Постанова № 31475091, 28.05.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р.Справа № 5017/2063/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів: Лисенко В.А., Журавльова О.О.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням голови суду від 15.04.2013 р. №260)

секретар судового засідання: Станкова І.М.

за участю представників сторін:

від ДП «Одеська залізниця» - Сергієнко О.О., за дов. від 16.05.13 № 388;

від ПАТ «Монастирищенський котельний завод» - Домачук В.А., за дов. від 02.07.12;

від ДП «Одеська залізниця» - Мусійчук Л.Я., за дов. від 22.04.13 № 365;

від ДП «Одеська залізниця» - Шпилєва О.В., за дов. від 02.01.13 № 166;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеська залізниця»

на рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2012 р.

по справі № 5017/2063/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства «Монастирищенський котельний завод»

до Державного підприємства «Одеська залізниця»

про стягнення 2 249 694,25 грн.

та за зустрічним позовом Державного підприємства «Одеська залізниця»

до Приватного акціонерного товариства «Монастирищенський котельний завод»

про стягнення 423 680,52 грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Монастирищенський котельний завод» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «Одеська залізниця» про стягнення 2 249 694,25 грн.

03.08.2012 року за вх. №3486/2012 до господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява від Державного підприємства «Одеська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «Монастирищенський котельний завод» про стягнення 423 680,52 гривень.

06.08.2012 року за вх. №24210/2012 Приватне акціонерне товариство «Монастирищенський котельний завод» звернулось до господарського суду Одеської області з заявою про збільшення розміру позовних вимог до та просив зобов'язати Державне підприємство «Одеська залізниця» підписати акти приймання передачі виконаних робіт та акт готовності об'єкта до експлуатації на виконання договору підряду від 02.12.2011 року, укладеного між Позивачем та відповідачем, стягнути з відповідача заборгованість в сумі - 2210897,54 грн., пеню в сумі - 55423,86 грн. та 3% річних в сумі - 22169,47 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 46842,81 грн.

17.08.2012 року за вх. №25733/2012 до господарського суду Одеської області надійшла заява від Державного підприємства «Одеська залізниця» в якій останнє просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Монастирищенський котельний завод» - 1 154 560,72 грн. збитків та штрафних санкцій.

04.09.2012 року за вх. №27077/2012 до господарського суду Одеської області надійшла заява від Приватного акціонерного товариства «Монастирищенський котельний завод» згідно якої позивач просить зобов'язати Державне підприємство «Одеська залізниця» підписати акти приймання передачі виконаних робіт та акт готовності об'єкта до експлуатації на виконання договору підряду від 02.12.2011 року, укладеного між позивачем та відповідачем, стягнути з відповідача заборгованість в сумі - 2306635,40, пеню в сумі - 69623,19 та 3% річних в сумі - 227849,28 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 48082,16 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.09.2012р. по справі №5017/2063/2012 (суддя Меденцев П.А.) позовні вимоги ПрАТ «Монастирищенський котельний завод» задоволено частково: стягнуто з ДП "Одеська залізниця" на користь ПрАТ «Монастирищенський котельний завод» основний борг у розмірі 2306635,40 грн., пеню у розмірі 69623,19 грн., 3% річних - 27849,28 грн., та витрати по сплаті судового збору, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено, у задоволенні зустрічного позову ДП «Одеська залізниця» також відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено виконання позивачем за первісним позовом, по укладеному між сторонами договору підряду, робіт: по улаштуванню котельні та електропостачання на суму 385635, 04 грн., по улаштуванню зовнішнього водопроводу, зовнішньої каналізації, зовнішньої тепломережі на суму 147855,60 грн., по розбиранню існуючої огорожі на суму 13275,60 грн., з урахуванням вартості поставленої блочної модульної котельної установки в сумі 1767376,75 грн., що підтверджено актами виконаних робіт, однак відповідач за первісним позовом за виконані роботи не розрахувався і тому, відповідно до приписів ст.ст. 526, 625, 617 Цивільного кодексу України ДП «Одеська залізниця» повинно сплатити позивачу за первісним позовом заборгованість за виконані роботи, пеню та три проценти річних. Належні докази виконання підрядних робіт на іншу суму відсутні, докази надсилання відповідачу за первісним позовом актів приймання-передачі виконаних робіт та акту готовності об'єкта до експлуатації відсутні, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог і тому суд дійшов висновку про відмову в задоволені решти первісного позову. У задоволені зустрічного позову відмовлено з посиланням на те, що заявлена вимога про стягнення збитків під визначення збитків не підлягає.

Не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ДП «Одеська залізниця», в якій відповідач за первісним позовом просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2012р. по справі № 5017/2063/2012, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги первісного позову задовольнити частково в розмірі 2106700,47 грн., зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнувши з ПрАТ «Монастирищенський котельний завод» неустойку у розмірі 423680,52 грн. та збитки в розмірі 730880,20 грн., посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права, вказуючи, що висновки, викладені в рішенні суду щодо наявності належних доказів виконання будівельних робіт на суму 2306635,40 грн. не відповідають обставинам справи, а відповідно і неправильно розраховані розмір пені та 3% річних. У задоволенні зустрічного позову, на думку скаржника, також відмовлено неправомірно, оскільки неповно вивчено матеріали справи та не надано оцінку доказам, які підтверджують вимоги позивача за зустрічним позовом.

29.10.2012р. та 30.10.2012р. до Одеського апеляційного господарського суду від ПрАТ «Монастирищенський котельний завод» надійшов відзив на апеляційну скаргу ДП «Одеська залізниця», в якому позивач за первісним позовом просить рішення господарського суду залишити без змін, оскільки рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом - без задоволення.

Також 29.10.2012р. від ДП «Одеська залізниця» надійшло клопотання про призначення і проведення судової експертизи, в якому відповідач за первісним позовом просив призначити по справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання: 1) відповідають або не відповідають виконані ПрАТ «Монастирищенський котельний завод» роботи по будівництву та пусконалагоджуванню вугільної котельні для автономного теплопостачання вагонного депо Помічна проектно-кошторисній документації за договором підряду №НКВ-11-1232/НЮ від 02.12.2011 і вимогам державних будівельних норм (ДБН); 2) яка вартість фактично виконаних ПрАТ «Монастирищенський котельний завод» пусконалагоджувальних робіт за договором підряду №НКВ-11-1232/НЮ від 02.12.2011 р., проведення судової будівельно-технічної експертизи доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинити до отримання висновків судової будівельно-технічної експертизи.

08.11.2012р. ПрАТ «Монастирищенський котельний завод» подало до суду пояснення, в якому надав додаткові обґрунтування своєї позиції у справі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Лавренюк О.Т., Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я.) від 22.11.2012 р. рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2012р. по справі №5017/2063/2012 залишено без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеська залізниця» - без задоволення.

Вказану постанову апеляційного господарського суду вмотивовано тим, що висновки в оскарженому рішенні місцевого господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства, а встановлені судом фактичні обставини справи доведено матеріалами справи.

Постановою Вищого господарського суду України (головуючий суддя Глос О.І., судді: Бакуліна С.В., Поляк О.І.) від 02.04.2013 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 р. у справі №5017/2063/2012 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду. Виконання рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2012 року у справі №5017/2063/2012 поновлено.

Вищий господарський суд України виходив з того, що суд апеляційної інстанції припустився порушення норм процесуального права, внаслідок якого ним не було надано оцінку поданим замовником додатковим доказам, так само як і не було обґрунтовано підстав їх відхилення, як неналежних доказів, які не можуть бути покладені в основу судового акта, неправильно застосував при цьому й норми матеріального права та залишив поза увагою положення п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 р., згідно з якими рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Зокрема, суд касаційної інстанції вказує на те, що в порушення приписів ст. 101 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд, лише залучивши до матеріалів справи надані ДП «Одеська залізниця» додаткові докази (клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, лист ПрАТ «Монастирищенський котельний завод», акт контрольного виміру робіт по будівництву вугільної котельні для автоматичного теплопостачання об'єктів вагонного депо Помічна від 15.03.2012 р., повідомлення головного державного аудитора ДФІ в Одеській області №14 від 04.04.2012 року про завищення ПрАТ «Монастирищенський котельний завод» у грудні 2011 року робіт з улаштування вугільної котельні для автоматичного теплопостачання об'єктів вагонного депо на суму 23117,13 грн., а також комісійний акт №1-3, затвердженого 19.04.2012 року, згідно з яким завищення по прямих витратах складає 92762,00 грн.), не навів своїх висновків стосовно наявності підстав для їх відхилення чи прийняття судом апеляційної інстанції при повторному розгляді справи з наданням їм відповідної юридичної оцінки.

Також, Вищий господарський суд зазначив про те, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишились положення ст.ст. 16, 853, 882 ЦК України, якими не передбачено такого способу захисту, як зобов'язання підписати акти приймання-передачі виконаних робіт (акта готовності об'єкта до експлуатації).

Крім того, касаційний господарський суд зазначає, що підтримуючи висновок місцевого господарського суду про відмову у зустрічному позові з огляду на те, що замовником не доведено вини підрядника у спричиненні збитків порушенням строків виконання пусконалагоджувальних робіт, апеляційний господарський суд не правильно застосував положення ст. 614 ЦК України.

У судових засіданнях 23.04.2013 р. та 21.05.2013 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва.

У судове засідання 28.05.2013 р. з'явились представники сторін. Представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги у повному обсязі, представник позивача проти вказаних доводів заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 02.12.2011р. між ДП «Одеська залізниця» (замовник) та ПрАТ «Монастирищенський котельний завод» (підрядник) укладено договір підряду (договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язався виконати постачання, монтаж та пусконалагоджувальні роботи вугільної котельної для автономного теплопостачання вагонного депо Помічна та здати результати робіт замовнику, а замовник зобов'язався прийняти результат роботи та оплатити вартість робіт.

Згідно з п. 4.1 договору підрядник зобов'язався виконати передбачені договором роботи за рахунок власних сил та засобів, а на спеціалізовані роботи підрядник має право залучити субпідрядні організації при умові, якщо у підрядника в наявності ліцензія на генеральний підряд і здати замовникові в терміни до 25.12.2011р., згідно з графіком виконання робіт (додаток № 2), який є невід'ємною частиною договору. Обсяги робіт, що виконуються, можуть зменшені залежно від реального фінансування.

Завершення виконання робіт оформлюється актом готовності об'єкта до експлуатації (п.4.2 договору).

Термін завершення робіт може бути продовжено у разі: обставин непереборної сили; перегляду проектної документації (п.4.3 договору). Для продовження термінів завершення робіт підрядник зобов'язаний без затримки повідомити замовника про появу обставин, які зумовлюють необхідність продовження і подати обґрунтування нових термінів завершення (п.4.5 договору). Зміна терміну завершення виконання робіт оформлюється додатковою угодою до договору та підписується уповноваженими представниками обох сторін ( п.4.8 договору).

Пунктом 5.1 договору сторони встановили, що договірна ціна робіт визначається на підставі кошторису, що є невід'ємною частиною договору, і складає 2972108 грн. з ПДВ 20% і визначається кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною договору (додаток №1).

Відповідно до п. 12.1 договору розрахунки за виконані роботи здійснюються поетапно за рахунок кредитних коштів на умовах відстрочки платежу на термін до 60 банківських днів з моменту підписання акту постачання продукції та виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт.

Підрядник здає завершений будівництвом і готовий до експлуатації об'єкт комісії, яку призначає замовник упродовж 14 днів після отримання повідомлення від підрядника про готовність об'єкта до здачі, для прийняття об'єкта підрядник передає комісії всю визначену правовими документами документацію ( п.13.1 договору).

Пунктом 15.3 договору встановлено, що за порушення термінів оплати за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р., а в частині проведення розрахунків - до остаточного його виконання ( п.17.1 договору).

Згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, який підписаний сторонами, ПрАТ «Монастирищенський котельний завод» виконало у грудні роботи за договором 385635,04 грн. (улаштування котельні) з врахуванням 1767376,75 грн. (вартість поставленої блочної модульної котельні), 13275,60 грн. розбирання огорожі), 147855,60 грн. (улаштування зовнішніх водопроводу, каналізації та теплопостачання).

Строк оплати за виконані роботи сплинув 31.03.2012р., однак доказів їх оплати замовником матеріали справи не містять.

Акт виконаних робіт та довідка за формою №КБ-3 за квітень 2012 р. свідчать про виконання підрядником пусконалагоджувальних робіт, вартістю 95737,86 грн., строк оплати яких згідно договору сплинув 30.07.2012 р.

Наведене стало підставою для звернення ПрАТ «Монастирищенський котельний завод» до господарського суду Одеської області з позовом до ДП «Одеська залізниця» про стягнення, із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заборгованості у розмірі 2306635,40 грн., пені у розмірі 69623,19 грн., 3% річних у розмірі 227849,28 грн., а також вимагав зобов'язати замовника підписати акти приймання-передачі виконаних робіт та акт готовності об'єкта до експлуатації.

Відповідач з позовом не погодився та надав зустрічну позовну заяву про стягнення пені та штрафу у розмірі 423680,52 грн., посилаючись на порушення підрядником обумовлених договором строків виконання робіт, та 17.08.2012 року надав заяву про стягнення збитків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів, забезпечення будівництва матеріалами, технологічним, енергетичним, електротехнічним та іншим устаткуванням покладається на підрядника, якщо інше не передбачено законодавством або договором. Зміст договору підряду на капітальне будівництво, що укладається на підставі державного замовлення, має відповідати цьому замовленню.

Таким чином, на виконання договору підряду від 02.12.2011р. позивач виконав постачання, монтаж та пусконалагоджувальні роботи вугільної котельні для автономного теплопостачання вагонного депо Помічна, що підтверджується актами форми КБ-2 та довідками форми КБ-3, приймання виконаних загальнобудівельних робіт, робіт по улаштуванню котельні, робіт по улаштуванню електропостачання на суму 385635,04 грн.; робіт по улаштуванню зовнішнього водопроводу, зовнішньої каналізації, зовнішньої тепломережі на суму 147855,60 грн.; робіт по розбиранню існуючої огорожі на суму 13275,60 грн., з урахуванням вартості поставленої блочної модульної котельної установки в сумі 1767376,75 грн., підписані представниками сторін 26.12.2011р.

Вказані роботи та обладнання прийнято замовником без зауважень. Підрядником видано податкову накладну, яку замовником прийнято.

ДП «Одеська залізниця» зареєструвало котли 06.02.2012р. (довідка територіального управління Держнаглядохоронпраці у Кіровоградській області від 29.08.2012р.).

Устаткування змонтоване в установці котельні модульної УКМ-2,8 ВР, заводський №02, яка входить до складу вагонного депо Помічна Одеської залізниці, пройшло комплексне випробування, включаючи необхідні пусконалагоджувальні роботи разом з комунікаціями з 09.02.2012р. протягом 72 годин, доказом чого є акт комісії про прийняття устаткування після комплексного випробування датованого 12.03.2012р.

Згідно довідки форми КБ-3 та актів форми КБ-2 вартість пусконалагоджувальних складає 95737,86 грн.

Листом від 11.05.2012р., врученим 21.05.2012р. поштовій експедиції Одеської залізниці ПрАТ «Монастирищенський котельний завод» повідомив ДП «Одеська залізниця» про повне виконання робіт на об'єкті та листом від 11.05.2012р. направив замовнику акти виконаних робіт (форма КБ-2) та довідки форми КБ-3 на пусконалагоджувальні роботи вугільної котельні для підписання.

Декларація про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрована 10.05.2012р. Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області.

Однак, акт готовності об'єкта до експлуатації представниками ДП «Одеська залізниця» не підписано.

В судовому засіданні було досліджено акти виконаних робіт, з яких вбачається, що фактично пусконалагоджувальні роботи виконано підрядником у грудні та акти виконаних робіт підписано з боку замовника 26.12.2011 р. без будь-яких зауважень.

Представники Державного підприємства «Одеська залізниця» стверджували, що вказаних робіт фактично виконано не було, акти виконаних робіт підписали завчасно, проте судовою колегією такі пояснення до уваги не приймаються, оскільки виходять за межі належності доказів у господарському процесі.

Відповідно до п. 91 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. №668, передача виконаних робіт (об'єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи.

Згідно п. 96 вказаних Загальних умов підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Оскільки матеріали справи містять належним чином підписані без заперечень та зауважень акти приймання виконаних робіт за формою №КБ-2в (том І, арк. спр. 17-34), заперечення Державного підприємства «Одеська залізниця» є безпідставними.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність задоволення місцевим господарським судом позовної вимоги про стягнення з ДП «Одеська залізниця» 2306635,40 грн. заборгованості за поставлені котли та виконані роботи, оскільки строк оплати за виконані постачання, монтаж вугільної котельні настав 31.03.2012р., а строк оплати за виконані пусконалагоджувальні роботи настав 30.07.2012р.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Відповідно до ч. 2 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судовою колегією встановлено правильність здійснених Приватним акціонерним товариством «Монастирський котельний завод» розрахунків сум пені та 3% річних, тому судом першої інстанції правомірно стягнуто з Державного підприємства «Одеська залізниця» ці суми.

Судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовної вимоги Приватного акціонерного товариства «Монастирський котельний завод» про зобов'язання Державного підприємства «Одеська залізниця» підписати акт готовності об'єкта до експлуатації на виконання договору підряду від 02.12.2011 р., оскільки положеннями чинного законодавства, зокрема ст. ст. 16, 853, 882 ЦК України, не передбачено такого способу захисту, як зобов'язання підписати акти приймання-передачі виконаних робіт.

Отже, в даній частині предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно відмови у задоволенні зустрічного позову Державного підприємства «Одеська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «Монастирський котельний завод» про стягнення збитків та штрафних санкцій у розмірі 1154560,72 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до п. 15.2 договору, що кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 231 ГК України, пеня за прострочення виконання робіт розраховуються в розмірі ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості невиконаних у строк робіт. Згідно наданого відповідачем розрахунку за основу взято вартість фактично виконаних робіт у встановлені терміни, що суперечить умовам договору.

В розрахунку пені ДП «Одеська залізниця» застосовує період нарахування пені - з 26.12.2011 року по 09.05.2012 року.

Оскільки ж прострочення виконання робіт сталось з вини відповідача за первісним позовом, вимоги щодо стягнення пені задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно частині 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків.

Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник.

Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

У Роз'ясненнях №02-5/215 від 01.04.1994 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» Вищий арбітражний суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Виходячи з цього, замовник повинен довести факт спричинення та розмір збитків, заподіяних підрядником, безпосередній причинний зв'язок між протиправними діями чи бездіяльністю та спричиненням збитків а також факт самого правопорушення. Водночас, на підрядника покладається обов'язок доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання та заподіянні у зв'язку з цим збитків замовнику.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала збитків, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 16 ДНАОП 0.00-1.26-96 Правила будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см2), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води 115 С, до пуску в роботу котли підлягають реєстрації в місцевих органах Держнаглядохоронпраці на підставі письмової заяви власника котельні.

Як вірно підмічено судом першої інстанції, в діях підрядника відсутня вина, так як замовник зареєстрував котли лише 06.02.2012 року і до цього часу підрядник не мав можливості розпочати виконання пусконалагоджувальних робіт.

Позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів того, які будівлі опалювались в період з 01.01.2012 року по 09.02.2012 р., чи є ці будівлі власністю вагонного депо, чи була необхідність опалення вагонного депо саме котельнею Знам`янського БМЕУ №3, чи є інші котельні вагонного депо, чи виконувались договори поставки мазуту і вугілля (наявність доказів фактичної передачі вугілля та мазуту, докази фактичної оплати за вказані товари), чи відповідають ціни визначені в договорах рівню ринкових цін.

З тексту довідки № 4306 від 13.08.2012г. неможливо достовірно встановити, яка кількість теплової енергії і для яких об'єктів і потреб було відпущено в період з січня по березень 2012 року. При цьому, сама Довідка є внутрішнім документом ДП «Одеська залізниця», не підтвердженим ніякими іншими доказами (показання приладів обліку теплової енергії і т.д.). Крім того відповідачем при пред'явленні вимоги про стягнення збитків, пов'язаних з придбанням мазуту фактично заявлені вимоги про стягнення упущеної вигоди (тобто тих доходів, які він міг би отримати в разі запуску котельні в строк, встановлений договором). Однак, відповідач в своїх розрахунках не враховує експлуатаційні витрати (придбання вугілля, електрики, води, заробітна плата персоналу, амортизаційні відрахування і т.д.), необхідні для нормальної роботи котельної і вироблення теплової енергії.

Всупереч вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, Державне підприємство «Одеська залізниця» не представило суду безперечних доказів заподіяння збитків Приватним акціонерним товариством «Монастирський котельний завод», не довело протиправності дій підрядника та причинного зв'язку між цими діями та спричиненими збитками, через що у суду відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку стосовно безпідставності доводів відповідача про те, що прострочення у виконанні пусконалагоджувальних робіт утворилася у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань з боку підрядника.

Що стосується клопотання ДП «Одеська залізниця» про призначення і проведення судової експертизи, то судова колегія апеляційного господарського суду відмовляє у його задоволенні, оскільки сторонами досягнуто згоди стосовно об'ємів продажу виконаних робіт, а тому проведення судової будівельно-технічної експертизи в даному випадку є недоцільним.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст. 104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 99,

101, 102, 103, 105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2012 р. у справі № № 5017/2063/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеська залізниця» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 29.05.2013 р.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Лисенко В.А.

Суддя Журавльов О.О.