Ухвала суду № 31473539, 24.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 р.

Справа № 2-а-678/11/1470

Категорія: 8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Продан Ю.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Никкартонторг» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва подала апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Постановою від 20 квітня 2011 року Миколаївський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Никкартонторг» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 09 вересня 2010 року № 0001652301/0.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права оскільки проведеною податковим органом перевіркою з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов’язань позивачем в період з 01 лютого по 31 березня 2010 року, встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок того, що правочини позивача з ТОВ «Алхена» є нікчемними.

ТОВ «Никкартонторг» надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судов першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову – без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог суду першої інстанції встановив, що ТОВ «Никкартонторг» є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 04 лютого 2010 року за № 1522120000019700 та перебуває на податковому обліку в ДПІ з 05 лютого 2010 року за № 187/2341320.

ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «Никкартонторг» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов’язань за період з 01 лютого по 31 березня 2010 року, за наслідками якої складений акт від 30 серпня 2010 року № 6861/23-100/36954722, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд першої інстанції встановив, що висновки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ґрунтуються виключно на тому, що позивачем укладені договори з ТОВ «Алхена» без мети настання реальних наслідків. При цьому, відповідач посилається на результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Алхена» щодо перевірки правових відносин з платниками податків - контрагентами, яка проведена Державною податковою інспекцією в Центральному районі м. Миколаєві, та під час якої встановлена відсутність у останнього власних офісних, виробничих будівель і споруд та амортизаційних відрахувань на ці основні фонди. Ці обставини, на думку податкового органу, свідчать про те, що угоди укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а саме для ухилення від сплати податків та штучного формування податкового кредиту.

На підставі акту перевірки від 30 серпня 2010 року № 6861/23-100/36954722, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва прийнято податкове повідомлення - рішення від 09 вересня 2010 року № 00001652301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 22 608 грн. (у т.ч. основний платіж – 15 072 грн., штрафні (фінансові) санкції – 7 536 грн.).

Суд першої інстанції встановив та матеріалами справи підтверджено, що 02 березня 2010 року між ТОВ «Ніккартонторг» та ТОВ «Алхена» укладений договір про надання послуг № ДГ-02/03-10 (а.с. 29-30), за яким ТОВ «Алхена» надані позивачу інформаційно-консультативні послуги, проведення маркетингового аналізу з метою підвищення доходів господарської діяльності (в грошовій та матеріальній формах) від здійснення послуг із дослідження ринку збуту паперу та картонної продукції.

Умовами договору визначений порядок виконання та приймання виконаних робіт, згідно якого під позитивним результатом виконаних робіт слід розуміти кількість наданих (укладених) замовнику договорів та дії, які забезпечили реальне виконання договорів з реальними покупцями.

Суд першої інстанції встановив, що виконання умов угоди підтверджено актом приймання-передачі послуг із зазначенням їх вартості від 31 березня 2010 р. (а.с. 32), оплатою наданих послуг (а.с.31) та довідками про надання результатів вивчення ринку від 04 березня 2010 р. № 01-05/03 і від 17 березня 2010 р. № 01-15/03 (а.с. 68, 69). Економічний ефект укладеної угоди, її доцільність, ефективність та позитивний вплив на господарську діяльність позивача, наявність прямого зв'язку отриманих від ТОВ «Алхена» маркетингових та інформаційно-консультаційних послуг підтверджено також укладеними між ним та контрагентами договорів купівлі - продажу паперу і картонної продукції протягом березня 2010 року та специфікацій до цих договорів (а.с.71-170).

Суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Никкартонторг», отримавши у встановленому порядку від ТОВ «Алхена» податкову накладну (а.с. 33), яка містила всі необхідні реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включило суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки зазначена податкова накладна виписана зареєстрованим платником податку на додану вартість ТОВ «Алхена» і в акті перевірки, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва жодних зауважень або посилань на порушення порядку їх заповнення чи оформлення, не містить.

Суд першої інстанції не прийняв доводи податкового органу щодо нікчемності угоди від 02 березня 2010 року № ДГ-02/03-10, укладеної між ТОВ «Никкартонторг» і ТОВ «Алхена», оскільки податковий орган посилається на результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Алхена» щодо перевірки правових відносин з платниками податків контрагентами, яка проведена ДПІ в Центральному районі м. Миколаєві, та під час якої встановлено відсутність у цього платника податків власних офісних, виробничих будівель і споруд та, амортизаційних відрахувань на ці основні фонди, тобто, фактично враховані лише обставини господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Алхена» без аналізу цих взаємовідносин, та в основу висновків покладеня результати перевірки останнього підприємства.

Суд першої інстанції встановив, що наявність господарських відносин із підприємством, яке не має власних офісних, виробничих будівель і споруд не свідчить про те, що договір надання послуг, укладений між позивачем і цим платником є нікчемними та не позбавляє ТОВ «Никкартонторг» права на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі оформленої належним чином податкової накладної, виданої йому контрагентом.

Суд першої інстанції також встановив, що ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва не зазначив в чому полягає порушення норм податкового законодавства саме позивачем, а посилалось виключно на порушення цих норм його контрагентом.

Оскільки чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов’язаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобов’язаннями, не передбачена, а норми Закону України «Про податок на додану вартість» не ставлять право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником своїх податкових зобов’язань та сплати ним сум до державного бюджету.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач як суб’єкт владних повноважень не надав достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним оскарженого податкового повідомлення-рішення від 09 вересня 2010 року № 0001652301/0.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, представник апелянта не з’явився, представник ТОВ «Никкартонторг» надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

В період з 09 липня по 30 серпня 2010 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «Никкартонторг» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов’язань за період з 01 лютого по 31 березня 2010 року.

За наслідками перевірки складений акт від 30 серпня 2010 року № 6861/23-100/36954722, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (а.с. 10-28).

На підставі акту перевірки від 30 серпня 2010 року № 6861/23-100/36954722 (а.с.8), ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва прийняте податкове повідомлення - рішення від 09 вересня 2010 року № 00001652301/0, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 22 608 грн. (у т.ч. основний платіж – 15 072 грн., штрафні (фінансові) санкції – 7 536 грн.).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та бездоказовість висновків ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які ґрунтуються на тому, що укладений позивачем договір з ТОВ «Алхена», укладений без мети настання реальних наслідків, внаслідок оскільки результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ «Алхена» встановлена відсутність у останнього власних офісних, виробничих будівель і споруд та амортизаційних відрахувань на ці основні фонди, що в свою чергу свідчать про те, що угоди укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а саме для ухилення від сплати податків та штучного формування податкового кредиту.

Суд першої інстанції правильно встановив, що укладений між позивачем та його контрагентом правочин від 02 березня 2010 року про надання послуг № ДГ-02/03-10, є реальним, платним, виконаний в повному обсязі та результати отриманих послуг від ТОВ «Алхена» використані у власній господарській діяльності позивача, що також підтверджено матеріалами справи (а.с. 29-30, 31, 32, 68, 69, 71-170).

З урахуванням вимог ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України ст. 14 Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якими не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про ознаки нікчемності укладеної угоди ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

Неприпустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків та складання актів з такими висновками визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

Податкова накладна від 31 березня 2010 року, порядковий номер 787 (а.с. 33), відповідає вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30 травня 1997 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлені податковим органом порушення податкової дисципліни контрагентом позивача не можуть тягнути відповідальність для позивача, та обмежувати його у праві на включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки відповідальність за порушення законодавства несе порушник, а не третя особа - позивач, який виконав всі передбачені законом умови щодо включення цих сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правомірність включення позивачем суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, що відповідає п.п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку з чим податковий орган дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість та про застосування штрафних санкцій.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова – без змін.

Керуючись ст. ст. 70, 71, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П. Шеметенко