Ухвала суду № 31475857, 21.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 р.Справа № 2а-1670/1951/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2013р. по справі № 2а-1670/1951/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

09 квітня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо - збагачувальний комбінат" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000582301/33 від 27 березня 2012 року, яким йому зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 53 626 грн., та № 0000572301/32 від 27 березня 2013 року, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 449 858 грн. і застосовано штрафні санкції на суму 224 929 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2013р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення було задоволено в повному обсязі. Податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000582301/33 від 27 березня 2012 року та № 0000572301/32 від 27 березня 2013 року визнано протиправними та скасовано. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" витрати зі сплати судового збору 2 146,0 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2013р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Єристівський ГЗК" (код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 35713283) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області 14.07.2008 року та перебуває на податковому обліку в Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.07.2008 року № 100130216, виданого Комсомольським відділенням Кременчуцької ОДПІ, ТОВ "Єристівський ГЗК" є платником ПДВ.

Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Єристівський ГЗК" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за листопад 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в жовтні, листопаді 2011 року та згідно уточнюючого розрахунку за листопад 2011 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт №76/22-113/35713283 від 06.03.2012 року, у висновках якого відображено порушення ТОВ " Єристівський гірничо - збагачувальний комбінат " п.200.1, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2011 року на суму 438 565 грн., за грудень 2011 року на суму 11 293 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду за грудень 2011 року на суму 63 839 грн.

Позивачем було подано заперечення до Акту позапланової виїзної податкової перевірки №76/22-113/35713283 від 06.03.2012 року , яке листом відповідача від 22.03.2012 року №2988 залишено без задоволення, а висновки Акту - без змін.

На підставі вказаного Акту податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000582301/33 від 27 березня 2012 року , яким платнику, ТОВ "Єристівський ГЗК", було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 53 626 грн., та № 0000572301/32 від 27 березня 2013 року, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 449 858 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 224 929 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивачем доведено, а судом підтверджено правомірність формування сум бюджетного відшкодування за листопад 2011 року та за грудень 2011 року, а також правомірність формування показника залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду за грудень 2011 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначене згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням встановлених вимог.

Стаття 200 Податкового кодексу України визначає порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3. вказаної статті, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, сформована позивачем сума залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду за грудень 2011 р. в розмірі 63839,00 грн. входила до складу суми від'ємного значення ПДВ за жовтень 2011 р., що було задекларовано у відповідному звітному періоді в розмірі 662506,00 грн. Означене від'ємне значення за жовтень 2011 р. сформовано частково за рахунок господарських операцій з ПП «Укрспецсервіс - Нова» у відповідному звітному періоді. Суми ПДВ, сплачені у ціні отриманих послуг, задекларовані у червні - серпні 2010 р., вересні 2011 р. та відносились до сум від'ємного значення вказаного податку, будучи задекларованими такими чином за відповідні звітні періоди.

Відповідно, у жовтні 2011 р. позивачем ці суми були заявлені до бюджетного відшкодування, а залишок його було віднесено платником до складу від'ємного значення податку на грудень 2011 р., правомірність чого податковим органом поставлено під сумнів, в силу недоведеності реальності оподаткованих господарських операцій.

Податковим повідомленням - рішенням №0000372302/32 від 13.02.2012 р. Кременчуцькою ОДПІ було зменшено суму від'ємного значення, з - поміж іншого, на вищевказані 662506,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2012 р. у справі № 2а-1670/1272/12, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2013 р. визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0000372302/32 від 13.02.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У даній справі доводи податкового органу, що слугували підставою для висновку про неправомірне формування показника від'ємного значення ПДВ у цій частині, є такими ж, як і підстави прийняття податкового повідомлення-рішення відповідача №0000372302/32 від 13.02.2012 р. Інших доводів на користь твердження про неправомірність формування платником відповідних сум від'ємного значення ПДВ відповідач не навів і доказів відповідних не надав.

Тобто в зв'язку з тим, що судовим рішенням по справі №2а-1670/1272/12 було надано оцінку спірним правовідносинам, які стосуються даного спору та підтверджено правомірність формування позивачем від'ємного значення сум ПДВ за жовтень 2011 р., правомірність формування позивачем від'ємного значення сум ПДВ за грудень 2011 р. не потребує додаткового доведення.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки №76/22-113/35713283 від 06.03.2012 року, підставами для висновку про завищення суми бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2011 року слугували висновки відповідача про те, що господарські операції позивача з ПП «Укрспецсервіс - Нова», ТОВ «Промислова група ДФМ», ТОВ НВП «Атоменергоспецзахист», за рахунок яких сформовано суми бюджетного відшкодування за листопад - грудень 2011 р., не мають реального характеру, товар та послуги позивачу в дійсності не поставлялись, а лише мало місце оформлення документів та відображення операцій в бухгалтерському обліку, у ПП «Укрспецсервіс - Нова» відсутні необхідні умови для здійснення своєї господарської діяльності в силу відсутності трудових ресурсів для виконання робіт, транспортного та виробничого обладнання, палива, запчастин для надання будь - яких послуг, відсутні докази транспортування купленого товару, стан ПП «Укрспецсервіс - Нова», ТОВ «Промислова група ДФМ» згідно «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» - «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», податкові зобов'язання ТОВ НВП «Атоменергоспецзахист» становлять 0 грн.

Колегія судів зазначає, що відсутність контрагентів платника податків за місцезнаходженням на дату проведення його перевірки податковим органом не може слугувати підставою для позбавлення права на формування податкового кредиту, позбавляти правового значення видані податкові накладні, а такі факти самі по собі, не у зв'язку з іншими обставинами справи, не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності платника та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, на момент проведення господарських операцій та виписки податкових накладних ПП «Укрспецсервіс-Нова», ТОВ «Промислова група ДФМ» були зареєстровані платниками ПДВ, мали відповідні свідоцтва платників №100285754, №23551553, до ЄДР не було внесено запису про їх відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність реальної можливості прослідкувати та проаналізувати надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам з ПП «Укрспецсервіс-Нова» на предмет проведення робіт, визначити виробничу потребу замовника у їх виконанні, наявність у виконавця фактичних трудових ресурсів, обладнання, палива та запчастин для здійснення такого виду діяльності, як навантаження та вивезення порожньої породи на тимчасовий склад та відвал, в порушення приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не ґрунтуються на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту.

Судом апеляційної інстанції з урахуванням приписів ч. 4, ч. 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України досліджено наявні у матеріалах справи копії договорів позивача з контрагентами №314/50110 від 23.08.2011 р., №459/2/12-10/06 від 15.12.2010 р., №164/51110 від 27.04.2011 р., №303/50110 від 16.08.2011 р. та додаткових угод до них, податкових накладних, рахунків - фактур, актів про виконані роботи, довідок за формою КБ3 про їх вартість, платіжних доручень щодо оплати отриманих послуг та товарів, нарядів - допусків на виконання робіт підвищеної небезпеки, прибуткових ордерів, видаткових накладних та інших документів, що підтверджують фактичний рух активів та зміни у зобов'язаннях позивача у зв'язку з його господарською діяльністю.

Копії витребуваних судом першої інстанції і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Податкове законодавство не містить обов'язку платника податків перевіряти наявність ресурсів для здійснення господарських операцій у контрагента та формувати податковий кредит та витрати лише за їх наявності, а податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі «Булвес АД («BULVES» AD) проти Болгарії (скарга №3991/03) з міркувань забезпечення справедливого балансу, який має бути дотриманий між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності (ст. 1 Протоколу №1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»), неприпустимо за відсутності будь-яких вказівок на участь особи у зловживанні, пов'язаному зі сплатою ПДВ, який нараховується з операцій по ланцюгу поставок, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, притягувати до відповідальності отримувача за оподаткованою ПДВ угодою, який повністю виконав свої обов'язки, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем отримувача і по відношенню до якого у нього не було засобів відстежування та забезпечення дотримання їм своїх обов'язків.

Викладене вище стосується також доводів скарги в частині аналізу відповідачем відомостей інформаційної систем «АІС РПП», АІС «Бест Звіт» та встановлення ним відсутності у ТОВ «Промислова група ДФМ» власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності з відвантаження та перевезення товарів.

Відповідач помилково посилається на ненадання до перевірки ТТН та порушення позивачем та ТОВ «Промислова група ДФМ» наказів Мінтрансу, Мінстату України №488/346 від 29.12.1995 р., №363 від 14.10.1997 р., оскільки, як встановлено перевіркою, за умовами поставки за договором №164/51110 від 27.04.2011 р. передбачено відвантаження товару на умові FCA «Склад постачальника» (Інкотермс 2000, публікація МТП №560).

Таким чином, до обов'язку ТОВ «Промислова група ДФМ» доставка продукції не належала, а перевезення здійснювалося власним автотранспортом позивача.

Відповідно до п. 3, п.п. 11.1, 11.3., 11.5. п. 11 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р., п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №207 від 25.02.2009 р., оформлення вантажних перевезень для власних потреб юридичної особи здійснюється без товарно-транспортних накладних з використанням подорожнього листа.

Слід зауважити, що після втрати 31.05.2006 р. чинності наказом Мінстату та Мінтранспорту України №228/253 від 07.08.1996 р. та затвердженою ним «Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи» в Україні відсутні нормативні документи, які регламентують вимоги до обов'язкового змісту та порядку заповнення подорожніх листів.

При цьому, скаржник безпідставно вказує на необхідність зазначення прізвищ відповідальних осіб, які підписали подорожній лист, оскільки це, зокрема не передбачено типовою формою №2-ТН до наказу Мінтрансу, Мінстату України №488/346 від 29.12.1995 р.

Надаючи оцінку доказам у матеріалах справи апеляційний суд відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України виходить з того, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Рахунки-фактури та видаткові накладні ТОВ «Промислова група ДФМ» складені та підписані з позначенням «Керівник» та «Головний бухгалтер» директором товариства Дементєвим О.В., який за відомостями бази відповідача «Контрагенти», виконує обов'язки і головного бухгалтера.

Скаржником також не спростовано відомості оформлених позивачем прибуткових ордерів №1279 від 24.11.2011 р., №1300 від 24.11.2011 р., акту на списання матеріалів №6 від 21.12.2011 р., відомості обліку залишків матеріалів на складі від 10.02.2012 р. в якості доказів фактичного руху активів внаслідок господарських операцій сторін.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині неправомірності формування позивачем 5833,36 грн. податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ НВП «Атоменергоспецзахист» за договором №303/50110 від 16.08.2011 р., оскільки податковий орган помилково ототожнює умови визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) або відшкодуванню до Державного бюджету України відповідно до п. 200.4. ст. 204 ПК України, з умовами виникнення права платника податку на податковий кредит.

Також, колегія судів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2013р. по справі № 2а-1670/1951/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.