Ухвала суду № 3147624, 22.05.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

22 «травня» 2008 р. Справа № 07/918

к/с № К-16323/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Конюшко К.В.Голубєва Г.К.Пилипчук Н.Г.Степашко О.І.при секретарі Патюк А.О.за участю представників сторінпозивача:не зявилисьвідповідача:Байда О.А. дов. від 15.05.2008р. № 10578/10-017

Білоус В.Ю., дов.в ід 09.01.2008р. № 173/10-017розглянувшиу відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуЧеркаської обєднаної державної податкової інспекції на рішенняГосподарського суду Черкаської області від 28.04.2005р.та постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського судувід31.10.2005р.у справі№ 07/918за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія сучасних технологій»доЧеркаської обєднаної державної податкової інспекції провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лабораторія сучасних технологій» (надалі ТОВ «Лабораторія сучасних технологій») звернулось до господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач, Черкаська ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Черкаської ОДПІ від 31.01.2005 р. №0000462301/0 та №0000452301/0.

Рішенням господарського суду Черкаської області (суддя Дорошенко М.В.) від 28.04.2005р., яке залишено без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий суддя: Шевченко В.Ю., судді: Самусенко С.С., Поліщук В.Ю.) у справі №07/918 позов задоволено повністю, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Черкаської ОДПІ від 31.01.2005р. №0000462301/0 та №0000452301/0, стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

Вказані судові рішення мотивовано тим, що відповідач визначив суми податкових зобовязань позивача внаслідок застосування звичайних цін із недотриманням вимог чинного законодавства, з огляду на що, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню недійсними.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Черкаська ОДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою в якій, з підстав порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 28.04.2005р., постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.10.2005р. у справі № 07/918 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заперечень на вказану касаційну скаргу від позивача не надійшло.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлені слідуючі фактичні обставини справи:

26.01.2005 р. відповідачем прийняте рішення № 25/23-108 про визначення податкових зобов'язань ТОВ «Лабораторія сучасних технологій» за непрямими методами з підстав, передбачених п.п. 4.3.1 та п.п. 4.3.3. п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Черкаською ОДПІ проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Лабораторія сучасних технологій» за період 01.10.2001р. по 01.10.2004р.

За наслідками перевірки Черкаською ОДПІ складений акт перевірки від 28.01.2005р. №231/23-108/31489385, за змістом якого встановлено наступні порушення вимог податкового законодавства.

- п.п. 1.20.2 п.1.20 ст.1 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 61 000,00 грн. за 2003р. та 9 місяців 2004р.,

- п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок якого позивач занизив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 43 701,00 грн. за 2003р. та 9 місяців 2004р.

На підставі зазначених висновків акту перевірки від 28.01.2005р. №231/23-108/31489385, відповідачем прийнятті податкові повідомлення-рішення №0000462301/0 та №0000452301/0 від 31.01.2005 р., якими із посиланням на п.п. 4.3.1 та п.п. 4.3.3. п.4.3 ст.4, а також п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», із застосуванням непрямих методів, було визначено:

- податковим повідомленням-рішенням №0000462301/0 від 31.01.2005 року податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 86 820,00 грн., в тому числі 61 000,00 грн. по основному платежу та 25 820,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій,

- та податковим повідомленням-рішенням №0000452301/0 від 31.01.2005 р. податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 65 353,00 грн., в тому числі 43 701,00 грн. по основному платежу та 21 652,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Фактичною підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали наступні обставини:

ТОВ «Лабораторія сучасних технологій»,ТОВ «НВК «Аксенн» та ТОВ «Аксенн» є повязаними особами.

В 2002р. між ТОВ «Лабораторія сучасних технологій» та ТОВ «НВК «Аксенн» існували господарські відносини, в межах яких позивач згідно договору оренди №2 від 31.12.2002р. передав у оренду ТОВ «НВК «Аксенн» нежитлове приміщення площею 2700 кв.м., розташоване за адресою м. Черкаси, вул. Сурикова, 14-а. За умовами вказаного договору орендна плата за один місяць складала 10000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1666,67 грн., вартість оренди одного квадратного метра 3,7 грн., з урахуванням ПДВ, складає 0,62 грн.

Відповідно до договору оренди №16 від 31.12.2002р. позивач передав у оренду ТОВ «Аксенн» нежитлове приміщення площею 24 кв.м., розташоване за тією ж адресою. За договором, орендна плата за один місяць складала 200,00 грн., у тому числі ПДВ 33,33 грн. Вартість оренди одного квадратного метра 8,33 грн., у тому числі ПДВ складає 1,39 грн.

За результатами перевірки відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем розміру орендної плати для ТОВ «НВК «Аксенн», оскільки, в даному випадку, звичайною ціною для послуги з надання приміщення площею 2700 кв. м. є фактична ціна послуги з надання позивачем в оренду нежитлового приміщення ТОВ «Аксенн» площею 24 кв. м за ціною 8 грн. 33коп. у місяць.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Черкаської ОДПІ задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та сторонами у справі відповідно не заперечується, що ТОВ «НВК «Аксенн» та ТОВ «Аксенн» по відношенню до ТОВ «Лабораторія сучасних технологій» є пов'язаними особами, що підтверджується установчими договорами ТОВ «Лабораторія сучасних технологій», ТОВ «НВК «Аксенн» та ТОВ «Аксенн».

Відповідно до п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», витрати платника податку, понесені по сплаті процентів по депозитах, орендних платежах, цивільно-правових договорах, пов'язаним з платником податку особам, визначаються виходячи із договірних цін (процентних ставок за депозит), але не вищих за звичайні ціни (звичайні процентні ставки за депозит).

Згідно п.4.2 ст.4 вказаного закону вказаного закону (у редакції, яка діяла на час проведення перевірки), у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із врахуванням змін та доповнень) містить наступні положення стосовно терміну «звичайна ціна».

Так, відповідно до п.п, 1.20.1 п.1.20 ст.1 вказаного закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Господарськими судами у ході розгляду справи встановлено, що визначення відповідачем звичайної ціни на послугу з надання позивачем в оренду нежитлового приміщення площею 2700 кв. м. ТОВ «НВК «Аскенн» за договором оренди від 31.12.2002р. №2 у спосіб, вказаний в акті перевірки від 28.01.2005р. №231/23-108/31489385, а саме виходячи з ціни на послугу з надання позивачем в оренду нежитлового приміщення площею 24 кв. м. ТОВ «Аскенн» за договором оренди від 31.12.2002р. №16, не відповідає вимогам викладених вище положень п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зокрема, господарськими судами зазначено, що відповідач не довів, факту що надання вказаних вище послуг оренди житлових приміщень ТОВ «НВК «Аскенн» і ТОВ «Аскенн» є ідентичними чи однорідними з огляду на неоднаковий розмір вказаних приміщень, різне їх місце розташування в будівлі і призначення, різний стан готовності для використання за призначенням, різну балансову вартість на момент передачі в оренду і неоднакові умови оренди.

Крім того, як вбачається з оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, на виконання ухвал апеляційного суду від 23.05.2005р., 05.08.2005р., позивачем надані докази виконання договорів оренди №2 та №16 від 31.12.2002р., а також документи що підтверджують різний технічний стан та різну балансову вартість приміщення за договором оренди №2 від 31.12.2002р. та приміщення за договором оренди №16 від 31.12.2002р.

Таким чином, судом апеляційної інстанції постановлено обгрунтований висновок, що механічне порівняння умов договорів оренди якими визначений розмір орендної плати, без врахування якості орендованого майна, не ґрунтується на діючому законодавстві. Будь-яких інших доказів на підтвердження невідповідності розміру орендної плати за цими договорами рівню звичайних цін відповідач не надав.

Відповідно до п.п. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції цілком обгрунтовано встановлено наявність підстав для застосування відповідачем у даному випадку звичайних цін для визначення доходу і бази оподаткування позивача податком на додану вартість за господарською операцією з надання в оренду ТОВ «НВК «Аскенн» нежитлового приміщення площею 2700 кв. м,

Порядок визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами врегульований ст. 4 Закону України «Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зазначений закон містить вичерпний перелік підстав для застосування непрямого методу та передбачає що застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється (п.п 4.3.4 п.4.3 ст.4 вказаного закону).

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій про те, що визначення відповідачем сум податкових зобов'язань позивача внаслідок застосування звичайних цін згідно процедури, передбаченої не Законом України, а «Методикою визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами», затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №697 від 27.05.2002р., суперечить вимогам пп.4.3.3. п.4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки вказана методика затверджена не законом, а постановою Кабінету Міністрів України.

На підставі викладеного правомірним вбачається постановлений судами висновок, що відповідач визначив суми податкових зобов'язань позивача внаслідок застосування звичайних цін з недотриманням вимог чинного законодавства, тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню недійсними.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі № 07/918, Господарський суд Черкаської області та Київський міжобласний апеляційний господарський суд дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Таким чином, касаційна скарга Черкаської ОДПІ підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 28.04.2005р. та ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.10.2005 р. у справі № 07/918 без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Черкаської обєднаної державної податкової інспекції на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.04.2005р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.10.2005 р. у справі № 07/918 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 28.04.2005р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.10.2005 р. у справі №07/918 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Нечитайло

Судді: К.В. Конюшко

Г.К. Голубєва

Н.Г. Пилипчук

О.І. Степашко