Ухвала суду № 31475671, 23.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року Справа № 9104/29920/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2012 р. по справі за позовом Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод" до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Позивач, Державне підприємство «Стрийський вагоноремонтний завод», звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000042304 виставленого 19.07.2011р. відповідачем, Державною податковою інспекцією у Стрийському районі Львівської області.

Позивач свої вимоги мотивує безпідставністю виставлення відповідачем вказаного податкового повідомлення-рішення, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області №0000042304 від 19.07.2011 року.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що доведена позивачем належними та допустимими доказами дійсність та фактичність господарських операцій спростовує висновки викладені відповідачем у акті перевірки, водночас правомірність виставлення спірного податкового повідомлення-рішення відповідач не довів, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Зокрема, апелянт посилається на те, що позивачем не здійснювалися господарські операції з контрагентом, а отже безпідставно сформовано податковий кредит, а тому і підстави для задоволення даного позову відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Відповідачем у період з 20.06.2011 р. по 23.06.2011 р. проведено позапланову виїзну документальну перевірку Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» (ЄДРПОУ 20770332) з питань достовірності декларування податку на додану вартість за лютий 2011 року по взаємовідносинах з ПП «Будспецсервіс», ЗАТ «Харків-ресурси», ТзОВ «Трейд Глобал Систем», ТзОВ «Українська Транспортно-Машинобудівельна Група» про що 25.06.2011 року складено Акт №1612/23-4/20770332 (а.с.8-40).

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 19.07.2011 р. виставлено податкове повідомлення-рішення №0000042304 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 86400,0 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1 грн. (а.с. 52).

Підставою виставлення вищевказаного податкового повідомлення рішення є викладені в акті перевірки (а.с. 39) висновки відповідача про порушення позивачем ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ст. 655, ст. 656, ст. 658, ч.2 ст. 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по нікчемних правочинах укладених ДП «Стрийський ВРЗ» за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011 р. з контрагентом ТзОВ «Трейд Глобал Систем» та порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся всього на загальну суму 86400,0 грн.

Вказані у акті перевірки висновки відповідачем зроблено з тих підстав, що позивачем не підтверджено фактичності господарських операцій з ТзОВ «Трейд Глобал Систем».

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено з ТзОВ «Трейд Глобал Систем» договори: № СВРЗ-ОЗ-22-11-11/Ю від 01.02.2011р., (а.с.67-71), № СВРЗ-ОЗ-22-11-14/Ю від 01.02.2011р. (а.с.78-82), № СВРЗ-ОЗ-22-11-23/Ю від 28.02.2011р. (а.с.89-93) предметом яких є постачання ТзОВ «Трейд Глобал Систем» позивачу товарів згідно специфікацій (а.с. 72, 83, 94), а саме - пружина внутрішня та зовнішня, сектор люка та закидка запірного механізму, клин тягового хомута та плита уборна.

Визначений у специфікаціях товар позивачем отримано на підставі видаткових накладних від 07.02.2011р. №РН-0000009, №РН-0000010, від 28.02.2011р. №РН-0000011р. (а.с.73, 84, 95), оформлено прихідними ордерами (а.с. 76, 87, 99), що підтверджується також картками складського обліку (а.с. 100-105), оплачено згідно платіжних доручень (а.с. 77, 88), а також отримано від ТзОВ «Трейд Глобал Систем» податкові накладні №1,№2, №3 (а.с. 75, 86, 98).

Судом встановлено, що придбаний товар доставлений позивачу ТзОВ «ЛТЕК-ТРАНС», що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.74,85,96,97) та використаний у власній господарській діяльності при виробництві вагонів для ТзОВ «УніверсалТрансСервіс» згідно договору підряду №СВРЗ-05-20-11-06/Ю (а.с.176-180), що підтверджується специфікаціями (а.с.181-185), актами приймання-передачі та технічною документацією (а.с. 186- 196).

У матеріалах справи міститься довідка контрольно-ревізійного управління в м. Києві від 21.07.2011р. №08-31/1126 (а.с.142-153) зустрічної звірки, обсягу операцій та розрахунків із Державним підприємством «Стрийський вагоноремонтний завод в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Трейд Глобал Систем» за період з 01.01.2011 р. по 29.06.2011р., із змісту якої судом не встановлено виявлення КРУ у м. Києві порушень при здійсненні позивачем господарських операцій з ТзОВ «Трейд Глобал Систем».

Також судом встановлено, що оскільки позивач не оплатив послуг «Трейд Глобал Систем» по доставці товару та мав залишкову заборгованість по оплаті придбаного товару, рішенням Господарського суду Львівської області від 18.10.2011 року (а.с.137-138) задоволено позов ТзОВ «Трейд Глобал Систем» про стягнення з позивача заборгованості за поставку придбаного товару за договором № СВРЗ-ОЗ-22-11-14/Ю від 01.02.2011р., а рішенням Господарського суду Львівської області від 19.10.2011 року (а.с.139-141) задоволено позов ТзОВ «Трейд Глобал Систем» про стягнення з позивача заборгованості за договором № СВРЗ-ОЗ-22-11-11/Ю від 01.02.2011р.

Згідно вказаних рішень Господарського суду Львівської області, господарським судом при розгляді позовів ТзОВ «Трейд Глобал Систем» відхилені доводи позивача про недійсність укладених договорів з посиланням на акт перевірки відповідача, встановлено дійсність та фактичність господарських зобов'язань позивача з ТзОВ «Трейд Глобал Систем» та стягнуто з позивача заборгованість за укладеними договорами на користь ТзОВ «Трейд Глобал Систем».

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п. 1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

У листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15- 016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 180.1. Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України)).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ТзОВ «Трейд Глобал Систем» укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Більше того, факт здійснення позивачем господарських операції з купівлі-продажу товарів у ТзОВ «Трейд Глобал Систем» встановлено Господарським судом Львівської області та підтверджується їх подальшим використанням у власній господарській діяльності - при виробництві вагонів для ТзОВ «Універсал Транс Сервіс».

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням наведеної норми КАС України, суд при вирішенні справи бере до уваги винесені Господарським судом Львівської області рішення від 18.10.2011 року (а.с. 137-138) та від 19.10.2011 року (а.с. 139-141), відповідно до яких задоволено позови ТзОВ «Трейд Глобал Систем» про стягнення з позивача заборгованості за поставку придбаного товару за договором № СВРЗ-ОЗ-22-11-14/Ю від 01.02.2011р„ заборгованості за договором № СВРЗ-ОЗ-22-П-П/Ю від 01.02.2011р. та встановлено дійсність і фактичність господарських зобов'язань позивача з ТзОВ «Трейд Глобал Систем».

Встановлені рішеннями господарського суду обставини відповідачем не спростовано. Посилання відповідача не недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних судом до уваги не беруться, оскільки товарно-транспортна накладна у даному випадку не є первинним документом у розумінні бухгалтерського та податкового обліку, а всі наявні у позивача первинні документи оформлені належним чином і підтверджують факт отримання товару від ТзОВ «Трейд Глобал Систем» і використання його у власній господарській діяльності.

Колегія суддів звертає увагу відповідача, що відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі №21- 500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а 10.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Судом встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від ТзОВ «Трейд Глобал Систем» оформлені у відповідності до вимог п.201.1 Податкового кодексу України і містить необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявної у позивача податкової накладної.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів звернення до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем з ТзОВ «Трейд Глобал Систем», та в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб ТзОВ «Трейд Глобал Систем» до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ТзОВ «Трейд Глобал Систем».

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Доведена позивачем належними та допустимими доказами дійсність та фактичність господарських операцій спростовує висновки викладені відповідачем у акті перевірки, водночас правомірність виставлення спірного податкового повідомлення-рішення відповідач не довів, а тому суд першої інстанції вірно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення повністю.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160 КАС України, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2012 р. по справі № 2а-11150/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі 27.05.2013 року.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик