ВАТ «Запоріжсталь» до СДПІ по РВПП у м. Запоріжжі про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 000069204/0 від 13.09.2004 р., винесеного відповідачем на підставі акту перевірки від 8.09.2004 р. № 17-32/1-00191230, було встановлено, що ВАТ «Запоріжкокс» станом на 23.11.2004 р. не виконав судових рішень по справах № 3/1/1045 та № 2/3/1729-1/4/1122, суму стягнутої вартості безпідставного привласненого майна на користь позивача не перерахував.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.05.2005 р. у справі № 5/257 рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2004 р. у справі № 5/257 залишено без змін.

Таким чином, враховуючи викладене вище, факт ненадходження від ВАТ «Запоріжкокс» коштів на користь ВАТ «Запоріжсталь», а відтак і факт ненастання події, на підставі якої у позивача, у спірному випадку, повинні збільшитись податкові зобов'язання, не потребує доведення.

Крім того, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, станом на 21.07.2005 р. заборгованість, що виникла за рішеннями суддів по справах № 3/1/1045 та № 2/3/1729-1/4/1122, є предметом розгляду у справі про банкрутство ВАТ «Запоріжкокс».

Таким чином, податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість по вказаним вище правовідносинам, ще не виникли, а відтак, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо необгрунтованості твердження відповідача про заниження ВАТ ЗМК «Запоріжсталь» податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2002 р. на 9 586 238,4 грн.

В частині висновків щодо порушення позивачем пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла наступних висновків.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У ході розгляду справи, господарськими судами встановлено, що позивачем, дійсно, помилково була включена до реєстру податкових накладних за 30.04.2003 р. податкова накладна № 59 від 31.03.2003р., яка видана ТОВ КП «Стальпром» ВАТ «Дніпроспецсталь» на загальну суму 25 471,44 грн., в т.ч. податок на додану вартість у розмірі 4 245,24 грн., згідно договору № 476Д (03) від 14.02.2003р.

Однак, як досліджено місцевим та апеляційним господарським судами, виправлення помилкового запису в журналі обліку отриманих податкових накладних за 30.04.2003 р. з обліку податкового кредиту з ПДВ в квітні 2003 року здійснено позивачем шляхом сторнування, що не призвело до завищення податкового кредиту в цьому місяці, а також до зміни розміру податкового кредиту березня 2003 р.

З викладених підстав, під час перевірки податковий кредит позивача в квітні 2003 р. був підтверджений податковими накладними, що унеможливлює притягнення позивача до відповідальності на підставі п/п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Тому, на підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановила необгрунтованість визначення СДПІ по РВПП у м. Запоріжжі позивача податкового зобовязання з податку на додану вартість, визначеного спірним податковим повідомленням-рішенням від 13.09.2004 р. № 0000680204/0.

Таким чином, оскільки встановлено необгрунтованість визначення ВАТ ЗМК «Запоріжсталь» податкового зобовязання з податку на додану вартість то, відповідно, відсутні нормативні підстави для застосування відносно платника податків штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Щодо правового механізму застосування штрафних санкцій, на підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 вказаного вище закону, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає обгрунтованою позицію господарських судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Тобто, встановлюється, що штраф передбачений даним пунктом є додатковим і застосовується одночасно з іншими штрафами; штраф застосовується виключно у разі наявності підстав для його накладання.

Ознака застосування даної фінансової санкції, як додаткової, була впроваджена Законом України від 20.02.2003 р. N 550-ІУ, відповідно до якого було внесено відповідні зміни у пп. 17.1.6. п.17.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Статтею 58 Конституції України встановлено принцип права, за змістом якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, що означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із судами першої та апеляційної інстанцій в частині висновку, що податковим орган неправомірно застосувано вказаний штраф, як додатковий, до правовідносин, що виникли у 2002 р.

Крім того, як правомірно зазначено у судових рішеннях господарських судів першої та апеляційної інстанцій, податковим органом в акті перевірки не встановлено факти декларування переоцінених чи недооцінених обєктів оподаткування, або засудження посадової особи позивача за ухилення від сплати податків.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі № 5/258 Господарський суд Запорізької області та Запорізький апеляційний господарський суд дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Таким чином, касаційна скарга СДПІ по РВПП у м. Запоріжжі підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2005р. та постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 21.07.2005 р. у справі №5/258 без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2005р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.07.2005 р. у справі № 5/258 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2005р. та постанову Запорізького апеляційного господарськогосуду від 21.07.2005 р. у справі № 5/258 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Нечитайло

Судді: К.В. Конюшко

Л.В. Ланченко

А.О. Рибченко

О.І. Степашко

З оригіналом вірно

Відповідальний секретар В.Б. Ликова