Ухвала суду № 31475836, 21.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 р.Справа № 2а-1870/9884/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.02.2013р. по справі № 2а-1870/9884/12 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах; 3-тя особа - Головне управління Державного казначейства України в Сумській області про стягнення помилково сплаченого збору,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі по тексту - відповідач-1, УПФУ в м. Сумах), третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Сумській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах щодо відмови надати подання Управлінню Державної казначейської служби України в Сумській області щодо помилково сплаченого збору в сумі 6960, 00 грн.

- стягнути з Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області - 40022, м. Суми, вул. Троїцька, 8, р/р 31217224700002 в ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013, код 37970593) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 6960, 00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.02.2013р. було задоволено частково позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Сумській області про стягнення помилково сплаченого збору. Стягнуто з Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області - 40022, м. Суми, вул. Троїцька, 8, р/р 31217224700002 в ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013, код 37970593) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 6960 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначаючи, що у позивача наявний обов'язок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при покупці легкового автомобіля.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, надали заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 березня 2012 року між АТ «Українська автомобільна Корпорація» та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу № 214109-Y01380, згідно якого останній придбала легковий автомобіль KIA Sorento, номер кузову НОМЕР_2 за ціною 278 400, 00 грн. (а.с.9-13).

З метою державної реєстрації вище вказаного автомобіля, позивачем у відділенні Сумської філії AT "Брокбізнесбанк" до Державного бюджету м. Суми (р/р 31217224700002) були перераховані кошти в сумі 6960, 00 грн., призначення платежу: " 3 % збір при відчуженні легкового автомобіля", про що свідчить квитанція від 22 листопада 2012 року. (а.с.21).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у даному позивач позбавлений обов'язку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з чим сплачена сума у рахунок такого збору підлягає поверненню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п. 7 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції від 13.01.2011 р., чинній станом на 20.03.2012 р.), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Таким чином, обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження.

Відповідно до п. 15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 р. № 1740, суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачується платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкритті в Управліннях державного казначейства в Автономній республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.

Проте, у відповідності до вимог п.12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.

Таким чином, вимоги вказаного Порядку суперечать Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", який є спеціальним законом щодо визначення порядку справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки встановлюють інший ніж передбачено Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" порядок справляння збору, а також визначають у якості платника збору особу, яка придбала автомобіль.

Колегія суддів зазначає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того, у роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що особа, яка придбала автомобіль не є платником збору, а тому, не повинна надавати документ, що підтверджує його оплату, при реєстрації автомобіля.

Таким чином, з огляду на те, що розпорядником видатків з Державного бюджету України є Державна казначейська служба України, яка здійснює свої повноваження через утворені в установленому порядку територіальні органи, позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету сплачений позивачем збір у розмірі 6960 грн. на обов`язкове державне пенсійне страхування підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача по не поверненню у добровільному порядку сплаченого позивачем збору у розмірі 6960 грн. на обов`язкове державне пенсійне страхування, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, зі змінами та доповненнями, основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; внесення пропозицій Міністру щодо формування державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів; забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою; виконання інших завдань, визначених законами України та покладених на Пенсійний фонд України Президентом України.

Відповідно до завдань, функцій, прав та обов`язків Пенсійного фонду перший відповідач був позбавлений можливості прийняти рішення, щодо повернення таких грошових коштів позивачеві.

При цьому слід вказати, що розпорядником видатків з Державного бюджету України є Державна казначейська служба України.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.02.2013р. по справі № 2а-1870/9884/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.