Рішення № 31474751, 28.05.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 739/232/13-ц Провадження № 22-ц/795/1058/2013 Головуючий у I інстанції -Іващенко А.І. Доповідач - Бечко Є. М.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М.суддів:Острянського В.І., Хромець Н.С., при секретарі:Зоценко Н.В.,Рудик І.І., Костюк Ю.Г. за участю:представників позивача ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_9 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_9 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

В лютому 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося з позовом про стягнення з ОСОБА_9 заборгованості за кредитним договором в сумі 21812, 10 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 20.11.2007 року із відповідачем було укладено Договір № б/н про надання останній кредиту в розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Умови договору щодо належного виконання зобов'язань ОСОБА_9 порушені, тому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по Договору в сумі 21812, 10 грн., та судові витрати.

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2013 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 21812 (двадцять одну тисячу вісімсот дванадцять) гривень 10 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.

Не погодившись з даним рішенням ОСОБА_9 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2013 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог і стягнути на її користь судовий збір, в зв'язку з тим, що рішення суду першої інстанції незаконне і необґрунтоване, судом було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд помилково прийшов до висновку, що позивач подав позов в межах строку позовної давності. Апелянт вважає, що відповідно до ч.5. ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності почався з 20.11.2008 року і встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності вже минув. Апелянт вважає, що закриваючи картрахунок, позивачу було відомо про наявність заборгованості і з цього моменту для позивача почався перебіг позовної давності. Зазначає, що даний вид кредитування був споживчим, а тому у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників банку, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 20.11.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_9 укладено Договір № б/н, згідно якого остання отримала на термін 12 місяців споживчий кредит в розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов укладеного Договору, останній складається із Заяви Позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що строк дії Кредитного договору було продовжено до 20.11.2009 року, а згодом, щорічно - до 20.11.2010, 20.11.2011 року та 20.11.2012 року, а отже, розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 03.02.2013 року відповідає умовам Договору та закону.

Проте, з таким висновком районного суду апеляційний суд не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 листопада 2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_9, строком на 12 місяців, споживчий кредит в розмірі 3000,00 грн., у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, який відповідає строку дії картки ( а.с.9-10).

Згідно п. 6.5 Умов надання банківських послуг Клієнт зобов'язується погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, перевитрат платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених даним Договором.

З умовами та правилами надання банківських послуг відповідач ОСОБА_9 погодилася, підписавши кредитний договір. Факт отримання кредиту та використання кредитної картки відповідачем у справі не оспорюється та не спростований ніякими доказами.

Згідно п. 9.12 умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна з сторін жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору він автоматично лонгується на такий же строк ( а.с. 13).

Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір між ЗАТ КБ « ПриватБанк» та ОСОБА_9 був укладений 20.11.2007 року, протягом цього строку жодна із сторін не заявляла про припинення договору, а тому відповідно дія договору автоматично продовжена до 20.11.2008 року.

Разом з тим, автоматична лонгація дії договору на наступні періоди, тобто, понад 12 місяців з моменту підписання даними умовами не передбачена, отже дія договору скінчилась 20.11.2009 року

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позивачем до суду був наданий розрахунок (а.с. 6-8) з якого вбачається, що відповідачем протягом дії кредитної картки і до її закриття не здійснювалася оплата за кредитним договором, тому суд вважає, що позивачу було відомо про порушення ОСОБА_9 своїх зобов'язань протягом першого року дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом всього часу не пред'являв вимог до відповідача, щодо погашення заборгованості, позов пред'явив 15.02.2013 року.

Враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_9 належить задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, відмовивши в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, на користь ОСОБА_9 необхідно стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір, сплачений нею за подачу апеляційної скарги в розмірі 114,70 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 задовольнити.

Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2013 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_9 114,70 грн. у відшкодування судового збору за подачу апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: